Мисткині: Українські пейзажистки

Жіночий погляд у мистецтві часто залишається непоміченим, тоді як чоловіки купаються в променях слави й визнання. Ви точно не раз бачили пейзажі Айвазовського ще у школі, а от, наприклад, краєвиди першої професійної української художниці Олени Кульчицької або Августи Кохановської залишили вам на «самостійне вивчення» десь у дорослому житті.

Картини, створені українськими майстринями, проходять повз загал і, в найкращому разі, є темою для обговорення у вузьких колах інтелектуалів. Однак українські художниці, такі різні й талановиті, заслуговують більше уваги до свого бачення й відчуття рідного краю.

Августа Кохановська. Фото. 1900 р. З фондів ЦДАМЛМ України

Творчий метод

Кохановська працювала в академічній манері, у таких жанрах, як портрет, пейзаж, сюжетна композиція ілюстрації. Техніка: олія, акварель, пастель, гуаш, вугля, олівець.

Інтерес Кохановської до цієї тематики, окрім творчого, був ще й науковим: вийшла низка її народознавчих праць в австрійському журналі. Водночас вона цікавилася збереженням мистецьких пам’яток та реставраційною справою. Особливо Августу турбували фрески стародавніх монастирів південної Буковини. В одній зі своїх статей 1898 року мисткиня детально описувала вигляд церкви монастиря Молдовіца, доповнюючи малюнками.

Ірина Беклемішева з чоловіком (dobrabiblioteka.cv.ua)

Творчий метод

Ірина Беклемішева починала з реалізму, далі творчий метод художниці ґрунтувався на імпресіоністських ідеях. Працювала здебільшого у жанрі пейзажу.

«Я намагаюсь у своїх полотнах передати красу рідної землі, мою любов до неї. Тому пишу я переважно чистим кольором, завдяки якому й втілюю своє розуміння сутності краси нашого життя», — так розповідала про своє призначення Беклемішева.

Буковина стала другим домом художниці, головним натхненням її картин. Мисткиня обожнювала мандри й малювання з натури: на полотнах знаходимо краєвиди Криму, Поділля й інших місцин. За ідеологічними вимогами, Беклемішева також вводила в пейзажні композиції сцени праці й індустріалізації, водночас не зрадивши свого стилю: постаті плотогонів чи жінок, вантажівки, лісоруби й нафтові вежі.

Кожен рік майстриня з’являлась на Всесоюзних виставках і три рази мала персональні вернісажі в Чернівцях і Києві. Письменник Сава Голованівський, побувавши на одній з них, влучно констатував: «…Ірині Беклемішевій пощастило. Не знаю, випадково вона потрапила в Буковину чи довго шукала її й нарешті знайшла. Та, оселившись у цьому краї, вона натрапила на свою життєву “золоту” жилу. Там, серед величних гір й альпійських долин, прорізаних бурхливими ріками й повільними струмками, знайшла вона певний і твердий ґрунт для свого світлого й життєрадісного таланту».

Олена Кульчицька, 1900-ті роки

Творчий метод

Олена Кульчицька залишила спадок у різних видах мистецтва: у  живописі, графіці, килимарстві – розробляла ескізи. У своїх акварелях відобразила багато етнографічних пам’яток, зокрема створила зразку національного вбрання з різних регіонів України.

«Я йшла серед гуцулів, малювала… Я відчувала в собі ту силу й енергію, що змушує людину творити. Я прямо ціла вглибилася в ту працю, й, коли сьогодні оглядаю свої образи з того часу, просто подивляю той розмах, відвагу й енергію, з якою нарисовані ці картини», — напише Кульчицька про той період згодом.

Ніна Денисова (yagallery.com)

Творчий метод

Книжкова графіка, зокрема для дітей, станковий і монументальний живопис; метафорично-поетичний стиль, архетипне переживання світу. Стиль художниці відрізняється пластичністю та драматургією кольорів.

Цензура обмежувала творчий політ Денісової, однак вона відстоювала волю свого мистецтва: хитрила чиновників завдяки простору, непідвладному й незрозумілому їм. У своїх картинах художниця непередбачувана, а рідний край постає чудернацьким місцем темряви й барв одночасно.

Марґіт та Роман Сельські. 1936. З архіву Є. Шимчук (archive-uu.com)

Творчий метод

Марія Сельська уникала абстрактних мотивів, проте в її творчості помітний вплив кубізму та конструктивізму

Жила Райх із чоловіком у місцевих. В присілку Дземброні, Степанському, подружжя приймала баба Калина, що вчила коломийок і як їх гуляти. Марґіт любила пригоди: плавала на байдарках по гірських річках Карпат, мандрувала скелями у взутті з каблуками й навіть ночувала в покинутій хаті відьми неподалік Косача.

Так вона вберегла свій хист від пелени соціалістичного реалізму: мандрами й постійними творчими пошуками. Зірка паризьких виставок у Львові повоєнного часу отримала одну експозицію — 1978 року. Всього за два роки до смерті.