Ніхто нічого не пояснював, ніби мене й не було. Як порушуються права жінок під час пологів

Щороку сотні тисяч українок та українців готуються стати матерями та батьками. Проте отримання медичних послуг, пов’язаних із вагітністю та пологами, може супроводжуватися порушенням прав людини. 

Про права людини під час вагітності та пологів

У 2015 році ГО «Природні права Україна» запитала в українських жінок, як вони розуміють дотримання їхніх прав під час вагітності та пологів. У результаті автори опитування виокремили поширені напрями, коли порушуються права людини.

Інформована згода. Часто медичний персонал сприймає інформовану згоду за бюрократичну формальність. Жінки відчувають залякування та психологічний тиск, коли відмовляються від додаткових медичних аналізів, запитують додаткову інформацію чи альтернативні методи лікування. У багатьох випадках жінок не інформують про планове медичне втручання як-то: амніотомія, епізіотомія, вживання ліків або навіть стерилізація.

Обмежений доступ до інформації, що виражається в односторонньому поданні інформації або поданні її без деталей. Наприклад, жінкам часто повідомляють неправдиву інформацію щодо ефекту ліків, які вони вживають або щодо медичних маніпуляцій, які пропонують або проводять (наприклад, амніотомія, епізіотомія). Приховування або надання обмеженої інформації може стосуватися й стану здоров’я жінки, її народженої чи ненародженої дитини. 

Доступ до медичних послуг належної якості. Україна залишається лідером в Європі за показниками смертності матерів. У 2015 році цей показник склав 24 особи на 100 тисяч населення. Серед причин враховано неналежний доступ до якісних медичних послуг. На це вказали жінки, які народжували за межами території реєстрації, жінки, що мають низькі доходи, а також жінки, які народжували за межами медичних закладів.

Попри затвердження міжнародних протоколів практика підкоряється попередньому зразку. «Досі поширені занадто медикаментозні, ризиковані або навіть заборонені медичні маніпуляції, які суперечать доказовому акушерству», – говорять ініціатори опитування. 

Національна система охорони здоров’я не пропонує підтримку жінкам, які зазнали ПТСР під час пологів. Жінки, що перенесли перинатальну втрату, не отримують належної психологічної підтримки через брак фахівців і фахівчинь. До того ж наявність додаткових сплат, попри формально безплатні пологи, досі залишається викликом.

Недотримання приватності. Жінки часто народжують у присутності незнайомого медичного персоналу, навіть інтернів, які перебувають під час пологів без їхньої згоди. Приватності перешкоджають також прозорі двері в післяпологових кімнатах деяких пологових будинків, що, за твердженням лікарів/-ок, встановлені для безпеки жінок.

Обмеження на залишення пологових будинків. У разі госпіталізації під час вагітності без надання лікарських засобів чи процедур жінки не можуть залишити пологовий будинок до часу формального завершення госпіталізації. Це ж стосується кількаденного післяпологового періоду, впродовж якого жінки змушені перебувати в пологовому будинку.

Випадки неналежного поводження. За даними опитування 3526 жінок у 2015 році, 11% зіштовхнулись із брутальним ставленням до них персоналу, а 23% респонденток зазначили про психологічний тиск з боку медичного персоналу під час пологів.

Обмеження партнерських пологів. Є випадки обмеження партнерських пологів однією особою, водночас формально присутніми можуть бути двоє — у протилежному разі необхідна офіційна відмова з посиланням на надзвичайні обставини.

Прояви дискримінації. Жінки можуть зазнавати неоднакового поводження за різними ознаками. Наприклад, породіллі, яким понад 35 років, значно частіше зазнають більшої кількості медикаментозних процедур та психологічного тиску, менш заможні жінки є більш вразливими до неналежного поводження, отримання медичних послуг нижчої якості, їхні потреби частіше ігноруються. Крім того, упереджено можуть ставитися до жінок із хронічними хворобами, внутрішньо переміщених осіб, сурогатних матерів, лесбійок, ромок. 

Відсутність можливості народжувати вдома. Законом заборонено надавати пов’язані з пологами медичні послуги за межами закладів. Водночас частина жінок народжує вдома і може наражатись на ризики неякісної допомоги.

Кампанія «Разом – за безпечні пологи!»

Всеукраїнська кампанія «Разом – за безпечні пологи!» ГО «Докудейз» започаткована для того, щоби зменшити кількість подібних випадків та проінформувати майбутніх батьків про їхні права. 

У буклеті для майбутніх матерів і батьків експерт(к)и кампанії «Разом — за безпечні пологи!» створили інформаційний буклет із переліком прав, які має людина під час вагітності та пологів. У ньому також перелік можливих дій для захисту жінками своїх прав у разі порушень, а також контакти державних установ і громадських організацій, до яких можна звертатися. 

«Мені пробили плодовий міхур, не попередивши про це». Реальні історії жінок

Ми попросили експертку кампанії «Разом — за безпечні пологи!», співорганізаторку руху «Природні права Україна» Євгенію Кубах прокоментувати реальні історії жінок про пологи, аби на прикладах показати, що можна зробити у тому або іншому разі. 

Історія Тетяни 

Я зіштовхнулася з відсутністю достатнього інформування при пологах. У мене це було двічі. Перший раз – коли запитувала в акушера-гінеколога про епідуральну анестезію. Він мені таке «навішав», якби моя свекруха не була анестезіологом, то я б може і повірила, що це небезпечно для мами і дитини, що голова болітиме рік, а спина в місці проколу – ще довше. Що малюку це може нашкодити – є серйозні ризики неврологічних патологій. І на запитання, чого ж її тоді у світі ставлять породіллям, лікар закотив очі й відповів, що там і фаст-фудом всі поголовно харчуються, а це теж нездорово. Тож я вирішила піти в інший пологовий і до іншої лікарки, з якою знайшла спільну мову. Народжувала з епідуральною, дуже задоволена, бо досвід самих пологів був зовсім не травматичним.

Коментар Євгенії Кубах:  «У подібних випадках, коли ви розумієте, що вам бракує інформації, не бійтеся ставити запитання, щоб отримати зрозумілу відповідь, якщо потрібно, ви можете звернутися до іншого фахівця за консультацією. Або, як у випадку Тетяни, обрати інший пологовий».

Історія Ірини 

Вагітність минала нормально, без ускладнень та проблем. Попередня дата пологів була 16 червня, однак в той час вона не настала. На 42-му тижні лікарка направила мене в пологове відділення для нагляду. 

О другій ночі у мене почалися перейми. Я зачекала до ранку та 23 червня вирушила до перинатального центру. Ми приїхали в пологове о сьомій, лікарка, яка оглядала перед оформленням, спочатку здивувалася, навіщо ми приїхали: «Їдьте додому, приїдете після дев’ятої». Після того, як я показала документи і сказала, що у мене сьогодні планова госпіталізація, вона змушена була оглядати. 

Після оформлення всіх документів мене поклали в допологове відділення. Свого лікаря в перинатальному центрі у нас не було, ми вирішили народжувати з черговою бригадою. Протягом дня все було добре – чудовий персонал і ставлення. Коли вже почалися сильні перейми, я дуже просила, щоби мене оглянув лікар, однак його постійно не було на місці. Після восьмої вечора вже в досить сильних переймах мене перевели до пологового відділення. 

Мало того, що я переходила в зал для пологів самостійно вже з такими переймами, від яких ледве не знепритомніла. Мені допомагав чоловік, який ще й ніс великі сумки. Чому їх не можна залишати в якійсь спеціальній камері схову, мені досі незрозуміло. 

Чергова лікарка та акушерка були досить зневажливі, на відміну від дівчини-інтерна, дякуючи якій ставало легше. Мені пробили плодовий міхур, не попередивши про це. Під час потуг лікарка говорила, що я взагалі не вмію тужитися і що я зараз задушу свою дитину. Все було досить агресивно, але я вже не реагувала, тому що сил просто не було ні на що. Чоловік усе контролював і не давав лікарці та акушерці хамити мені. 

Коментар Євгенії Кубах:  «У випадку Ірини було порушено право на інформовану згоду та свободу вибору.  Це доволі поширена ситуація під час пологів.  Моя порада – не підписувати інформаційної згоди заздалегідь. Просіть пояснити незрозумілі вам втручання та їхню доцільність саме у вашій ситуації. Є ще варіант – ви можете заздалегідь дізнатись про найпоширеніші медичні втручання під час пологів. Звичайно, орієнтуватися варто на нормальні пологи, але у випадку необхідності втручань ви будете розуміти, про що йдеться. 

Також на породіллю психологічно тиснули, коли запевняли, що вона не вміє тужитися чи задушить дитину тощо. У такому разі найкраще рішення – мати підготовленого партнера/ку в пологах. Присутність партнера/ки може зменшити ймовірність психологічного тиску та словесної неповаги з боку медичного персоналу».

Історія Ганни 

На 39-40 тижні мене направили на збереження. Почувалася добре, серцебиття у дитини гарне. Але протягом півтора тижня пологи не починалися. Весь час мене схиляли до стимуляції. Я писала відмову. 

Коли почалися перейми, мене відправили до пологової зали. Приблизно о 22:15 зайшла акушерка, глянула і сказала, що я не народжу швидко, а в неї зміна до сьомої і потім відпустка. Мені дали но-шпу і сказали чекати на іншу зміну до ранку. Заснути не вдалося. Зранку нова акушерка сказала, що потрібно стимулювати. Я поскаржилася, що не маю сил, бо не спала ніч, не їла. У мене було блювання, що стомлювало ще дужче. Допомогла підтримка чоловіка, який був поруч. 

Прийшла акушерка і хтось ще (ніхто не представлявся, але заходило багато лікарів, медсестер та навіть голова пологового будинку). Акушерка, оглядаючи мене, сказала жінці поряд, що треба проколоти міхур, і одразу це зробила. Ніхто нічого не пояснював, ніби мене й не було. Встромили крапельниці, зробили спінальну анестезію. За другої, третьої та четвертої потуг на мене навалювалася одна з медсестер та тиснула. Нічого не виходило, мені зробили епізіотомію та використали вакуум, щоб дістати доньку. Весь цей час двері були відчинені, у дверях стояв заввідділення і його не збентежило скакання медсестер на мені. Дитина не дихала, її відвезли до реанімації.

Через дві години доньку принесли, приблизно шість годин я чекала у пологовому залі, поки мене відвезуть до палати. Тут сусідка почала розповідати, що одна з панянок народити не могла, і її дитину тягнули вакуумом. Я перебила та сказала, що це я. Як виявилося, конфіденційності в пологовому будинку немає. 

Заввідділення на мої скарги, що не можу розігнутися і стояти прямо, сказав, що я вигадую, що я, цитую, «баба після пологів». На четвертий день мене виписала. Коли милася в душі, помітила, що шви розійшлися. Чоловік викликав швидку, й мене повезли назад до пологового. На зміні була моя акушерка, яка сказала: «Що ти вигадуєш?» Під час огляду виявилося, що не тільки розійшовся шов, а й що зашиваючи занесли інфекцію. Зашивати наново мене не стали. Через три місяці, коли звернулася вже до приватної клініки, гінеколог сказав, що шов від епізіотомії дуже неакуратний і похабно зашитий.

Коментар Євгенії Кубах: «Порушено право на приватність і конфіденційність. Спочатку, коли невідомі люди заходили до пологової зали, і жінці навіть не повідомляли, хто це, а потім, коли в палаті обговорювали подробиці її пологів. На жаль, це досить поширена ситуація, або коли медперсонал голосно обговорює чиїсь пологи у присутності сторонніх. Анна правильно вчинила, коли не дозволила далі обговорювати її пологи. 

І знову порушення права на інформовану згоду та вибір, коли жінці не повідомляли, які медичні втручання і з якої причини їй роблять. Ще важливий момент – судячи з опису, до жінки міг застосовуватися заборонений метод Кристеллера (тиск на живіт для прискорення народження дитини). У цьому разі я б радила звернутися зі скаргою до управління або департаменту охорони здоров’я, до якого належить цей пологовий заклад. Якби здоров’ю жінки або дитини була завдана серйозна шкода, це було б додатковим аргументом для захисту прав».

Для кампанії «Разом – за безпечні пологи!» організовано показ документального фільму про різний досвід пологів «Невидимі» словацької режисерки Маї Мартіняк. За допомогою цього документального фільму організатор(к)и пропонують глибше зануритись у травматичний досвід, який отримують жінки та їхні партнер(к)и під час та після народження дитини, та поговорити про досвід пологів у різних країнах. Стрічку можна подивитися до кінця грудня в онлайн-кінотеатрі docuspace.org.