Нещодавно бренд Balcony відкрив свій перший магазин у Києві. Скориставшись нагодою, ми навідалися в гості й запитали засновницю Катерину Бойко про всі чотири роки існування проекту.
Початок
Раніше я працювала у рекламному агентстві та проекті, пов’язаному з виробництвом та магазинами суконь. Восени 2012 року зрозуміла, що хочу щось своє. Мала сили, наснагу, натхнення. Точно хотіла створювати одяг, але який – вирішувала. Тоді я місяць жила в Одесі, і цей спокійний період сприяв роздумам. Якось на думку спав одяг для сну – піжами. Вони бувають різні: від жіночних елегантних до «мімімі» та крейзі. Те ж саме – домашній одяг. Плюс філософська освіта посприяла – бачила велику місію проекту. Вдома людина щира, відверта – така, як є – без ролей, які ми граємо в суспільстві. Тому й одяг має бути відповідним, а не такий, який хочуть бачити інші. Ідея мені дуже сподобалась, і все закрутилося. Страшно трішки було, але на той момент я розраховувала тільки на себе, й у мене не було іншого шляху, як іти тільки вперед і досягати успіху. Навіть друзі мене тоді називали Iron Kat, бо я була бойова, наполеглива і цілеспрямована.
Вчилася у Києві, працювала у Львові. Щоб започаткувати справу, переїхала до Рівного, де живуть батьки, і там почала шукати виробництво. Перед цим закупила в Одесі тканини, причому одразу рулонами, бо розуміла, що так буде раціональніше, оскільки собівартість одного виробу буде меншою. Без труднощів знайшла невелику затишну майстерню, з якою ми і розпочали співпрацю. Вони розуміли мої ідеї, підтримували, а також допомогли з першими ескізами, моделями. Домовилась про відтермінування платежу, що було тоді надважливо.
Шити не вмію досі. Від початку пішла на курси моделювання, конструювання, які дуже допомогли, бо коли чую зараз від швачок або закрійників, що щось не вийде, я одразу ж пропоную можливі варіанти виходу.
Колекції та виробництво
Перші моделі були зовсім не такими, як зараз. Переважну більшість становили нічні сорочки, тоді як сьогодні це набори: кофта і штани або кофта і шорти. Зараз Balcony намагається ставати більш елегантним, бо і ми ростемо, і наші клієнти дорослішають, і їм вже хочеться чогось більш жіночного. Колекції ділимо на осінь-зима та весна-літо, а також можуть бути лімітовані або капсульні колекції. Як, наприклад, була серія з іронічними написами або капсулка із Юлією Савостіною.
Зараз вже є дизайнер – професіонал, яка розуміється на цій справі. Вона займається створенням моделей, в активному діалозі зі мною. Процес народження нової колекції досить насичений: аналізуємо попередню, звертаємо увагу на недоліки, відгуки, потім надихаємось, відстежуємо світові тенденції, збираємо референси, створюємо мудборд і шукаємо тканини. Після цього відшиваємо зразок, робимо правки й випускаємо тираж. Поновлюємо партії поступово – залежно від продажів кожної моделі. Це раціональніше, бо ми не вкладаємо на початку сезону багато грошей на тканини і таким чином не ризикуємо з залишками. Але цей процес потребує постійного контролю.
Часто в перших моделях звертаємо увагу на відгуки клієнтів і в наступних тиражах намагаємося цих недоліків уникнути. Це також плюс порційного виробництва.
Коли збільшилася кількість замовлень, я зрозуміла, що маленька майстерня не справляється, наявного обладнання стало недостатньо і треба виходити на новий рівень. Саме тоді я познайомилася зі своїм чоловіком Михайлом, який займається виготовленням арахісової пасти ТОМ. У Львові він мав своє невелике виробництво, поруч із яким розташовувався швейний цех. Згодом я звернулась туди і домовилась із підприємством. Зручно, що швачки працюють у гнучкому та мобільному режимі, можуть одразу вдосконалювати та пропрацьовувати зразки в декілька етапів, і взагалі – вони надзвичайно пильнують за якістю, розуміють із півслова та цінують нас як партнерів. Окрім головного цеху у Львові, у нас є ще декілька майстерень, із якими ми співпрацюємо. Одна з них експериментальна (я так називаю) – там відшиваємо або складні, або лімітовані моделі. Другий цех шиє чоловічий та базовий трикотажний одяг.
У бренда маленький відсоток повернення товару. У першу чергу тому, що це піжама, а не вечірня сукня з виточками й корсетом. Одяг для сну передбачає вільний силует, тому робимо моделі універсальними. Часто рукав реглан або спущений, горловина м’яка та округла, рукав халата робимо три чверті, бо навіть зуби незручно чистити, коли заважає волан. Домашній одяг ніби і потребує уваги, але при цьому більш лояльний.
У моделях дотримуємося лаконічності. Кольори завжди спокійні, але небанальні. Наприклад, персиковий, м’ятний, лососевий. Проте аудиторії ще подобаються й невеликі принтовані цікавинки. Дизайн обираємо суб’єктивно, та клієнти з нами споріднені, і ми вже добре розуміємо їхній смак.
Концепція та клієнти
Обираючи назву Balcony (від англ. balcony – балкон), я мислила так: натхнення часто черпається з природи, у подорожах, звідусюди – поза домом. Тому символізм «балкона» заворожив – ніби ти і тут, і там одночасно. Такий собі медіатор між outdoor i indoor.
Balcony – це про затишок, турботу до своїх клієнтів, які, своєю чергою, турбуються про своє оточення. Затишшя буває різне – від еротичного халатика в квіти до флісової туніки з вушками. Але ми завжди тримаємо баланс, щоб не впасти в мегаспокусливість чи навпаки інфантильність.
Раніше це був Balcony Garment, але все завжди йде до спрощення. Хотілося простоти, і ми вирішили забрати друге слово. Дизайнер надіслала мені чотири шрифтові варіанти. Три – просто Balcony, і один із місяцем. Я одразу ж переслала всій команді і отримала одноголосне “так” за місяць. Я в захваті від нашого нового логотипа!
Перші два роки чоловічих колекцій не існувало. Зараз робимо їх разом із жіночими. У більшості випадків їх купують жінки для своїх коханих і братів. Запуск цієї колекції – успіх, бо це доводить нашу концепцію про турботу, любов і піклування про своє оточення, що проявляється у такому інтимному подарунку, як піжама. Адже чоловіки ніколи не переймаються, у чому ходити вдома – у джинсах або старих шортах. Тому місія жінки про це подбати, а наша – забезпечити. Створюємо базові комфортні набори для чоловіків, у яких можна і в магазин вийти, і з собакою погуляти.
Зараз є тренд на вуличні піжами, але ми за вічні цінності. Обходимо модну тенденцію стороною, бо розуміємо, що тривати вона буде недовго. Колекція Balcony Outdoor була створена за проханнями клієнтів зробити щось для вулиці. Тому ми пошили універсальні кардигани, кофти, але на той час у нас не вистачило енергії продовжувати це як повноцінну паралельну лінійку, тому зараз її не підтримуємо. Тим паче не знаємо, чи позитивно б це вплинуло на концепцію бренда про затишок. Але всі наші моделі – від літніх піжам до світшотів – балансують на межі. Якщо сильно хочеться – їх можна і під джинси, і під спідничку. Я, наприклад, так і роблю.
Приділяємо увагу й домашнім аксесуарам. Є маски для сну, один сезон були грілки, а також маємо окрему лінію для кухні: прихватки, фартухи унісекс. Хочемо ще виготовляти домашні капці й постіль. Білизну шити не хочемо – не цікаво. А от купальники – із задоволенням. Піжами купують на подарунок в холодну пору, а влітку – актуальні саме купальники.
Наші клієнти – щасливі, закохані люди. Переважно жінки – 25-35 років. Для них важлива естетика, дім, родина. Вони впевнені у собі, їм не треба справляти на когось враження, тому й одяг полюбляють простий і комфортний. Багато хто говорив, що у Balcony інтелігентні клієнти. Думаю, наша концепція та образ бренда притягує саме таких людей.
Колаборації та зйомки колекцій
Рік тому робили колаборацію з блогером Юлією Савостіною. Залишилися дуже задоволені результатом. Ми познайомились, коли Юля приїжджала в Рівне знімати сюжет для своєї книги та передачі. Я знала, що вона обожнює піжами, тому запропонувала співпрацю. Юля легка на підйом, й одразу погодилась. Ескізи, дизайн та концепцію створювала вона, а ми займалися виробництвом. Піжами були з більш дорогих тканин, моделі – доросліші, тому це зацікавило дещо іншу цільову аудиторію.
Чотири роки тому на початку проекту бюджету було нуль, досвіду – нуль, і близьких прикладів, звідки можна черпати ідеї, також. Я жартую, що я була і моделлю, і фотографом, і фоном одночасно. Все власними силами. Зараз ми не економимо на зйомках взагалі, бо візуальний контент – надважливий. Знімаємо колекцію у декілька етапів: перший – студійні фото на білому фоні в каталог, другий – кампейн і/або лукбук, третій – для інстаграму. Зйомки проводимо в Одесі. Там є фотостудія, з якою ми постійно співпрацюємо. Спочатку підбираємо моделей, продумуємо настрій, кольори, обираємо локацію, декорації, формуємо команду для зйомки. Це колосальна робота. Звичайно, всі не здогадуються, що за «смачною» фотографією стоять десятки годин праці великої команди та бюджету.
Команда та делегування
Сьогодні над брендом працює 10 людей, не враховуючи виробництво. Кожним процесом займається професіонал своєї справи. Зрозуміло, що це відбувається в активному діалозі зі мною. Майже завжди беремо мої ідеї, візію та загальне бачення за основу. І час існування, і географія Balcony (у трьох містах) навчили, і водночас примусили мене довіряти та делегувати. Якщо колись все було зав’язане на мені, то зараз все не так. Сьогодні я вже можу повністю покластися та довірити будь-яку справу людині з команди. Із часом зрозуміла, що немає однієї-єдиної істини, немає правильного шляху. Наприклад, ми вибрали білий колір, але якби б зупинилися на сірому, то це не означає, що всім би не подобалось. Так, все має значення, кожен аспект впливає, але приділяти увагу треба всьому, а не рвати на собі волосся через незапланований вигляд комірця.
Сама інколи дивуюся, що кожного дня над Balcony працює така велика команда. Це безперечно зобов’язує, бо вже є певний рівень відповідальності. Я не можу зупинити роботу через тимчасову депресію – коли ти вже у цій колії, не можна дозволити собі зійти.
Досягнення та відкриття магазину
Чотири роки – це і багато, і мало одночасно. Завжди хочеться більше, і думаєш, що десь можна було робити швидше, але я ні про що не шкодую. Balcony не вистрілив різко одного дня. Він розвивався поступово, все йшло вгору стабільно. Наприклад, розмірна сітка була від S до L (а на початку взагалі всі вироби були one size), а зараз вже від XS до XL. Змінили сайт, зробили гарну мобільну версію, постійно залучаємо нові види реклами. Такі речі ми не могли собі дозволити раніше, але новий рівень зобов’язує.
Магазин – рішучий крок. Відкрили його для клієнтів, бо надто любимо їх. У нас була, і зараз є точка самовивозу біля Ocean Plaza. Це кінець вулиці Боженка, вхід через автомийку, на вході охоронець запитує прізвище та дає пропуск на вхід у нашу невеличку кімнату. Я розуміла, що наші клієнти заслуговують більшого – хотіла дати їм гарну примірочну з домашніми капцями, класну музику з колонки Marshall. Ми змогли це дозволити. Звичайно, це ризик, бо зараз говорять, що стріт-торгівля занепадає, але ми міркуємо прагматично і віримо, що вулиця принесе нам нових клієнтів.
У червні я зателефонувала ріелтеру і зробила запит на пошук приміщення. Я була у Львові, коли нам запропонували місце майбутнього магазину, надіславши фотографію фасаду і карту розміщення. Наступного дня доручила піар-менеджеру приїхати подивитися приміщення. Саша вислала фотографії з об’єкта, на яких був повний безлад і треш: страшні меблі, пляшки пива, бруд (раніше там був продуктовий магазин). Але крізь цей жах я навіть на фотках розгледіла цікаве планування та моментально уявила дизайн. Наступного ж дня надіслала завдаток за оренду, не бачачи місце на власні очі. Знову ж таки – повністю довірилась людині з команди.
Вулиця Саксаганського не така затишна, як Balcony. Вона шумна, жива, тому ми зіграли на контрасті. Там галасливо, а тут можна перепочити на дивані, поруч із лінивцями. Ніби пауза посеред активного ритму міста.
Ремонт і розробка дизайну тривали півтора місяця. Ми співпрацювали з професіональними архітекторами, які займаються переважно великими проектами. Але заради нас зробили виняток – не змогли відмовити і погодилися як на свій останній маленький проект. Довелося багато чого тут змінити, і з гидкого каченя ми зробили лебедя. А кролів на фасаді, з якими всі фотографуються, робили для нас львівські скульптори. Ми хотіли втримати баланс між милістю та елегантністю. Боялися за лінивців, щоб не впасти в інфантильність. Я обережна з дизайном, бо боюся надкреативу. Але вийшло навіть краще, ніж ми планували. І все це відвідувачі помічають – нам дуже приємно.
Хочемо почати шити капці й постіль, а також налагодити виробництво та усунути внутрішні недоліки. Далекі плани – спробувати себе в торговому центрі. Плануємо розвивати офлайн, але сайт продовжуватиме функціонувати, звичайно. Також вірю у Balcony як у франшизний проект. Ще хочемо відкрити магазин у Львові, і це буде зробити легше, ніж тут. Там у нас більшість підрядників, і взагалі – великий потік туристів. А Київ треба завойовувати, тут все по-іншому.
фото: Стелла Мельниченко
