Пандемія COVID-19 зашкодила видимості жінок, їх визнанню та просуванню по службі.
Про це йдеться у статті науковиці з питань громадської охорони здоров’я, міжнародної редакторки The British Medical Journal та колишньої виконавчої редакторки медичного журналу Lancet Джокалін Кларк.
Згідно з дослідженнями науковців, у першій половині 2020 року з-поміж 3 мільйонів статей, які найшли до головних медичних журналів, лише 36% були від жінок. Найбільш помітним гендерний розрив був серед когорти жінок-авторів, які тільки починали свою кар’єру.
BMJ, наприклад, зафіксував помітне зменшення кількості жіночих статей у дев’яти спеціалізованих журналах і двох великих загальних медичних журналах: лише 22,9% авторів рукописів досліджень щодо COVID-19, поданих у період січень-травень 2020 року, були жінками, що менше за 38,9% у «допандемічний» період.
У порівнянні з 2019 роком обсяг публікацій жінок у 2020 році впав на 15%, а у порівнянні з чоловіками — на 24%.
Цитування публікацій збільшує їхню видимість і вплив. Цитування, пов’язані з COVID-19, були особливо популярними, і це дозволило чоловікам досягти успіху набагато більше, ніж жінкам: до середини 2021 року статті про COVID-19 у медичних журналах отримували в середньому в 20 разів більше цитувань, ніж статті, не пов’язані з COVID-19. Із 45 найбільш плідних академічних авторів публікацій (кожен має 60 чи більше робіт за перші 18 місяців пандемії) лише п’ятеро (11%) є жінками.
База даних наукових досліджень Dimensions станом на 31 грудня 2022 року показує, що у Lancet і The BMJ серед академічних авторів, які написали найбільше публікацій від початку пандемії, дев’ять із 10 були чоловіками, в The New England Journal of Medicine — сім із 10. Лише в Journal of the American Medical Association серед 10 найбільш плідних академічних авторів під час пандемії було більше жінок (шість), ніж чоловіків.
Згідно з аналізом трьох найбільш впливових клінічних журналів у США (Journal of the American Medical Association, New England Journal of Medicine та Annals of Internal Medicine), так само до жінок набагато рідше зверталися по публічні коментарі і колонки під час пандемії.
Товариство Фосетта (благодійна британська організація, яка проводить кампанії за права жінок) також зафіксувало 2022 року низький рівень участі жінок у наукових консультативних групах Британії та дуже чоловіче обличчя британської відповіді на COVID-19: лише 92 (34%) із 274 експертів, які консультували уряд, були жінками.
Редактори журналів визнають, що намагалися урізноманітнити пул авторів і водночас підтримувати власні цілі. «Усі були замкнені вдома з дітьми та собаками й хотіли писати. І завжди є спокуса піти до людей, яких ти знаєш», — говорить редактор журналу New England Journal of Medicine Ерік Рубін.
Пандемія мала різний вплив на жінок та чоловіків, оскільки на плечі жінок лягав тягар домашніх обов’язків, тоді як чоловіки користувалися можливостями COVID-19. Особливо це торкнулося тих, у кого були маленькі діти.
«Пандемія просто посилила цю несправедливість, — каже професорка глобальної безпеки охорони здоров’я Клер Венхем. — Це позбавило жінок будь-якої підтримки, включаючи догляд за дітьми».
Жінкам-науковцям довелося поєднувати онлайн-викладання, наукові дослідження та іншу роботу вдома зі збільшенням хатніх обов’язків.
«Не можна недооцінювати стрес, який відчуваєш, коли намагаєшся працювати, водночас цілий день піклуватися про дітей, навчатися вдома, готувати й годувати, прибирати та перевіряти родичів, друзів, студентів і колег», — додає Венхем.
У жовтні 2020 року дослідники з Королівського коледжу в Лондоні проаналізували обсяг висвітлення в медіа голосів та досвіду жінок. Їхнє дослідження показало, що у статтях про COVID-19 у Великій Британії, Австралії та США жінкам належить лише третина цитат. Серед науковців, яких цитували журналісти, лише 5% були жінками.
Національна академія науки, техніки та медицини США повідомила, що, за словами 90% жінок-викладачів, під час пандемії на їхні плечі лягла більшість потреб дітей, пов’язаних зі школою та доглядом за ними. Лише 9% чоловіків сказали, що порівну розподіляють такі обов’язки зі своєю дружиною.
Найбільшою втратою, кажуть жінки-науковці з маленькими дітьми, був брак часу на роздуми. Просто не вистачало тиші, самотності чи «пропускної здатності», щоб зосередитися та розробляти нові інноваційні ідеї для майбутніх досліджень, говорить доцентка Північно-Західного університету у США Ніколь Войтович, яка вивчає ступінь відчуженості жінок від досліджень COVID-19 та її вплив на якість науки.
Довгострокові наслідки цього найбільше відчули люди, маргіналізовані через нестабільну роботу, расову ворожнечу та сексизм. Ця вразливість часто є ще більш вираженою серед людей у країнах із низьким і середнім рівнем доходів, каже Аша Джордж з Університету Кейптауна (Південна Африка), яка очолює дослідницьку групу з понад 500 експертів у всьому світі, які інформують про зусилля щодо гендерної рівності під час COVID-19. За її словами, продовжувати працювати, включаючи внесок у пряму відповідь на пандемію, було особливо важко, коли людям доводилося піклуватися про велику родину та захищати себе і своє здоров’я в умовах, де реакція на коронавірус була затьмарена відсутністю державних послуг і доступом до вакцин.
На думку Вінсента Ларів’єра з Монреальського університету (Канада), наслідки будуть відчутні в різноманітності та якості науки, навіть якщо продуктивність жінок відновиться.
Згідно з даними бази наукової літератури та патентів Web of Science, до середини 2022 року частка жінок як авторок статей про коронавірус зросла майже до половини серед перших авторів і третини серед старших авторів у журналах про здоров’я.
Як зазначив Камран Аббасі, редактор The BMJ, «пандемія змусила нас усвідомити, наскільки важко було досягти прогресу в справедливості та як швидко він може зникнути. Журнали відіграють важливу роль у відшкодуванні збитків, і ми сповнені рішучості зробити свій внесок».
- Раніше в журналі Nature Human Behavior опублікували дані першого дослідження за останні 50 років, в якому науковці проаналізували гендерні та публікаційні звички понад 80 тисяч редакторів 1100 журналів компанії Elsevier у 15 дисциплінах. Виявилося, що деякі редактори публікують багато власних статей у журналах, які вони редагують, а жінок у редакціях наукових журналів працює менше, ніж вважалося раніше, — лише 14% редакторок і 8% головних редакторок.
Фото: RODNAE Productions: Pexels
