Український письменник і журналіст Юрій Винничук відреагував на звинувачення викладача Львівського національного університету імені Івана Франка, професора Йосипа Лося в домаганнях, написавши колонку під назвою «Була колись розпусна епоха», яка обурила українське суспільство.
Зокрема, Винничук пише, що йому «теж було б неприємно, якби мене спробувала погладити якась цьоця».
«Але в моїй юності усе це було буденною справою. Ні, мене ніхто не гладив, але вчителі не раз пригортали учениць, плескали їх по сідничках, щипали. Той викладач фізики — дуже милий дотепний дядечко — міг підійти до учениці і гладити її по спині, по шиї, навіть під шиєю, при цьому щось напучуючи. Весь клас сміявся, дівчина шарілася», — згадує він.
За словами Винничука, «в порядку речей була ще одна сторона сексуального надуживання: переспати з п’яною, практично непритомною дівчиною».
«Ніхто це тоді не вважав зґвалтуванням. Якби дівчина написала заяву в міліцію, з неї б лише посміялися. Зараз навіть через десять-двадцять років після події можна заявити про ґвалт і добитися покарання. І навіть при відсутності доказів. Є лише її слово проти його слова. У грудні в КМА скасували лекцію відомого філософа лише через те, що він сповідує традиційні цінності, назвавши його гомофобом. Мені не вдалося знайти якісь його гомофобні висловлювання, хоча прогортав безліч сторінок інтернету. Але, очевидно, сповідувати традиційні цінності тепер небезпечно, бо агресивна меншість завше готова зацькувати ялову більшість», — додав він.
Водночас письменник переконує, що «порівнює ці епохи не для того, щоб показати, як колись було все просто і примітивно»: «Бо знаю, що знайдуться такі, що читають не головою, а іншими частинами тіла, і перекрутять, буцім я вважаю все це цілком нормальним. Ні, не вважаю. Але чомусь раніше про це ніхто не замислювався. Все було в порядку речей».
Однією з перших увагу на статтю звернула директорка з розвитку NGL.media Ірина Подоляк, запитавши на своїй сторінці у Facebook, «чи може успішний белетрист мати гниле нутро, нуль емпатії і бути обмеженим розумово?»
У коментарях її підтримали десятки підписників та підписниць, водночас чимало людей написали, що їх більше здивувала не позиція Винничука, а рішення газети «Збруч» опублікувати його статтю.
Зокрема, українська кінорежисерка і письменниця Ірина Цілик назвала текст Винничука «вкрай огидним й аморальним», а також зауважила, що має окремі питання до газети «Збруч», «що надає місце для подібних міркувань».
«Останнім часом думаю про те, як швидко деякі колеги, скажімо так, старшої генерації перекреслюють все те добре, що вони колись створили, певними діями та висловлюваннями. Іноді думаєш — і ніхто ж за язика не тягнув, але ні, треба зверхньо відстоювати своє право виступати російською на сцені на 11-й рік війни, або писати у фейсбуці щось типу “гроші не пахнуть, і поки дають, бери”, тим часом як решта колег бойкотують котрийсь із надто ганебних кінопітчингів, або писати колонку про те, як добре було в ті часи, коли ніхто не знав таких слів, як “сексизм, мізогінія чи, прости Господи, аб’юз” і можливість “переспати з п’яною, практично непритомною дівчиною ніхто не вважав зґвалтуванням”», — додала вона.
Керівниця «Гендер в деталях», гендерна експертка Тамара Злобіна анонсувала, що у 2025-му «Збруч» буде номіновано на антипремію на щорічну антипремію «Сексист року».
«Бо це — дуже рідкісна, маргінальна реакція стариганів, які застрягли в минулому. […] Старигані і мудачки ніяк не можуть повірити, що жінкам усі ці щипання, ляскання, обійми і погладжування не подобалися, були огидними, травматичними і неприємними. Що вони по справжньому, всерйоз проти них виступають — і суспільство їх підтримує. Так не може ж бути, це хіба хтось “оплатив”. Це забирає у них відчуття півника в курятнику, таке для них приємне і солодке, що й на старості років вони нехтують почуттями і безпекою своїх доньок, внучок і правнучок», — наголосила вона.
Також на колонку Винничука відреагувала спільнота книжкових блогерів та блогерок. Зокрема, Тетяна Гонченко («Непозбувний книгочитун») порадила прочитати статтю, «якщо у вас дефіцит гидоти в організмі», Олексій Рафалович («Перехресні стежки») вирішив видалити з каналу дописи про Юрія Винничука та його книжки, «бо це вже через край, це більше неможливо якось вивозити», а Анастасія Мацуга («Шо б його такого почитати») у відповідь на колонку викинула роман «Аптекар» у смітник.
- В Україні набирає обертів сексуальний скандал, який розпочався з анонімного звинувачення у сексуальних домаганнях викладача Київського університету театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого і директора — художнього керівника Молодого театру Андрія Білоуса. Згодом колишня студентка вишу Софія Сапожнік виступила із публічною заявою, і Білоуса відсторонили від роботи. Після цього актори та інші працівники Молодого театру подали колективну заяву до Київської міської державної адміністрації з проханням усунути Білоуса на час розслідування з посади.
- У цей час з’явилися звинувачення у харасменті з боку іншого викладача театрального вишу Юрія Висоцького, викладача Київського національного університету технологій і дизайну (КНУТД), зірки серіалу «СидОренки-СидорЕнки» Льва Сомова та ексдиректора Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Юрія Марчака, а також ректора Київського національного університету культури і мистецтв, співака та продюсера Михайла Поплавського.
- 10 лютого у Києві біля Молодого театру пройшла акція з вимогою відсторонити художнього керівника Андрія Білоуса, якого звинувачують у домаганнях. Після того як поліція відкрила кримінальне провадження проти Білоуса, у КМДА заявили, що відсторонять його від посади директора — художнього керівника Молодого театру. Наразі проти Білоуса подали вже три заяви про сексуальне насильство.
- Раніше NGL.media опублікувало розповіді трьох студенток про сексуальні домагання ще одного викладача Київського університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, оператора-постановника Володимира Галицького.
Фото: Юрій Винничук: Facebook
