Після того як деякі знайомі чоловіки почали з приємним подивом реагувати на мої запрошення зустрітися, мовляв, дівчата рідко запрошують на побачення, я вирішила запитати дівчат про досвід їхньої ініціативності. Хтось із дівчат запрошує на побачення хлопців із Тіндера, а хтось пропонує одружитися.
Антоніна Хабуля, буркотлива громадська активістка
Постійно запрошує чоловіків на побачення першою. Зазвичай вона знайомиться з ними в Tinder і каже, що поки не зустрічала негативних чи стереотипних реакцій. «Інколи буває, хтось може пожартувати, що я класна, бо дівчата рідко пишуть першими, але не більше цього».
Антоніна виступає за максимальну відвертість у відносинах та першою пропонує секс чоловікам, які її приваблюють. Особливо важливими у взаєминах вона вважає відчуття безпеки та комфорту.
«Іноді у мене з’являються сумніви, коли ініціюю секс, і вони здебільшого можуть бути пов’язані з міфами про те, що доступність карається суспільством. Мовляв, чоловіків відлякує ініціативність, бо вони «мисливці», які мають вполювати «здобич» самостійно. Але я не хочу позиціонувати себе як «здобич». Я дуже проти такої концепції. Тому намагаюсь відкидати такі думки і довіряти своїм відчуттям. Насправді острах робити перші кроки навпаки змушує мене їх робити, таким чином я перевіряю реальність».
В Антоніни не було випадків, коли її пропозиції відкидали саме через те, що вона була ініціаторкою. Траплялося, що в чоловіків не було достатнього бажання йти на побачення, але вони не говорили про це, бо їм було некомфортно. Загалом більшість пропозицій від неї сприймались охоче та із зацікавленням.
«Жодного разу не було відмов, пов’язаних саме з тим, що я ініціативна жінка і це, мовляв, нецікаво. Відкриті пропозицій про зустріч чи секс насправді дуже спрощують життя. Деякі мої подруги більш традиційних поглядів не підтримують, так би мовити, жіночу ініціативність. Можливо, комусь справді зручніше грати в ігри й створювати ореол загадковості, щоб отримати те, що вони хочуть отримати. Але мені для цього потрібно просто озвучити своє бажання, і це прикольно».
Зі свого досвіду Антоніна рекомендує жінкам слідувати за своїми відчуттями, не переламувати себе і робити те, що некомфортно, але водночас не обмежувати себе стереотипами. Будь-яка модель відносин – нормальна, якщо вона вміщується в концепцію любові до себе.
Олена Ведмідь, фотографиня та комунікаційна менеджерка
Запропонувала своєму партнеру одружитися. Каже, що від самого початку відносин у них із чоловіком не було табуйованих тем, тому озвучити пропозицію про шлюб їй було не складно.
«Пам’ятаю цей день по хвилинах, хоча минуло вже 14 років. Ми сиділи в кафе на Майдані, було приблизно 16.00, 28 травня, за вікном збиралися хмари. На той момент ми зустрічалися та жили разом вже три місяці. Я дуже хвилювалась, але Ярослав із ентузіазмом підтримав цю тему і сказав, що сам збирався про це поговорити. Того вечора ми святкували в Caribbean Club разом із друзями, танцювали і стрибали від радості, пили «зелених мексиканців» та веселилися до ранку. За 14 років я жодного разу не пошкодувала про те, що наважилась на ту розмову».
Олена впевнена, що будь-які відчуття та бажання потрібно проговорювати, і немає значення, жінка ти чи чоловік. Вона виступає за чесність у відносинах і каже, що з чоловіком вони досі мають безкінечні розмови і залишаються цікавими один одному.
Якщо вам подобається інша людина, то варто про це повідомити. Ви здивуєтесь, наскільки неочікуваною може бути відповідь. Після цього є кілька варіантів: ви або створите певний союз, або розійдетесь (і це теж добре), або залишитеся найкращими друзями, між якими немає секретів. Але принаймні будете точно знати відповідь.
Юлія Ковальчук, засновниця проєкту з сексуальної освіти «Вперше»
Завжди була ініціативною і каже, що для неї лідерство та ініціатива з боку жінок ніколи не викликали подиву, а сприймалися природно. Останні декілька років живе в Німеччині, де жіноча ініціатива не дивує. Юля найчастіше робить перші кроки у відносинах через соціальні мережі та додатки для знайомств. Тому писати першою для неї є абсолютно невимушено та звично.
«Мені подобається обирати, з ким я піду на побачення, і робити пропозиції. Адже навіть дослідження показують, що ті жінки, які виступають ініціаторками відносин, частіше задоволені ними, ніж тоді, коли вони ці відносини не ініціювали. Хоча в реальному житті підходити до незнайомих чоловіків буває важко. Я тоді роблю це більш завуальовано, можливо, це вплив стереотипів. Просто на вулиці я знайомлюсь із чоловіками за якимось запитом, типу позичити запальничку, далі можу просто невербально показувати свою симпатію. У реальному житті запрошувати на побачення важче, але намагаюся показувати своє зацікавлення і робити його очевидним».
Юля стверджує, що в офлайн-знайомствах спершу намагається поспілкуватись із людиною та обмінятися контактами, щоби потім запросити на побачення. Каже, що наживо знайомитися важко, бо у всіх є страхи відмови. Хоча їй відмовляли тільки з двох причин: або хлопець вже перебував у довготривалих моногамних стосунках, або йому не подобалися жінки взагалі. В обох випадках хлопці все-таки зазначали, що їм приємно, що така дівчина звернула на них увагу, тобто відмову було легко сприйняти.
Загалом, каже Юля, хлопці реагують позитивно, хоча, можливо, є різниця у сприйнятті залежно від культури соціуму. «В Німеччині жінки часто навіть ініціативніші. Після рухів типу #metoo хлопці заграють дуже обережно, чекають ясних сигналів. Проте в Україні, за словами моїх друзів і подружок, ініціатива з боку жінки теж дуже охоче сприймається».
Юля впевнена, що різниці в сприйнятті ініціативності від жінки та від чоловіка немає, адже будь-яка ініціативність підкреслює впевненість. Також ініціатива з боку жінки більше сприяє тому, що вона піде на побачення дійсно з класним хлопцем, який їй справді подобається.
«Одного разу мені сподобався хлопець, він був дуже гарним професійним танцівником, і я навіть подумала, що він, мабуть, гомосексуальний. Хоча це дуже стереотипно, але важко було повірити, що такий доглянутий і пластичний хлопець цікавиться жінками. Ми обмінялися контактами і трохи листувались. Я довго не наважувалася зробити перший крок, бо мені сподобалось із ним переписуватись і я не хотіла, щоби потенційна відмова змінила наші відносини. Проте пізніше ми почали ділити разом підписку на один ресурс із фільмами. І тут у мене з’явилася можливість запросити його подивитися кіно. Коли він прийшов на побачення, то сказав, що я йому насправді давно подобаюсь і в нього був подібний страх відмови і того, як це змінить наші відносини, тому теж не наважувався. А також зазначив, що дуже приємно не запрошувати, а бути запрошеним».
Зі свого досвіду Юлія рекомендує не боятися робити кроки першими перш за все тому, що відмови швидко забуваються і не засиджуються дуже довго в голові. А якщо тобі справді хтось цікавий, але ти не робиш пропозицій, то людина і думки про неї досить довго не йдуть із голови.
