Ода великій дупі, або Як я вчилася любити своє тіло
Я стою спиною до дзеркала, повернувши голову так, щоб можна було роздивлятися сідниці та стегна, або, висловлюючись мовою дворових дівчат дев’яностих-нульових, ляжки. Дупа ніби й нічого: кругла, пружна, щоправда, трохи розширена з боків. Підліткою я дізналася, що це називається «вушка», і це…