Приблизно 68% жінок в Англії зазнають насильства, зокрема домагань та переслідувань, під час пробіжок, проте лише про 5% випадків повідомляють до поліції, адже вважають, що це стало «повсякденним явищем».
Про це свідчать результати дослідження Університету Манчестера, пише The Guardian.
За словами мешканок північного заходу Англії, які взяли участь в дослідженні, під час пробіжок вони стикалися з погрозами, словесними образами, також у них кидали предмети.
«Мене освистували, обзивали — просто через те, що я одягла спортивний одяг. Просто надягати навушники та слухати музику може бути настільки небезпечно, оскільки ви повинні бути дуже уважними до тих, хто вас оточує», — зауважила учасниця дослідження Ембер Невін.
Інша бігунка, 39-річна Люсі, розповіла, що припинила займатися бігом після того, як за нею погналися 10-річні хлопці на велосипедах, які погрожували їй сексуальним насильством.
«У 2010 році я багато грала в нетбол і почала бігати, щоб не відставати. [Під час однієї пробіжки] за мною поїхали 10-річні діти на велосипедах, які переслідували мене та кричали: “Ми трахнемо тобі в дупу”. Що мене шокувало, так це те, що ці діти навчилися так поводитися і вважали, що це цілком нормально. Це був посеред дня. Тоді я думала, що зі мною все гаразд, але невдовзі після цього я перестала бігати… Цей випадок змусив мене почуватися у небезпеці», — зазначила вона.
Дослідження показало, що найпоширенішим видом насильства є словесна образа — із цим стикалися 58% респонденток, за 19% жінок стежили під час бігу, а 7% повідомили, що їх роздивлялися. Водночас 13 бігунок розповіли, що зазнали фізичного насильства під час бігу, а сім жінок — сексуального насильства.
«Багато жінок, які брали участь в опитуванні, сказали нам, що вони носили ключі, сигнали тривоги тощо, і за ними також наглядали члени сім’ї», — розповіла одна з авторок дослідження, докторка Керолайн Майлз.
Професорка Роуз Брод, яка також працювала над цим дослідженням, розповіла, що жінки не були здивовані результатами: «Багато респонденток сказали, що просто приймають це. Вони навіть не реєструють [заяви], тому що це відбувається постійно, і це буденне явище. Це шокує, коли ти бачиш, як це відбувається знову і знову».
Проте жінки зазнають насильства під час занять спортом не лише у північній Англії. Так, 24-річна Емма Лоффхаген, яка мешкає в Лондоні, розповіла про свій досвід домагань: «Одного разу я бігла біля свого будинку, і хлопець у поштовому фургоні з маркуванням опустив вікно. Я дістала свої навушники, і він сказав мені, що у мене гарні ноги, і він повільно їхав поруч зі мною, поки я бігла… Я не могла повірити, наскільки це було нахабно з боку цього хлопця, який був на роботі у своєму [маркованому] фургоні».
Іншим ключовим висновком дослідження було те, що жінки відчувають занепокоєння або страх щодо серйозних злочинів, таких як зґвалтування чи вбивство.
«Вони бояться бути зґвалтованими, убитими, зазнати нападу. Ми знаємо, що такі випадки трапляються, не у великій кількості… але жінки бояться. Це змушує їх вдаватися до чималих захисних заходів», — зазначила докторка Керолайн Майлз.
Натомість до поліції звернулись лише 5% постраждалих. Решта вважають, що така поведінка чоловіків «нормальна», а також мають сумніви, що поліція зможе щось зробити, чи побоюються, що правоохоронці не сприймуть їхні заяви серйозно.
«Я ніколи не повідомляла про домагання. Однією з головних проблем є те, що це, чесно кажучи, трапляється так часто. Якби я повідомляла про кожен дрібний інцидент (наприклад, про вигуки), я б, ймовірно, телефонувала у поліцію принаймні раз на місяць, можливо, частіше. Інша проблема полягає в тому, що це відбувається так швидко, що ви часто не встигаєте записати номерний знак або опис людини», — пояснила 31-річна Люсі Бастон, яка живе в Бредфорді.
Дослідниці Керолайн Майлз та Роуз Брод сподіваються, що результати їхнього дослідження допоможуть поліції створити нові способи допомоги жінкам, які зазнають насильства під час занять спортом, а також сподіваються змінити культуру поведінки.
- Раніше британська Національна служба охорони здоров’я оприлюднила результати масштабного дослідження, які показали, що за останні п’ять років майже кожна третя хірургиня у Великій Британії зазнала сексуального насильства на роботі.
- Жінки у підрозділах спеціальних операцій армії США, де переважають чоловіки, теж продовжують стикатися з дискримінацією, сексуальними домаганнями та сексизмом. Це з’ясувалося завдяки опитуванню, проведеному за ініціативою командування. Однією з поширених скарг є сексуальні домагання: майже кожна жінка у фокус-групах заявила, що зазнавала сексуальних домагань, проте дуже небагато з них були готові повідомити про це чи публічно визнати.
- В Україні тема сексуального насильства залишається табуйованою у суспільстві. Лише незначна кількість постраждалих від насильства готова та має змогу озвучити проблему. DIVOCHE.MEDIA разом із адвокаткою та очільницею ГО «Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем”» Христиною Кіт розповіли, що можна та потрібно зробити, якщо ви зазнали домагань та сексуального насильства зараз або у минулому та вирішили про це розповісти.
Фото: Nathan Cowley: Pexels
