У 2026-му Вікіпедії виповнилося 25 років. За цей час у ній з’явилося понад 65 мільйонів статей більш ніж 300 мовами. Щомісяця їх доповнюють і перевіряють майже 250 тисяч волонтерів і волонтерок з усього світу.
Українська Вікіпедія існує з 2004 року. Під час повномасштабної війни вона стала особливо важливим простором для збереження інформації про українську історію, культуру та мову. Але наповнення Вікіпедії залежить від того, хто її редагує і про кого вважає важливим написати. Жінок серед редакторів досі менше, як і статей про жіночі постаті.
DIVOCHE.MEDIA поговорило з чотирма українськими редакторками про їхній шлях у Вікіпедії, правила й суперечки на платформі, спільноту навколо відкритих знань і роботу над тим, щоб історії та досягнення жінок ставали видимішими.
Катерина Кіфа
Про те, як почала редагувати статті на Вікіпедії
У студентські роки я долучилася до міжнародної молодіжної організації AIESEC. Саме тоді вперше відредагувала сторінку у Вікіпедії: помітила неточності, виправила їх і додала джерела.
Після тривалої паузи повернулася до Вікіпедії вже свідомо. Читаючи статті різними мовами, помітила, що в українській версії багато тем або взагалі не представлені, або описані дуже коротко. Знання іноземних мов дає мені змогу перекладати матеріали українською, а також розповідати іншими мовами про українську культуру, історію та видатних діячів і діячок.
Редагування для мене — це спосіб структурувати знання. Зазвичай усе починається з теми, яка мене зацікавила: працюю з джерелами, перевіряю факти, порівнюю різні мовні версії й бачу прогалини, які хочеться заповнити. Це певною мірою медитативний процес, який водночас дає відчуття, що робиш щось корисне.
Зараз пишу й редагую статті, долучаюся до тематичних проєктів, а також є членкинею правління ГО «Вікімедіа Україна». Другий рік поспіль входжу до оргкомітету проєкту «(Не)відомі жінки у Вікіпедії».
Для більшості редакторів написання й редагування статей є волонтерською діяльністю. У «Вікімедіа Україна» є невелика команда контракторів, яка займається програмною та операційною роботою, але значна частина ініціатив тримається на спільноті.
У різних країнах також існує формат «вікіпедиста за посадою», коли університет, бібліотека, музей чи фонд запрошує досвідчену людину працювати зі своїми колекціями, допомагати з оцифруванням і створенням матеріалів для Вікіпедії.
Про статті, які особливо запам’яталися
Кілька років тому я дізналася про американську художницю Бабусю Мозес, яка почала займатися живописом у 78 років, а згодом стала всесвітньо відомою. Українська стаття про неї була дуже короткою, тому я значно її розширила, додала нові розділи та джерела. Пізніше статтю номінували на статус «доброї», і це стало приємною оцінкою моєї роботи.
Мені особливо цікаво працювати над статтями про науковиць, письменниць і мисткинь. У Вікіпедії досі існує помітний гендерний дисбаланс: у світі жінкам присвячено близько 19% біографічних статей, в українській Вікіпедії — приблизно 18%. Тому для мене важливо допомагати робити жіночий внесок видимішим.
Про правки у Вікіпедії
Кожна правка має спиратися на авторитетні джерела й бути написана з дотриманням нейтральності. Якщо між редакторами виникають суперечки, їх обговорюють на сторінці статті й намагаються дійти консенсусу. Найчастіше дискусії стосуються того, які джерела можна вважати авторитетними або чи відповідає тема критеріям значущості.
У теорії правила однакові для всіх. На практиці у спільноті формується довіра до людей, які давно працюють на платформі.
На WikiWomen Summit 2025 вікіпедистка Розі Стівенсон-Ґуднайт звернула увагу на цікавий аспект. Сторінку з мінімальною кількістю джерел можуть швидше поставити під сумнів або навіть вилучити, якщо її створить новий редактор, особливо жінка. Водночас якщо подібну сторінку створить досвідчений редактор із високою репутацією, до такої правки можуть поставитися уважніше або дати більше часу на доопрацювання. Це пов’язано з тим, що за роки роботи людина здобуває довіру та повагу в спільноті.
Через це нові редактори іноді можуть стикатися з більшою кількістю зауважень або складнощів. Але з часом, коли людина системно працює над статтями, дотримується правил і робить свій внесок у розвиток Вікіпедії, ця довіра також поступово з’являється.
Якою є спільнота Вікіпедії
Багато хто думає, що Вікіпедія — це просто сайт. Насправді це велика міжнародна спільнота людей, яких об’єднує ідея відкритих знань. Це ціла екосистема: навчання, тематичні марафони, міжнародні конференції, спільні проєкти й обмін досвідом.
Під час заходів особливо відчувається, наскільки ця спільнота глобальна. Редактори з різних країн об’єднуються не лише навколо роботи, а й навколо творчих ідей. Наприклад, під час Вікіманії у Польщі виник Вікіоркестр — ансамбль вікіпедистів із різних країн. Я стала його частиною і виступила з укулеле на церемонії закриття в Катовицях та Парижі. А під час Вікіманії в Найробі ми організували Вікіхор, який виконував пісні мовою суахілі. Я була його учасницею та співкоординаторкою.
Багато корисного можна дізнатися і в неформальному спілкуванні: хтось розповідає про новий інструмент, досвідченіші редактори допомагають новачкам розібратися з шаблонами чи оформленням джерел.
Надихають і приклади інших учасниць спільноти. У Полтаві Марися Лебідь навчає школярів редагувати Вікіпедію, у Львові Мар’яна Сеньків проводить вікішколу та долучається до розвитку кримськотатарської Вікіпедії, а Наталія Ластовець допомагає організовувати наукову конференцію про Вікіпедію і розробляє навчальний курс для початківців.
«Вікімедіа Україна» підтримує такі ідеї та допомагає їх реалізовувати. Учасники можуть організовувати заходи, проходити навчання, долучатися до вікіекспедицій і працювати з матеріалами музеїв та інших культурних установ.
Жінки в українській Вікіпедії
Жінки серед редакторів поки що залишаються меншістю, але ситуація поступово змінюється. На заходах я бачу дедалі більше жінок різного віку — від 16 до понад 70 років. Вони пишуть статті, навчаються, організовують марафони й діляться своєю експертністю.
Те, що жінок серед редакторів досі менше, частково є історичним ефектом: перші інтернет-спільноти часто формувалися як технічні й доволі дискусійні середовища. Впливають також нерівний доступ до освіти, брак вільного часу через побут і догляд за дітьми. Не менш важливу роль відіграють соціальні зв’язки: жінкам часто простіше долучитися, якщо серед учасників уже є інші жінки або якщо їх запрошує знайома людина. Крім того, багато людей просто не знають, що редагувати Вікіпедію може будь-хто. Навчальні програми та спільноти підтримки допомагають зменшити цей бар’єр.
Наприклад, глобальна спільнота WikiWomen Summit об’єднує редакторок, які обговорюють видимість жінок у Вікіпедії, обмінюються досвідом і започатковують нові ініціативи. Під час міжнародних вікіконференцій також проводять WikiWomen Lunch — неформальні зустрічі вікімедійниць. В Україні така зустріч уперше відбулася у жовтні 2025 року на Вікіконференції в Києві. WikiWomen’s User Group проводить вебінари для редакторок, а WikiGap заохочує спільно працювати над темами, пов’язаними з жінками.
В Україні спільнота редакторок почала формуватися відносно недавно, але вже стала простором взаємної підтримки. Тут радіють успіхам одна одної — новій статті, впорядкованій категорії чи відредагованому шаблону. Така підтримка допомагає жінкам залишатися у Вікіпедії та започатковувати власні проєкти.
Однією з таких ініціатив є «(Не)відомі жінки у Вікіпедії» — проєкт зі створення й поліпшення статей про жінок, які зробили значний внесок у науку, культуру, журналістику та громадське життя, але досі недостатньо представлені в енциклопедичних джерелах.
Вікіпедія — одне з перших місць, куди люди звертаються по інформацію. Якщо історії жінок у ній не представлені, вони стають менш помітними і для пошукових систем, і для нових поколінь читачів. Тому ця робота — не лише про наповнення Вікіпедії, а й про те, наскільки повно представлена наша історія.
Порада жінкам, які хочуть почати редагувати Вікіпедію
Найкраще почати з теми, яка вам справді цікава або професійно близька. Не обов’язково одразу писати велику статтю: можна додати джерело, уточнити факт, виправити помилку або перекласти кілька абзаців.
Редагування Вікіпедії — це можливість не лише ділитися знаннями, а й впливати на те, яким буде інформаційний простір для наступних поколінь.
Віра Моторко (Ата)
Про початок роботи
Вікіпедія з’явилася в моєму житті, коли я почала навчатися в університеті. Студенти швидко оцінили її як зручне джерело загальної інформації. Уже у 2009 році ми очікували, що основні енциклопедичні відомості там мають бути. Коли я натрапила на інформацію, яка знадобилася б мені для підготовки до пар, але якої у Вікіпедії не було, почала шукати спосіб її додати. А гнів через те, що певна інформація російською є, а українською немає, був рушійною силою.
Я не вибираю, куди долучатися, — я вибираю, де залишитися. Завжди реєструвалася на тематичних форумах, літературних платформах і перекладацьких майданчиках. У Вікіпедії залишилася, бо бачила, що внести зміни легко, вони з’являються одразу, а знають про Вікіпедію всі. Отже, мої правки точно комусь будуть корисні. Знати, що ти робиш щось недарма, дуже цінно.
Мої перші враження були приблизно такими: «Ох, та тут HTML не треба, добре ж як!»
Моя перша стаття була про ілюмінатів. Я саме читала книжку Дена Брауна, де вони згадувалися, і хотіла дізнатися більше. Мене дуже роздратувало, що в українській Вікіпедії стаття була манюсінька, тоді як російською — значно довша. Я витратила на неї, здається, цілий день, але переклала з англійської, скільки змогла.
На роботі чи в дозвіллі натрапляю на щось, про що не знала раніше (наприклад, синдром Антона, про який прочитала у Пітера Воттса), або когось, чия творчість мені подобається (скажімо, Джеймс Ейкастер), і хочеться, щоб про це дізналося більше людей, перевіряю, чи маю час перекласти статтю. Залишаю відкриту вкладку, ввечері сідаю на кілька годин, перекладаю, а потім ділюся новою статтею в соцмережах.
Нині маю не так багато часу на активне редагування. Інколи створюю статті чи виправляю помилки, користуюся правами адміністратора, щоб видалити помилково створені сторінки.
Щоб набутий досвід не зійшов на пси, відгукуюся на запрошення провести вебінар чи тренінг для людей, які лише починають редагувати.
Мені ніколи не платили за створення статей, але вигода від цієї роботи завжди є. Це моральне задоволення від чогось однозначно корисного, тренування соціальних навичок у середовищі, де рішення ухвалюють через консенсус, участь у навчаннях і конференціях. Я також підтягнула англійську й познайомилася з багатьма цікавими людьми.
Внутрішні сумніви у власних знаннях були в мене завжди. Лише коли довелося написати про себе чорним по білому «15 років досвіду у Вікіпедії», я дозволила собі почуватися експерткою.
Навколо мене переважно було середовище підтримки: мені казали, що я все можу, підштовхували до складніших завдань і серйознішого статусу. Інколи траплялося чути знецінювальні репліки на свою чи чужу адресу. Це прикро, але що вже тут.
Про правила та джерела
Вікіпедія не застигла в часі. Те, що залишалося у статті досі, не обов’язково буде там завтра, незалежно від того, хто що «вирішив» учора.
Вікіпедію формують наполегливі, можна сказати, послідовні, навіть уперті, люди. Одні знаходять джерела, якими можна підкріпити написане, і повертаються, щоб допрацьовувати статті. Інші стежать за дотриманням правил, виполюють рекламу й відбілювання репутації та перевіряють, чи не зіпсували матеріал.
Водночас випадкова людина, яка одного разу доповнила статтю й більше не повернулася, теж може визначити, що в ній залишиться, якщо нікому не буде потрібно змінити її версію.
П’ять основ дуже влучно окреслюють сутність Вікіпедії, з них випливає все інше. Цінно, що нейтральність і верифікованість є стовпами, на яких усе тримається, а відсутність незмінних правил декларується на тому самому рівні важливості.
Правила не зійшли з небес на глиняних табличках, вони формувалися у процесі роботи Вікіпедії. Іноді їх доводять до абсурду, але неконструктивно налаштовані користувачі завжди є і будуть.
Проте Вікіпедія дуже залежить від традиційних публікацій. Дописи в соцмережах не вважаються прийнятними джерелами, а галузевої журналістики, якою можна було б скористатися, у деяких сферах просто немає. Частина важливої інформації так і залишається лише в дописах.
Водночас Вікіпедія не була готова до власного авторитету й впливу на ті самі джерела. Прикро, коли її використовують як першу й останню точку в самоосвіті або сприймають написане там як даність, що зупиняє дискусію. інтернет-срачі є, а полеміки немає.
Про жінок у Вікіпедії
Іноді мені здається, що активних редакторок дуже багато, але це пов’язано зі специфікою мого кола спілкування. Статистично жінки редагують менше.
Вікіпедія — це хобі для завзятих освічених людей із вільним часом. Зважаючи на те, скільки всього будь-яка жінка має робити, щоб відповідати очікуванням суспільства, мене не дивує, що вільного часу в неї або просто немає, або є пріоритетніші справи.
Водночас у Вікіпедії є активна спільнота редакторок-освітянок. Вони використовують платформу на уроках і семінарах, залучають колег, разом навчаються й підтримують одна одну. Вікіпедистки загалом доволі відкриті й розуміючі.
Жінкам доводиться докладати більше зусиль до своїх життєвих досягнень. Буде лише справедливо, якщо ми як редактори докладемо більше зусиль до їхньої видимості.
Згадайте ефект Скаллі: репрезентація має значення.
Порада початківицям
Пробувати. Вам може сподобатися чи не сподобатися, може бути легше чи важче. Але хай скільки ви зможете зробити — розберетеся, втягнетеся й лупатимете сю скалу чи зробите кілька редагувань і облишите, — ваш внесок у поширення вільних знань українською мовою важливий. Це як із донатами на ЗСУ — малих не буває.
Галина Качуровська
Я зареєструвалася у Вікіпедії у вересні 2015 року, щоб додати власні світлини до фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Реєстр пам’яток України зацікавив мене настільки, що я почала перевіряти, чи є фотографії об’єктів із міст і сіл, де мені доводилося бувати.
Згодом зрозуміла, що можу не лише ілюструвати статті, а й доповнювати їх інформацією та виправляти помилки. Першу статтю створила під час Вікімарафону в січні 2016 року. Вона була присвячена палацу Чихачова — пам’ятці архітектури на Вінниччині, де нині розташована школа.
Мене дивувало, що у Вікіпедії немає статей про деякі відомі пам’ятки й туристичні місця Вінниччини. Найбільше я люблю писати про мистецтво, відомих жінок, цікаві місця та об’єкти. Коли відвідую музей або бачу роботи художників, гончарів чи майстрів народного мистецтва, завжди перевіряю, чи є про них стаття. Якщо немає — планую її написати.
Як освітянка я зрозуміла, що важливо не лише самій створювати статті, а й навчати цього учнів, студентів і колег. У 2017 році вперше залучила учнів нашого ліцею до Вікімарафону, і відтоді це стало традицією.
У 2019 році на базі ліцею відкрився освітній клуб «ВікіБар». Разом із колегами ми навчаємо редагувати Вікіпедію та проводимо краєзнавчі й дослідницькі проєкти. Один із них — «Обличчя війни», у межах якого студенти й педагоги пишуть про військових, які загинули в російсько-українській війні. Серед них є випускники нашого ліцею, тому для нас важливо зберегти пам’ять про них і у Вікіпедії.
Зараз я продовжую писати й редагувати статті, а також маю статус патрульної — можу перевіряти зміни інших користувачів. Навчання студентів і колег залишається важливою частиною моєї роботи: редагування Вікіпедії допомагає молоді розвивати критичне мислення, медіаграмотність і навички пошуку достовірної інформації.
Коли я починала, не могла уявити, що Вікіпедія стане важливою справою мого життя. За ці роки я познайомилася з багатьма редакторами й редакторками, яких об’єднує бажання розвивати вільні знання українською. Це дружня спільнота, готова допомагати й ділитися досвідом.
Про жінок у Вікіпедії
Редакторки не існують як окрема закрита група, але ми прагнемо підтримувати одна одну, обмінюватися знаннями й робити жінок у Вікіпедії видимішими.
Завдяки Вікіпедії я познайомилася з освітянками з різних областей України. З часом деякі з цих знайомств переросли у справжню дружбу. Ми підтримуємо одна одну не лише в питаннях редагування, а й у професійних та особистих ситуаціях. Під час війни особливо цінно мати поруч таких подруг.
У 2025 році ми разом ініціювали перший в українській Вікіпедії Тематичний тиждень Швейцарії. Це дало змогу розширити контент про країну та стало новим досвідом спільної роботи.
Редакторки також навчають школярів, студентів, освітян, бібліотекарів, музейних працівників і людей старшого віку. Не всі можуть регулярно знаходити час на редагування, але навіть базові знання допомагають працювати з інформацією та розвивати освітні проєкти.
В українській Вікіпедії досі немає статей про багатьох жінок, які досягли значних успіхів у науці, мистецтві, спорті, громадській діяльності та війську.
Саме тому я долучаюся до проєкту «(Не)відомі жінки у Вікіпедії», присвяченого створенню й поліпшенню таких статей. У різних проєктах я намагаюся писати про українських жінок, особливо про своїх землячок із Вінниччини.
Порада початківицям
Вікіпедію можна не лише читати. Можна редагувати наявні матеріали, створювати нові статті, брати участь у конкурсах і тематичних проєктах.
Якщо ви бачите прогалину або розумієте, що про важливу тему досі немає статті, не бійтеся її започаткувати. Можливо, саме ваш внесок стане цінним. Раджу ознайомитися з правилами й спробувати. Ви отримаєте нові знання, цікавий досвід і знайомства з людьми, які також працюють заради вільних знань українською.
Оксана Макаренко (UA-Lora)
Про початок редагування Вікіпедії
Редагувати Вікіпедію я почала наприкінці 2012 року. Моєю першою правкою одразу стало створення нової статті українською про місто Біллінгс у США.
Я ознайомилася з правилами, знайшла список рекомендованих статей, проаналізувала інші матеріали про населені пункти й написала свій. Тоді статті редагували виключно в режимі коду, тож довелося розібратися і з ним. Тут допомогла моя перша ― технічна ― освіта на факультеті інформатики КПІ. Але це доволі радикальний початок, новачкам, можливо, не варто одразу робити так само.
Із платформою особливих складнощів не було, хоча правила й рекомендації здавалися громіздкими та дещо канцелярськими.
Натомість спільнота з перших днів зустріла мене дуже тепло. Мені дякували за статті, давали поради, запрошували до тематичних проєктів і пояснювали помилки. Приблизно за пів року мені запропонували податися на статус патрульної. Заявку одноголосно підтримали, і влітку 2013 року я отримала можливість перевіряти й затверджувати редагування інших користувачів.
Мій мотив залишається незмінним усі ці роки — розвиток українськомовного контенту. Уже тоді Вікіпедія була дуже популярним джерелом інформації. Мені хотілося, щоб про все важливе — українське й закордонне — можна було прочитати саме українською. Вікіпедія здалася мені хорошим інструментом для досягнення цієї мети.
Особливих ритуалів у створенні статей я не маю. Те, що завжди присутнє, — тривалий аналіз джерел. Перш ніж справа дійде до самого написання, може минути кілька тижнів.
Я намагаюся писати статті максимально повно й ґрунтовно, використовувати першоджерела. Тому саме підготовка часто забирає найбільше часу.
Окрім першої статті про Біллінгс, пам’ятаю свою першу «добру статтю» — про Пілтдаунську людину, археологічну містифікацію, а якщо простіше — шахрайство. Майже детективна історія.
Тема мене так захопила, що я проаналізувала безліч джерел і написала велику, докладно оформлену статтю. На той момент це була лише четверта створена мною стаття, а у Вікіпедії я працювала приблизно два місяці. Я трохи вагалася, але все-таки подала її на отримання статусу «доброї». Усі проголосували «за», і вона стала моєю першою статтею з таким статусом.
Останніми роками більшість часу займає організаційна робота: я долучаюся до оргкомітетів і журі конкурсів та тематичних кампаній. Для мене це не менш важливо, ніж створювати статті самостійно.
Про досвід і відповідальність
Нещодавно статтю про сучасну українську письменницю номінували на вилучення з аргументом, що її значущість не доведена. Статтю справді потрібно було допрацювати, але вилучати її я не вважала за потрібне. Я долучилася до обговорення, змінила структуру, додала інформацію та джерела. У результаті значущість вдалося довести, а статтю залишили.
Я мала достатньо досвіду й знала, що маю рацію, тому сумнів у моїй експертності лише додав мотивації. Але людину з меншим досвідом така ситуація могла б демотивувати чи навіть пригнітити.
Після початку повномасштабної війни я відчула більшу відповідальність за контент, який створюю. Раніше багато писала про закордонні постаті, кіно, літературу й архітектуру. Тепер зосередилася на українському — людях, творах і проєктах. Наприклад, створила статтю про дебютне оповідання Наталії Кобринської «Пані Шумінська». Важливий твір, важлива авторка, а статті досі не було. Якщо ми самі не знаємо, не досліджуємо й не розвиваємо своє, то чому про нього мають знати за кордоном?
Про жінок у Вікіпедії
Я живу у Вроцлаві. У 2025 році там відбулася вулична виставка, присвячена одинадцятьом кримськотатарським діячкам минулого й сучасності. Я сфотографувала стенди й домовилася з організаторами, щоб ці зображення можна було використовувати у проєктах Вікімедіа.
Про чотирьох героїнь виставки тоді не було статей у Вікіпедії жодною мовою. Готуючись до конкурсу «(Не)відомі жінки у Вікіпедії», я додала їх до переліку рекомендованих тем. Уже в грудні в українській Вікіпедії з’явилися статті про всіх чотирьох: Інджі-Бек хатун, Ельвіру Сарихаліл, Лутфіє Зудієву та Сусанну Іззетдінову.
Я не писала ці статті особисто, але використала свій досвід і знання, щоб допомогти їм з’явитися, а цим жінкам — стати видимішими. Це і є моя винагорода: усвідомлення причетності до створення чогось цінного й суспільно важливого.
«(Не)відомі жінки у Вікіпедії» — це тематичний конкурс зі створення статей про жінок. Як членкиня оргкомітету я готую переліки рекомендованих тем і перевіряю створені матеріали.
Іноді запитують: навіщо робити окрему кампанію для жінок? Можливо, статей про чоловіків більше просто тому, що відомих чоловіків теж більше? Немає про кого писати — немає й статей?
Так от ні, писати є про кого. Наприклад, станом на лютий 2026 року до Українського ПЕН входили 188 людей. Про 27 із них у Вікіпедії ще не було окремих статей: сім — про чоловіків і двадцять — про жінок. Показово, правда?
Одне із завдань проєкту — вивести цих жінок із тіні та зробити їхню діяльність видимою.
Мені важливо, щоб жінки загалом були видимими. У цифровому просторі Вікіпедія добре виконує це завдання. Для широкої аудиторії наявність статті додає людині певної ваги, підкреслює значення її роботи та досягнень.
Через Вікіпедію ця видимість поширюється і на закордонну аудиторію. Одна українська письменниця, яка бере участь у міжнародних подіях, розповідала мені, що іноземні колеги часто запитують, де можна прочитати про неї й узяти інформацію для матеріалів. У таких випадках Вікіпедія стає універсальним і доступним джерелом, на яке можна послатися.
Поради початківицям
Для початку я б порадила обрати вузьку сферу, яка вам цікава або в якій ви почуваєтеся впевнено. Це може бути кіно, музика, хімія, кулінарія, музеї чи будь-що інше. Також можна обрати конкретний напрям: додавати зображення, виправляти помилки, доповнювати статті або писати нові. Згодом, коли ознайомитеся з правилами й отримаєте досвід, можна розширювати свою роботу. А можна й ні, лише виправляти хибодруки чи ілюструвати статті не менш важливо, ніж створювати нові. Зараз є багато навчальних програм, вебінарів і окремий онлайн-курс для новачків. До них точно варто долучатися.
