Законопроєкт №5488, що посилює відповідальність за злочини на ґрунті ненависті, вже понад три роки чекає на ухвалення після реєстрації у Верховній Раді в травні 2021 року. Він спрямований на боротьбу з дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, національності, раси, релігії та інвалідності. Положення законопроєкту охоплюють не лише захист окремих груп, а й права кожної людини, забезпечуючи рівність і безпеку для всіх, незалежно від їхніх характеристик чи переконань.
У третю річницю від дня реєстрації законопроєкту №5488 понад 30 українських правозахисних організацій опублікували спільний Маніфест, в якому закликали депутатів якнайшвидше ухвалити проєкт закону. На думку правозахисників, він розширить визначення злочинів на ґрунті нетерпимості й закриє правові прогалини. Водночас справедливе покарання стане превентивним кроком щодо вчинення подібних злочинів у майбутньому та зменшення проявів нетерпимості в українському суспільстві.
DIVOCHE.MEDIA поспілкувалося з правозахисницями та експертками, щоб пояснити, чому законопроєкт №5488 важливий, як він вплине на суспільство і які проблеми допоможе вирішити.
Законопроєкт №5488:
- Встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації. Він охоплює такі ознаки: раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або інші характеристики.
- Визначає термін «нетерпимість» у Кримінальному кодексі України (ККУ) та Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Нетерпимість тлумачиться як відкрите, упереджене та негативне ставлення до осіб, які відрізняються за ознаками раси, кольору шкіри, політичних чи релігійних переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного або соціального походження, громадянства, сімейного чи майнового стану, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, місця проживання, мови тощо.
- Доповнює статті КУпАП та ККУ новою обтяжувальною обставиною – вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості. Зокрема, йдеться про злочини, спрямовані проти осіб через їхню сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, расу, національне походження, релігійні переконання або інші ознаки.
- Наділяє правом складати адміністративні протоколи представників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Судді районних, міських та міськрайонних судів отримують повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-56 КУпАП.
Що нового пропонує законопроєкт №5488?
Чинне законодавство не повною мірою відповідає викликам сучасності щодо захисту прав людини. Законопроєкт №5488 пропонує механізми, які роблять боротьбу з дискримінацією дієвішою. Люди, що стикаються з порушенням прав через сексуальну орієнтацію, гендерну чи національну ідентичність, отримають більше захисту та можливостей відстоювати свої права.
Згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України, зловмисник може бути покараний за утиски на тлі расової, національної чи релігійної належності, інвалідності та інших ознак. Однак через відсутність чіткого визначення «злочину на ґрунті нетерпимості» правоохоронці часто не можуть визначити, яку статтю застосувати — 161 (утиски) чи 296 (хуліганство). У зв’язку з цим багато злочинів залишаються безкарними.
Законопроєкт №5488 вводить у кримінальне законодавство новий термін — «нетерпимість» — та чітко визначає ознаки відповідних злочинів.
Нетерпимість — це відкрите, упереджене, негативне ставлення до людей, відмінних за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками.
Законопроєкт №5488 пропонує додати злочини з мотивів нетерпимості до обтяжувальних обставин за адміністративне правопорушення. Наразі зловмисник може отримати штраф до 17 тисяч гривень, однак після ухвалення проєкту закону №5488 йому загрожуватиме кримінальне провадження та до п’яти років позбавлення волі.
Доповнення, які пропонує законопроєкт №5488, роблять законодавство більш інклюзивним та наближають його до міжнародних стандартів захисту прав людини.
Аналітичний центр «ЮрФем», проаналізувавши законопроєкт, зробив висновок, що він відповідає Конституції України та спрямований на захист прав людини та повагу до людської гідності. На думку експерток «ЮрФем», якщо поняття «нетерпимість» буде закріплене на законодавчому рівні, правоохоронці зможуть ефективно застосовувати кримінальні норми. Це дозволить оперативно реагувати на випадки насильства за ознакою статі, раси чи інших дискримінаційних факторів, зокрема з боку військових або правоохоронців.
Чому про законопроєкт №5488 найбільше говорить ЛГБТК+ спільнота?
Законопроєкт №5488 доповнює Кримінальний кодекс, розширюючи перелік злочинів на ґрунті ненависті, зокрема додаючи мотиви, пов’язані з сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю.
Комунікаційниця правозахисної організації «Гендер Зед» Юлія Костюченко зазначає, що кількість нападів на ЛГБТК-людей зросла. Лише в першій половині 2024 року зафіксовано 39 випадків агресії, що перевищує загальну кількість нападів за весь 2023 рік.
Окрім фізичних нападів, активісти стикаються з актами вандалізму та погрозами. Наприклад, у Києві вандали розписали фасад будівлі кінотеатру «Жовтень» через показ фільму «Уроки толерантності». Подібний напад стався у 2014 році, коли «Жовтень» підпалили під час показу ЛГБТК+ фільмів на кінофестивалі «Молодість». Тоді вогонь знищив дах і частину залів, а правозахисники заявили, що пожежа пов’язана з програмою кінофестивалю, і розцінили цей підпал як теракт, спрямований на залякування спільноти.
Слідчі спочатку кваліфікували злочин як навмисний підпал, проте після зізнання затриманих справу перекваліфікували у хуліганство.
У липні 2024 року в Києві відбулася перша прайд-хода після повномасштабного вторгнення, але її довелося перервати через агресивно налаштованих осіб, які рухалися назустріч колоні. У грудні нападники зірвали благодійну лекцію «КиївПрайду», атакувавши поліцейських, що охороняли подію. У результаті нападники відбулися статтею за хуліганство.
Юлія Костюченко вважає, що наразі ухвалення законопроєкту є надзвичайно важливим — це допоможе знизити рівень насильства та забезпечити належну кваліфікацію таких злочинів.
«Це підвищить рівень безпеки для усіх соціально вразливих категорій населення. ЛГБТК+ людям потрібен законопроєкт №5488, щоб знати, що державі не все одно на активну частку громадян і громадянок. Крім того, це дасть змогу створити точну статистику щодо злочинів на ґрунті ненависті», — пояснює Юлія Костюченко.
Комунікаційниця наголошує, що боротьба з дискримінацією важлива для всіх громадян, незалежно від їхньої приналежності до конкретної групи.
«Ненависть не має кордонів, вона не обмежується певним колом людей та, рано чи пізно, якщо не боротися та не запобігати її проявам, вона охопить усіх. Це призведе до пригніченого стану населення, а тим паче під час війни. Це звучить фаталістично, але, на жаль, цілком реалістично, — говорить Юлія. — Зменшення кількості нападів, розслідування нападів за правильною статтею із чітко прописаним формулюванням — ненависницьки налаштовані люди мають розуміти, що їхні дії матимуть наслідки».
Як законопроєкт №5488 посилить захист від дискримінації та злочинів ненависті?
Одним із показових прикладів прояву нетерпимості до ЛГБТК+ спільноти став інцидент 16 травня 2018 року в Запоріжжі під час мирної акції «Веселковий флешмоб», присвяченої Міжнародному дню протидії гомофобії та трансфобії. Чоловік на ім’я Богдан Завгородній кинув у натовп петарду, через що постраждали учасники заходу. Свої дії він виправдав як «громадянську позицію». Напад кваліфікували як хуліганство, а Завгородній отримав мінімальне покарання — штраф.
Цей випадок демонструє прогалини в законодавстві: стаття 161 Кримінального кодексу України, яка регулює злочини на ґрунті ненависті, не охоплює випадки, пов’язані з дискримінацією через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
У громадській організації Gender Stream підтверджують, що правоохоронці часто кваліфікують напади з мотивів ненависті як звичайні випадки завдання тілесних ушкоджень, не враховуючи гомофобний чи трансфобний характер злочину. У судовій практиці України є лише один випадок притягнення злочинців до відповідальності з урахуванням такого мотиву ненависті.
Комунікаційниця правозахисної організації «Гендер Зед» Юлія Костюченко переконана, що ухвалення законопроєкту зменшить кількість випадків, коли напади кваліфікують як хуліганство, дозволяючи карати зловмисників відповідно до ступеня їхніх дій.
Законопроєкт №5488 розширює перелік підстав для притягнення до відповідальності. Зокрема, кримінальна відповідальність поширюватиметься на «публічні заклики до насильства на ґрунті нетерпимості, а також інші умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі та ненависті».
Також документ надасть право Уповноваженому Верховної Ради з прав людини складати протоколи про адміністративні правопорушення, а це означає, що люди, які зазнали дискримінаційних утисків, матимуть змогу звертатися не тільки до поліції, яка переобтяжена кримінальними справами, але й до омбудсмана. Відповідно до звернення омбудсман зможе виписати винній стороні адміністративний штраф.
Згідно з законопроєктом, публічні заклики до насильства на ґрунті нетерпимості, а також інші умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі, передбачають штраф від 3400 до 5100 гривень, для посадовців і підприємців — від 5100 до 8500 гривень або максимальне покарання — до п’яти років позбавлення волі. Дії, вчинені групою людей, або тяжкі наслідки передбачають від п’яти до восьми років позбавлення волі.
Юлія Костюченко наголошує, що суворіші покарання за злочини на ґрунті ненависті можуть мати превентивний ефект і сприяти зменшенню таких злочинів у майбутньому.
Як законопроєкт має захищати людей з інвалідністю
Через активну адвокацію законопроєкту з боку організацій, які захищають права ЛГБТК-спільноти, в суспільстві нерідко складається хибне враження, що документ спрямований винятково на підтримку ЛГБТК+. Насправді ж законопроєкт має на меті захистити ширший перелік вразливих груп, серед яких люди з інвалідністю, національні меншини, жінки та інші, хто стикається з дискримінацією та злочинами на ґрунті ненависті.
«Його застосування набагато ширше, оскільки йдеться про захист осіб за ознаками статі, віку, раси й, що особливо важливо, — людей з інвалідністю. Останнє наразі дуже актуально, оскільки таких людей через війну в Україні, на жаль, суттєво побільшало», — говорить голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.
Законопроєкт не надає пріоритету жодній категорії населення — він закріплює принцип рівності для всіх. Дискримінація людей з інвалідністю проявляється не лише через упереджене ставлення, а й у вигляді фізичних бар’єрів, які обмежують їхні можливості. Ухвалення цього закону сприятиме створенню більш інклюзивного середовища.
Комунікаційниця «Гендер Зед» Юлія Костюченко говорить, що після повномасштабного вторгнення суспільство стало більш лагідним до людей з інвалідністю, хоч і бувають поодинокі випадки цькування та погроз. Наприклад, нещодавно у Львові мешканці будинку виступили проти встановлення пандуса для ветерана війни.
Також у квітні 2024 року в київській школі побили 13-річного школяра з інвалідністю. Вчителям хлопець про це не розповів, його мати помітила сліди побиття тільки через 10 днів. Жінка надіслала скаргу щодо побиття дитини й можливого булінгу, але факту цькування не встановили. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України — завдання умисного легкого тілесного ушкодження.
«Досі існує цькування, напади, неприязнь до людей інших національностей, зокрема ромів чи кримських татар. Законодавчі зміни необхідні, щоб попередити регрес у сфері прав людини», — додає Костюченко.
Тимчасова виконувачка обов’язків президента Харківської обласної фундації «Громадська Альтернатива», членкиня правління громадської спілки «Ліга сильних» Катерина Дайнеко наголошує, що затвердження законопроєкту вперше надасть змогу притягнути до адміністративної відповідальності на ґрунті ненависті проти людей з інвалідністю.
Експертка зазначає, що у жовтні 2024 року Комітет ООН надав Україні рекомендації щодо покращення ситуації з правами людей з інвалідністю, включаючи відповідальність за недопущення дискримінації. Законопроєкт №5488 передбачає посилення відповідальності, водночас у ньому не відображається така форма дискримінації як відмова в розумному пристосуванні.
«Відмова в розумному пристосуванні стосується тільки людей з інвалідністю. Розумне пристосування — додаткові умови, що уможливлюють роботу людини з інвалідністю, реалізацію права на працю тощо. Тому кримінальна відповідальність — крайній прояв цього захисту», — розповідає Катерина Дайнеко.
Людину можуть дискримінувати під час працевлаштування, якщо вона має дитину з інвалідністю — роботодавець може припустити, що така працівниця або працівник частіше братиме лікарняні. Інший приклад — відмова прийняти на роботу людину на кріслі колісному через відсутність ліфта в офісі, розташованому на другому поверсі. Такі випадки є прикладами відмови в розумному пристосуванні. На думку юристки, законопроєкт потребує доопрацювання, щоб забезпечити комплексний захист прав людей з інвалідністю та відповідати новим рекомендаціям ООН.
«Було б краще, якби поняття відмови в “розумному пристосуванні” було б окремо зазначене, хоча б як форма дискримінації. Водночас у нас немає адміністративної відповідальності за дискримінацію. У контексті інвалідності є профільна стаття 161 Кримінального кодексу щодо злочину на ґрунті ненависті. Але не пам’ятаю насправді жодного вироку за цією статтею, саме за ознаками інвалідності», — додає юристка.
За словами юристки, понад три мільйони українців мають інвалідність, тому важливо говорити про доступність і стратегію безбар’єрності. Часто люди на кріслах колісних або з протезами не можуть користуватися громадським транспортом чи відвідувати магазини, аптеки та інші будівлі. Адміністративні штрафи й постанови можуть стимулювати впровадження безбар’єрності.
Катерина Дайнеко говорить, що у разі ухвалення законопроєкту необхідно організовувати навчання для правоохоронців і суддів, які розглядатимуть адміністративні порушення і судові справи щодо питання дискримінації.
«Треба моніторити, як будуть навчатися працівники поліції, судді, для них програми передбачені. Для поширення інформації щодо впровадження закону для широкої авдиторії необхідна інформаційна компанія — сюжети на телебаченні, кампанії в соцмережах», — додає юристка.
Якщо законопроєкт буде ухвалено, злочини, вчинені через нетерпимість до людей з інвалідністю, розглядатимуться як обтяжувальні обставини. Це означає суворіші покарання, що має зупинити потенційних порушників. Законопроєкт спрямований на виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема перед ЄС, у сфері боротьби з дискримінацією.
Чому важливо ухвалити законопроєкт №5488?
Голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк у коментарі для DIVOCHE.MEDIA зазначила, що законопроєкт №5488, зареєстрований у 2021 році, проте тривалий розгляд законопроєктів — не рідкість для парламенту.
Шуляк наводить приклад ратифікації Стамбульської конвенції, яка супроводжувалася значним спротивом, а також труднощі з ухваленням законопроєкту №8329, що посилює відповідальність за насильство щодо жінок і домашнє насильство. Втім, обидва документи вдалося ухвалити.
«Схожа ситуація зараз із законопроєктом №5488 — тепер зрозуміло, що легко не буде. І я не впевнена, що парламент у цій каденції зможе набратися сміливості та ухвалити цей законопроєкт», — говорить політикиня.
«Згідно з планом роботи ВРУ, цей законопроєкт мали розглянути в четвертому кварталі 2023 року. Але війна зламала наші плани щодо багатьох важливих законопроєктів. Ми сподівалися, що парламент повернеться до законопроєкту, що захищатиме українців від дискримінації, одразу після завершення бюджетного процесу. Але цього, на жаль, не сталося, — продовжує Шуляк. — Крім цього, я не виключаю, що боротьба за ухвалення у другому читанні може бути значно складнішою, ніж у першому. Втім, щоб цей законопроєкт потрапив до порядку денного, будь-яка фракція або парламентська група повинна заявити про це на погоджувальній раді».
Шуляк наголошує, що потрібна об’єднавча позиція, але вона також не виключає потребу в доопрацюванні законопроєкту — оскільки його зареєстрували понад три роки тому, деякі норми потрібно буде актуалізувати й перепровести документ через відповідний комітет, щоб у нього було більше шансів у сесійній залі.
«Ми повинні слухати й правозахисників, і експертів, оскільки саме вони дають якісні маячки щодо того, що нам як законодавцям треба зробити, щоб цей законопроєкт став законом, який на практиці буде захищати права людей. І впевнена, що зрештою ми пройдемо цей іспит і покажемо світу, що ми спроможні, що ми — європейські народні депутати. Тому я думаю, у цього законопроєкту не може бути іншої участі», — говорить політикиня.
На думку Олени Шуляк, ухвалення цього законопроєкту наближає Україну до європейських стандартів правозахисту, а також відповідає зобов’язанням перед міжнародними партнерами: «Захист вразливих груп населення — це не стаття за “хуліганство”, а необхідні поліції та прокуратурі інструменти для розслідування злочинів, що скоєні через нетерпимість».
Олена Шуляк говорить, що цьогоріч їм надійшло понад 700 повідомлень про випадки дискримінації в різних сферах відносин.
«Це більше, ніж за весь попередній рік, і це один з аргументів на користь того, що нам потрібне нове законодавство, яке буде запобігати випадкам дискримінації. Відповідно, ефективність закону можна буде виміряти зменшенням кількості звернень щодо випадків дискримінації», — додає політикиня.
Олена Шуляк наголошує: «Закон — це добре, але він нічого не вартий без втілення в життя, а задля цього потрібна комунікаційна кампанія. Більшість людей не є затятими расистами чи гомофобами — вони просто не знають, як коректно діяти в тій чи іншій ситуації, щоб не образити іншу людину. Тонких нюансів багато, але запам’ятати їх не так складно. Ми з вами вчили правила дорожнього руху чи таблицю множення за спеціальними підручниками. Вважаю за необхідне мати такі методички й на тему дискримінації та мови ворожнечі. До того ж позитивний приклад вже є. За підтримки першої леді Олени Зеленської в Україні було видано “Довідник безбар’єрності”. Він навчає, як поводитись і які слова й вирази вживати щодо людей з певними особливостями. Тож і для правильної комунікації норм, які передбачає законопроєкт №5488, теж резонно застосовувати подібні інструменти».
Законопроєкт №5488 є важливим кроком до забезпечення рівних прав і можливостей для всіх громадян України. Його ухвалення сприятиме створенню справедливого та безпечного середовища, де кожен почуватиметься захищеним незалежно від статі, віку, національності чи інвалідності.
