Один із найбільших книжкових фестивалів України «Книжкова країна» триватиме на території київського ВДНГ з 25 до 28 вересня. Окрім насиченої програми, видавці підготували й книжкові новинки, які точно потішать книголюбок і книголюбів.
DIVOCHE.MEDIA зібрало 20 новинок: від великих історій про любов і війну до нонфікшну, що повертає нам забуті сторінки культури, від інтимних зізнань і феміністичних детективів до дебютів, які вже стали помітними явищами.
«Він повертається в неділю», Ірена Карпа, #книголав
Книжка розповідає про кохання на тлі російсько-української війни. Події розгортаються у 2023 році та в майбутньому, після війни, одночасно в Парижі та на сході України.
Архітекторка Віра живе в Парижі з чоловіком-французом і донькою-підліткою, поки один дзвінок не руйнує ілюзію спокою. Атовець Атрей полишає мирний Амстердам, щоб знову захищати Україну. А школярка Матільда з Бургундії зустрічає дивного чоловіка, що винаймає будинок над озером у її родичів.
Ірена Карпа пише про щирість і таємниці, радість і біль, дружбу, кохання і втрати. Про людей, які намагаються знайти й зберегти себе, і, можливо, зустрітися на вітряному пляжі.
«Жінки свободи», Марина «Мамайка» Мірзаєва, Vivat
Біографії жінок з ОУН та УПА переплітаються з фронтовими нотатками самої авторки — військової, історикині й дослідниці визвольного руху. Через життєписи героїнь, які попри все виборювали незалежність, Марина «Мамайка» Мірзаєва говорить про тяглість війни, осмислює самовідданість і жертовність українського жіноцтва, яке протистояло ворогові в різні епохи.
Працювати над «Жінками Свободи» Мірзаєва почала ще у 2018 році, створюючи короткі замальовки про силу жінки у визвольному русі.
«Леді в озері», Лаура Ліппман, КСД
Балтимор, 1960-ті роки. Розмірене життя домогосподарки й коханої дружини Меделін руйнується, коли у міському парку знаходять тіло темношкірої дівчини Клео. Здавалось би, це ще одна трагічна історія про жінку, яка «пішла не з тим чоловіком» і зникла, але Медді вирішує не лишатися осторонь і починає власне розслідування.
Роман натхнений реальними подіями: двома загадковими смертями в Балтиморі 1969 року, одна з яких — темношкірої жінки — майже не була висвітлена у пресі. Ліппман, яка працювала журналісткою в The Baltimore Sun, прагнула повернути голос жінкам, чиї історії лишилися забутими.
У 2024 році роман було екранізовано як мінісеріал Lady in the Lake для Apple TV+. Головні ролі виконали Наталі Портман і Мозес Інгрем.
«Хочу», Джилліан Андерсон, «Ще одну сторінку»
Акторка Джилліан Андерсон зібрала анонімні жіночі зізнання про секс: від страхів і табу до радості й свободи. У книжці сотні жіночих голосів із різних куточків світу — чесних і багатогранних. Це текст про тіло, інтимність і право бути почутою. «Хочу» показує, як жінки ставляться до сексу, коли вони можуть бути абсолютно анонімними.
Rouge, Мона Авад, «Жорж»
Темна історія про культ краси, що поступово перетворюється на жах. Після загадкової смерті матері Мірабель опиняється у розкішному спа-салоні, де догляд за собою стає схожим на небезпечний ритуал. Крок за кроком вона занурюється у цей світ — і починає власну сюрреалістичну подорож у безодню культу краси.
Мона Авад, авторка роману «Зайчик», знову поєднує чорний гумор із гострим поглядом на жіночі страхи й обсесії.
«Пані Арета і цвинтар молодиці», Наталія Кобко, Stretovych
Феміністичний детектив Наталії Кобко переносить читача до Львова початку XX століття.
Місто сколихнула звістка про загадкове самогубство акторки. Таємницю її смерті беруться розслідувати власниця квіткового салону пані Арета та її несподівана напарниця Маґда, яка з’являється в місті напередодні трагедії.
Їхнє розслідування відкриває світ мистецтва й грошей, влади й кохання, де переплітаються амбіції та зрада. Для жінок це справжній виклик: початок XX століття не надто прихильний до тих, хто виходить за межі дозволеного.
«Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька», Віра Курико, «Лабораторія»
Віра Курико — журналістка, репортажистка, редакторка й авторка документальних книжок. «Летиція Кур’ята…» — її перший художній дебют.
Кожен чоловік вважав, що знає Летицію Кур’яту. Та кожному з них вона брехала і про себе, і про свого батька. Летиція — майстриня вигадок, що звучать правдивіше за реальність. Вона розповідає сім «майже правдивих» казок про батька: полковника XVII століття, примару з минулого, сільського пічника, лісника, качку на ставку й навіть героя сучасної війни. Але хто він насправді? І чи існує взагалі?
Цей роман — суміш гумору, сарказму, поетичних алюзій, магічного реалізму й автобіографічної прози з елементами репортажу.
«29 століть. Віднайдена історія вина в Україні», Анна Євгенія Янченко, Vivat
Анна Євгенія Янченко — сомельє, винна експертка, культурологиня й авторка книжки «Вино без правил» — пропонує новий погляд на історію вина в Україні. «29 століть» — це нонфікшн, що поєднує масштабне дослідження з легким і захопливим стилем.
Під час роботи над книжкою авторка опрацювала близько 800 джерел: від етнографічних записів та щоденників мандрівників до літописів, мемуарів і кулінарних книг. У дослідженні її підтримували археологи, історики й науковці.
Видання допомагає краще зрозуміти історичний контекст, а авторські ілюстрації та навіть комікси додають гумору. Це книжка не лише про вино як напій, а й про культуру й традиції на українських землях упродовж тисячоліть.
«Я, Жанна Ебютерн», Олівія Елькаїм, «Видавництво 21»
Жанна Ебютерн була ще зовсім юною, коли у 1916 році зустріла Амадео Модільяні. Він був старший від неї на п’ятнадцять років — «проклятий» митець, який жив у злиднях на Монпарнасі. Жанна прагнула вирватися з-під контролю батьків і брата та мріяла стати художницею. Їхнє знайомство обернулося шаленим коханням. Від Парижа до Ніцци, куди вони втекли від жахів Першої світової війни, закохані кидали виклик суспільним нормам і родинним заборонам.
Амадео Модільяні — талановитий художник, чий загадковий і впізнаваний стиль став класикою: видовжені обличчя й фігури, непромальовані очі, приглушені кольори, плавні лінії та меланхолійна тендітність портретів. Та ця історія про Жанну Ебютерн. Не лише як про музу чи кохану, а як про мисткиню, яка мала власні амбіції й талант, що занадто часто губилися в тіні знаменитого коханого.
«Врозтіч», Ірина Виговська, «Хто це?»
«Врозтіч» — роман про зраду та все, що може статися після. Тут є нарцисичні коханці, діти, які забирають увесь час і сили, війна, що змінює правила гри, і втрата чутливості до себе. Ця книжка може стати підтримкою — підсвітити шлях. Вона допомагає пережити зраду або побачити власний досвід іншими очима.
«Театр, ютуб, секс», Ярослава Кравченко, Stretovych
У «Театр, ютуб, секс» Ярослава Кравченко відверто ділиться своєю історією: від дитинства в селі, спортивного інтернату й навчання в Університеті Карпенка-Карого — до створення власного театру та участі в медійних проєктах «Телебачення Торонто» й «Ебаут».
Ця відверта, щира й іронічна книжка захоплює з першої сторінки й утримує до останньої. Вона допомагає глянути всередину себе у світі, де з усіх боків нав’язують чужі «досконалі» образи та персональні бренди.
«Плем’я війни» Джей Ті Блетті, «Комора»
Ця історія починається у 2001 році, коли молода офіцерка армії США Джей Ті Блетті після терактів 11 вересня отримує наказ їхати до Афганістану. А продовжується вже у 2018-му в Україні, де вона — тепер як фотожурналістка — вирушає на Донбас знімати портрети українських добровольців.
«Плем’я війни» — це мозаїка з особистих спогадів, репортажів, рефлексій та інтерв’ю. У ній змінюються обличчя й міста: Новий Орлеан, Кандагар, Насирія, Київ, Торецьк, Бахмут. У ній звучать голоси людей, які стають частиною життя авторки: Юлії Толопи, Аліни Вяткіної, Біжана Шаропова та інших.
«Мене звати Дуся», Єлизавета Бурштин, «Лабораторія»
У селі, назву якого знають лише місцеві, горять сливове дерево і старий дім, де колись жила велика родина. В іншому селі з’являється Дуся — дівчина з плюшевим драконом у руках, закіптявілими долонями й розгубленим поглядом. Вона нічого не пам’ятає про себе й не знає, де її дім. Але кожен, хто зустріне Дусю, зміниться назавжди.
«Мене звати Дуся» — це роман на перетині психологізму й магічного реалізму, де вигадка й правда сплітаються у захопливий клубок. Це історія про пошук себе, дому, пам’яті й любові, про дитячі страхи, втрати й прагнення бути видимими. І про те, як чужі люди часом стають найріднішими.
«Вініл», Валерія Бабко, «Віхола»
Дебютний роман авторки про покоління тридцятирічних. У центрі історії авторка пісень та музикантка Рита, яка за останні сім років нічого не написала. Це книжка про пошук себе та намагання побудувати стосунки з іншими — коханими, друзями та сім’єю. «Вініл» — роман про Київ, що стає тлом для історії, в якій дуже багато музики.
«Умови не мають значення», Ліляна Д. Чук, «Грушка»
Ліляна Д. Чук — сучасна сербська письменниця. Її тексти вирізняються точністю спостережень, лаконічною стилістикою та увагою до внутрішнього світу персонажів.
«Умови не мають значення» — це збірка короткої прози, де герої самотні й відчужені. Кожна історія схожа на пазл, що складається в цілісну картину про людей, які не вписуються у світ, але шукають своє місце.
«Раз і назавжди», Лайла Сейдж, «Артбукс»
Клементина Райдер змушена повернутися в рідне місто після нещасного випадку. Тут на неї чекає Люк — власник бару й друг її брата. Заборонений роман, другий шанс і улюблені тропи романтичної прози: «від ворогів до коханців», «маленьке містечко», «він закохується перший». Це перша частина серії «Ранчо “Норовиста блакить”», яка поєднує романтику й складні психологічні теми.
«Моя сестра — серійна вбивця», Оїнкан Брейтвейт, «Потяг»
Дотепний і тривожний психологічний трилер про двох сестер. Коріді мріє про кохання й кар’єру, але змушена прикривати свою сестру Айолу — красуню, яка ховає темний секрет: усі її хлопці гинуть. Це історія про токсичну любов, маніпуляції й межі відданості.
«Хризантеми», Уляна Кравченко, «Ще одну сторінку»
Перевидання ключового тексту класикині Юлії Шнайдер, відомої під літературним іменем Уляна Кравченко, яка народилася в німецько-українській родині, але від самого дитинства знову й знову обирала українську ідентичність.
В автобіографічній повісті «Хризантеми» вона повертається до перших сімнадцяти років свого життя в містечку Миколаїв на Львівщині. Це не просто хронологія подій, а багатошаровий нарис, де побут і традиції бойків переплітаються з модою, громадськими настроями, літературними впливами та захопленням відомими творами й постатями.
«Ти почуєш мене тепер», Ірина Окур, Discursus
Повість, де перетинаються український і турецький світи. Ірина Окур досліджує, як традиції та соціальні табу формують жінку в родині, суспільстві й у власному тілі. У центрі — сім правдивих історій жінок із Туреччини про насильство, мовчання, надію й голос, який зрештою проривається.
«Через що ти проходиш», Сіґрід Нуньєс, «Ще одну сторінку»
Це роман Сіґрід Нуньєс про цінність людської близькості. Оповідачка стикається з людьми у, здавалося б, буденних обставинах: випадково зустрічає колишнього на публічному заході, розмовляє з розгубленим господарем Airbnb, вислуховує незнайомця, який просить допомогти заспокоїти його літню матір, відвідує подругу юності, що опинилася у лікарні з невиліковним діагнозом. У кожного з них є спільна потреба — бути почутим, розповісти свою історію. Спершу героїня лишається уважною слухачкою, але одна зустріч змінює все та стає початком великої внутрішньої трансформації.
Сіґрід Нуньєс майстерно поєднує мудрість, гумор і глибоке розуміння людських зв’язків. У 2024 році Педро Альмодовар екранізував роман. Фільм отримав назву «Сусідня кімната», а головні ролі зіграли Тільда Свінтон і Джуліанн Мур.
