Книжковий клуб DIVOCHE.MEDIA

На зустрічі книжкового клубу ми обговорювали, як зараз читається перший український феміністичний роман, який нещодавно відсвяткував своє 25-річчя.

Ми маємо знижку на книгу на сайті видавництва Старого Лева -20% з промокодом kovpakom1.
(Діє до 25.11).

Навіть Зевс відчув у ній загрозу, тому відіслав дівчину на безлюдний острів. Тепер Цирцея — вигнанка, яка ще дужче вдосконалює свою магію.

У її житті з’являються славнозвісні Дедал з Ікаром, Мінотавр, Медея та легендарний Одіссей. Але зрештою Цирцея розуміє, що самотня — і поміж богів, і поміж смертних. Жорстока доля чатує на неї, тож їй треба раз і назавжди визначитися, належить вона до богів, від яких народилася, або ж до смертних, яких полюбила понад усе.

Це історія кохання і втрат, рішучості й невтомної боротьби. Перед вами постане грецький пантеон очима Цирцеї — хитрої чарівниці, підступної красуні-спокусниці. Але це також історія жінки, яка виборює собі місце у світі чоловіків, адже іноді під знайомою поверхнею прихована й інша, глибша історія.

«Повісті Ірини Вільде дуже цікаві для розуміння інтелектуального клімату 20–30-х років ХХ століття. Саме у цьому поколінні вироблялися індивідуалістські засади й цінності, волюнтаристські настанови; протистояння сильної одиниці загалу ставало гаслом часу. Дарка та її приятельки дискутують про психоаналіз Зіґмунда Фройда й Альфреда Адера та намагаються поєднати це вчення з доволі радикальним фемінізмом. Зрештою, як формулює безапеляційна Оля Кентнер, “я ще не бачила дурня, що б не був антифеміністом”. І все це поєднується з розмислами про відповідальне материнство й виховання сильної української раси: схоже, в їхньому читацькому досвіді Дмитро Донцов і Володимир Винниченко десь не суперечать один одному. Цикл “Метелики на шпильках” став одним із перших у нашій модерністській прозі романів виховання», — пише Віра Агеєва у передмові до нового видання Ірини Вільде від «Віхоли».

На вересневу зустріч клубу ми пропонуємо вам читати всі тексти з трилогії, проте сфокусуємо обговорення на тому, що прочитає більша кількість учасниць.

«Її любовні романи чи не змушували забути про майстерність і успішність романів, нею написаних. Так і усталилося вже переконання, що біографія цієї письменниці ледь не цікавіша за всі її книжки. Але плітки все ж нікому ще не забезпечили місця в каноні, неймовірна слава ґрунтувалася таки на чомусь тривкішому», — пише українська літературознавиця Віра Агеєва.

У книжковому клубі в липні ми все ж згадаємо біографію письменниці та поговоримо про її емансипованість і бунтарство. Але передусім поспілкуємося про повість «Інститутка», яка вперше була опублікована 1862 року в українському журналі «Основа», що видавали в Санкт-Петербурзі, і присвячена Тарасу Шевченку (теж друкувався в цьому виданні).

Нещодавно у видавництві «Віхола» вийшла збірка Марка Вовчка, де можна знайти й «Інститутку».

Українською, за підтримки Австрійського Бюро кооперації у Львові, у видавництві «Видавництво 21», вийшли три книги письменниці поетична збірка «Тінь моя» та дві збірки оповідань «Синхрон» та «Тридцятий рік» у перекладі доцента кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Володимира Кам’янця.

«Сім представлених у циклі оповідань належать до найвагоміших текстів, написаних німецькою мовою після 1945 року. Більшість репрезентативних авторів повоєнних Німеччини й Австрії вдавались, за свідченнями деяких критиків, до пропагування міфу так званого невинного “хорошого німця”. Інґеборґ Бахман, на відміну від них, змальовує різні форми пасивної колаборації, пристосуванства й опортунізму, представляючи їх із перспективи повсякденної особистої відповідальності. Чи не вперше в повоєнному німецькомовному просторі на сторінках цієї збірки зазвучав ще й своєрідний феміністичний голос», — говорить Кам’янець.