У другій половині 19-го століття театрали розуміли, що людей вже не зацікавиш одними оперетами. Тоді на Бродвеї у вистави вирішили додати більше динаміки. Першим прототипом сучасного мюзиклу вважають The Black Crook, який поставили у Нью-Йорку у 1866 році.
Жанр ставав дедалі популярнішим. Піком, як не дивно, став період Великої депресії, коли люди готові були витратити тяжко зароблені 15 центів на сам лише мюзикл. Американці прагнули реалістичного ескапізму — у виставах зображалися звичні глядачеві сірі сюжети, та, на відміну від суворої реальності, зі щасливим фіналом. Мюзикли почали ставати реалістичнішими, але не втрачали комедійної складової.
Світові «бестселери», про які стало відомо ширшій публіці за кордоном, почали з’являтися у 80-х роках — це «Коти», «Знедолені» і «Фантом опери».
Якщо говорити про жінок у мюзиклах, то вони пройшли шлях від My Fair Lady — «простачки», з якої чоловіки зробили «справжню леді», до Legally blonde.
Катерина Арагонська, Анна Болейн, Джейн Сеймур, Анна Клівс, Кетрін Говард і Кетрін Парр. Шість королев — колишніх дружин Генріха VIII — розповідають про свою долю після одруження.
Мюзикл одразу став феноменом — історична основа, яка фокусувалася не на чоловіках, до цього сцені Бродвею була невідома. Водночас класична музика змінюється на рок, аристократичні сукні — на кричущі костюми з ремінцями і шипами, а меланхолійні пісні про кохання — на змагання, в кого була трагічніша доля.
Історія про офіціантку з класичного американського кафе. Джена перебуває в аб’юзивних стосунках та неочікувано для себе дізнається, що вагітна. Що ж робити! Піти від чоловіка, не маючи грошей, — ризикований варіант. Офіціантка планує викластися на повну на конкурсі випічки. Здобувши приз, вона зможе покинути Ерла і виховати майбутню дитину.
Мюзикл зображує не тільки жінку з мрією — вона має такі ж проблеми. Її чоловік — це реалістичне відображення аб’юзу. Він принижує важливість Джени, доводить, що без нього вона ніхто, створює хвору прив’язаність із дружиною.
Цікаво і те, що по-справжньому живими є саме жіночі персонажі, чоловіки там — радше дві сторони однієї медалі, створені для метафори.
Вероніка Соєр втомилася від школи. Для того щоб зупинити постійний булінг в її бік, вона на взаємовигідній основі приєднується до найпопулярніших дівчат у школі, які ділять одне ім’я на трьох.
Три Хезер «зробили з неї людину»: Вероніка більше не носила прості сукні та шарфи, а мала парний образ із новими подругами; більше не дивилася фільми з хепіендом із нудною Мартою, а грала в популярний крикет; не їздила в школу на автобусі, а прогулювала уроки на машині Хезер.
Утім, зіркове життя швидко втомило дівчину. Після чергової гучної сварки з подружками хлопець Вероніки (нестабільний маніпулятор, в якого померла мати, а батько хворий на голову) Джей-Ді пропонує їй вбити головну Хезер. Вероніка жартома погоджується та вже за декілька годин пише «заповіт» почерком мертвої Чендлер, імітуючи самогубство.
Хоч сюжет і звучить «серйозно», та насправді мюзикл — це радше цинічна комедія. А через гидку сатиру видно сильну, розумну та живу головну героїню з власними тарганами — все ж таки вони з Джей-Ді варті одне одного.
У виставі лунають знамениті вислови зі стрічки «Смертельний потяг», на основі якої був створений мюзикл: «Well, fuck me gently with a chainsaw!», «I love my dead gay son» та інші. Проблематика шкільного булінгу та підліткового кохання працює навіть через 35 років — з прем’єри фільму до дебюту постановки.
Кейді виросла в африканській савані, та ніщо не підготувало її до дикої і самобутньої старшої школи. Як не лишитися в аутсайдерах? Пропозиція долучитися до популярного тріо дівчат, «Пластикових», пролунала саме вчасно. Та головну «Королеву бджіл», Реджину Джордж, не так легко вразити. Після практично неприхованого булінгу дівчина вирішує скинути королеву з трону, але бджоли часто влучно жалять!
Історія, заснована на фільмі, це класика сучасних мюзиклів. Десь виходить краще, десь основа була гіршою. В ситуації з Mean Girls було багато скандалів, пов’язаних із сюжетом: хоч мюзикл і вийшов у 2018-му, він все одно намагався наслідувати оригінал, і це, скажімо, не дуже добре відіграло на його репутації. Скандали були як через фетшеймінг (Реджина автоматично ставала страшною через те, що погладшала), так і через мізогінію (прямий булінг дівчат через те, що вони не підходять під стандарти краси).
Урешті-решт основною мораллю мюзиклу стало те, що треба поважати інших. І гея Деміана, і «фрічку» Дженіс, і «дикунку» Кейді, і «стерву» Реджину, і «безхарактерну» Гретчен, і «тупу» Карен.
Ще один мюзикл на основі фільму. На цей раз — комедія 2001 року, яка тоді зламала всі стереотипи про білявок із «чоловічою» освітою. Ел Вудс — дівчина з Малібу, яка має все. Щоб її коханий зрозумів, що вона «серйозна», вирішує вступити до Гарварду на юридичний факультет. Та все виявляється не таким легким, як Ел думала. Ворнер залишається байдужим до її намагань, Ел виганяють із першої ж лекції, а однокурсники ставляться зверхньо. Тільки помічник викладача помічає в дівчині потенціал.
Головна мораль мюзиклу про те, що жінка — це не єдиний правильний або неправильний шаблон. Ти можеш носити рожеве і бути юристкою, або дизайнеркою, або філологинею. Ти можеш виглядати як завгодно і робити що завгодно, бо це залежить тільки від тебе.
Режисери люблять класику кінематографу на Бродвеї. Легендарна «Білявка в законі» на сцені заграла в ще більш незалежно-рожевих тонах і зі стилем порвала стереотипи про жінок у мюзиклах ще у 2007 році.
