25 серпня вийшов новий роман британської письменниці Рейчел Каск «Life of M» («Життя М»). Ще до появи у продажу навколо книжки виник такий ажіотаж, що публікацію роману вже називають однією з головних культурних, чи то голлівудських, подій року. Авангардні романи рідко стають настільки обговорюваними у таблоїдах та отримують ярлик сенсації на перетині літератури та світських пліток.
У центрі роману — кінозірка, яка стала відомою ще в дитинстві й тепер живе в європейському місті, схожому на Париж. Безіменна письменниця пропонує акторці написати її автобіографію, однак книжка поступово перетворюється на дослідження слави, самотності та втрати відчуття власної особистості.
М намагається вести звичайне життя, виховує дітей, зустрічається з друзями та розмірковує про підтримку молодших акторок. Водночас слава настільки визначає її взаємодію зі світом, що вона вже не може відокремити себе від публічного образу.
Численні обговорення у соціальних мережах, блогах та медіа виникли через разючу схожість між головною героїнею книжки та голлівудською зіркою Наталі Портман.
Критикиня попкультури Гантер Гарріс опублікувала колонку із заголовком «Чи має Наталі Портман погану подругу-мисткиню?». Оглядачка Валері Стіверс назвала роман «похмурим портретом» акторки й припустила, що Портман радше прагне підтримувати образ інтелектуалки, ніж справді нею є, а її згода дозволити подрузі написати про себе книжку нібито це підтверджує. Колишня книжкова критикиня The New York Times Моллі Янг також розповіла, що чула у видавничих колах про нібито «божевільну юридичну ситуацію» навколо роману, але з’ясувати, про що саме йшлося, їй не вдалося.
Підґрунтям для припущень про Наталі Портман стали численні біографічні збіги. М здобула популярність після ролі дівчинки в європейському фільмі. Її мати домоглася, щоб зі сценарію прибрали найбільш сексуалізовані сцени, однак сама участь у стрічці «поклала край дитинству акторки». Це нагадує історію дебюту 13-річної Портман у фільмі Люка Бессона «Леон» 1994 року. У ролі балерини, яка принесла М найбільше професійне визнання, легко впізнати «Чорного лебедя» — фільм, за який Портман отримала премію «Оскар».
Як і Портман, М живе в Європі, має дітей, співпрацює з великим модним брендом і відома своїм інтересом до літератури. Її зображення з’являються на автобусних зупинках в оточенні рожевих весняних квітів, так само як портрети Наталі Портман у рекламній кампанії парфумів Miss Dior.
Припущення про зв’язок між двома жінками ґрунтуються передусім на тому, що Портман раніше публічно підтримувала творчість Каск та захоплювалась нею як письменницею. Обидві живуть у Парижі, однак підтверджень того, що вони були близькими подругами, немає. Так само немає публічної інформації про те, що Портман знала про задум «Life of M», погоджувалася стати прототипом персонажки або брала участь у роботі над книжкою.
«Наталі дуже оберігає своє приватне життя, саме тому вона переїхала до Парижу. Тож книжка Рейчел «Life of M» її страшенно розлютила», — розповіло Daily Mail анонімне джерело. За його словами, Портман вважає роман ударом нижче пояса й обурена чутками про те, що вона нібито була якось залучена до його створення, хоча це не так. Джерело також наполягає, що знаменитість із книжки зовсім не схожа на Портман.
Анонімні співрозмовники видання також стверджують, що команда акторки вважає її частиною маркетингової кампанії, покликаної привернути увагу до роману. «Наталі дуже цінує жіночу силу та сестринство, тому це грубе порушення її принципів. Вона вважає, що зв’язки між жінками слід плекати, а не використовувати з комерційною метою», — заявило одне із джерел.
Ні Портман, ні Каск, ні американське видавництво письменниці «Farrar, Straus and Giroux» офіційно не коментували ані припущення, ані плітки. Проте згодом Каск у розмові з The New York Times назвала ажіотаж навколо роману стресовим. За її словами, через це художній твір опиняється майже в залі суду або стає предметом суперечки про те, що було насправді.
«Зроблене мною належить радше до світу, в якому слава і люди, що водночас настільки відомі й настільки непізнані нами, стали частиною сучасної свідомості, — сказала вона. — І якщо моя робота не полягає в тому, щоб заходити на ще не досліджені території сучасної свідомості, тоді я не знаю, у чому вона полягає».
Фінал, у якому оповідачка заперечує реальність власної історії, авторка описала як спосіб змусити книжку «вибухнути й самознищитися». Невпевненість читачів у тому, що в романі вигадане, а що може бути правдою, є частиною авторського задуму.
Каск відмовилася розповідати, чи обговорювала роман із Портман. Вона також не стала коментувати припущення, що акторці не сподобалася книжка, так само як М у романі невдоволена написаним про неї текстом. Письменниця наполягає: те, чи створена М на основі реальної знаменитості, «насправді не має значення».
«Це художній твір. Гадаю, пояснювати, як саме щось було створено, складно, адже воно завжди виникає із суцільної суміші реальних подій, вигаданих конструкцій та особистого матеріалу. Щойно почнеш тягнути за цю нитку, розпуститься весь твір. Книжка доволі вичерпно пояснює і захищає сама себе. Я її створила, тому якщо почну додатково все розтлумачувати, це певною мірою її для мене зруйнує», — сказала вона.
Як пише Literary Hub, пізня проза Каск відома холодним, майже клінічним поглядом на людські слабкості. Останніми роками її безкомпромісне письмо дедалі менше потребує традиційного художнього вимислу. У 2018 році письменниця сказала в інтерв’ю The New Yorker: «Я більше не думаю, що персонаж існує». І все ж на сторінках її книжок ми бачимо саме людей.
Каск уже не вперше звинувачують у недостатньому дистанціюванні художнього тексту від реальності. Перший наклад її книжки «The Last Supper: A Summer in Italy» («Таємна вечеря: Літо в Італії») 2009 року знищили, оскільки авторка недостатньо замаскувала людей, про яких писала, і їй пригрозили позовом через порушення права на приватність. У 2017 році мемуарист Даміан Барр також нарікав, що без власного бажання став прототипом одного з персонажів роману «Транзит».
Оглядачка The Guardian Клер Кларк назвала «Life of M» технічно майстерним та інтелектуально складним романом про наслідки слави й розмиту межу між удаванням і реальністю. Водночас книжка, на її думку, залишає відчуття відстороненості й навіть зневаги: це твір, яким можна захоплюватися, але який складно полюбити.
