Міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA оголосив цьогорічну програму

У Києві 5–12 червня відбудеться 23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Центральна тема 23 Docudays UA отримала назву «Прості конструкції».

«На фестивалі ми будемо досліджувати прості базові конструкції, які допомагають нам нині тримати простір, чинити опір навантаженням — важким, несправедливим, непередбачуваним, а часом і таким, що здаються непідйомними. В основі візуальної концепції — слід подвійного маятника, простої механічної конструкції, що через непередбачуваний рух створює складний графічний візерунок. У цьому образі вгадуються людське око, нейрони мозку, антидронова сітка чи схема роботи нейромережі — хаотичні на перший погляд форми, які зрештою складаються в гармонію», — розповіли у команді фестивалю.

У центральній фестивальній програмі «Прості конструкції», що відбудеться поза конкурсом, — п’ять фільмів про природу війни й насильства, пошук справедливості, силу людської гідності та крихкість правди в сучасному світі:

• «Мир для Ніни» Жанни Довгич оповідає про матір «кіборга» Ігоря Брановицького, закатованого у російському полоні, та її шлях до справедливості;
• «Остання амбасадорка» Наталі Галли — про боротьбу за права жінок після приходу до влади в Афганістані талібів;
• «Природжений фальсифікатор» Ерека Бремера та Беньяміна Роста досліджує одну з найгучніших медіаафер Німеччини — про скандального тележурналіста Міхаеля Борна, який роками продавав телеканалам повністю вигадані репортажі;
• «Гість» Цвіки Ґреґорі Портного та Зузанни Солакевич показує польське прикордонне село під час міграційної кризи 2021 року;
• «Сценарій» Марі Вільке показує найбільшу військову тренувальну базу, де Німеччина та інші країни НАТО моделюють сценарії майбутніх воєн на тлі повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Документальна стрічка «Природжений фальсифікатор» стане фільмом-відкриттям 23-го Docudays UA, у межах якого відбудеться його міжнародна прем’єра. Картина вже здобула нагороду ONE FUTURE на 42-му Мюнхенському кінофестивалі, а також звання найкращого документального фільму на Біберахському кінофестивалі та в межах Кінонагороди землі Баден-Вюртемберґ (2025).

У програмі українських фільмів «Міцні конструкції» покажуть шість кіноробіт (з них п’ять — короткометражки), що досліджують джерела сили, які допомагають українцям і українкам триматися й будувати майбутнє:

• дебютний повний метр Марини Нікольчевої «Одного дня я хочу побачити тебе щасливим» — фільм-щоденник про стосунки режисерки з її партнером Максимом Васяновичем, які переживають випробування війною та особистою кризою головного героя;
• «Записаний як батько» Дарії Ковальчук — історія про доньку, яка на тлі війни намагається відновити стосунки з батьком;
• «Апокаліпсис вчора, сьогодні, завтра і післязавтра» Анастасії Бонадиги розповідає про мешканця Нікополя, який попри постійну небезпеку вирішує залишатися вдома;
• «Рівновага» Луїзи Кокори — оповідь про 12-річну українську гімнастку Анну, яка після втечі з охопленої війною України разом із родиною починає нове життя в Монреалі;
• «Жевріння» Владислава Каленського — історія літньої пари, яка втрачає свій дім і все майно унаслідок вторгнення російських військ у передмістя Києва у 2022 році;
• «Відкритий світ» Романа Хімея і Яреми Малащука розповідає про українського підлітка, який через керування роботом-собакою дистанційно повертається до свого дому і спогадів про нього.

Традиційно фільми на Docudays UA змагатимуться в конкурсах DOCU/СВІТ, DOCU/УКРАЇНА та DOCU/КОРОТКО. На нагороду RIGHTS NOW! номіновано 10 стрічок, обраних із усіх фестивальних програм. Її вручать креативному документальному кіно, що досліджує сучасний світ і робить значний внесок у дискусію про людську гідність, свободу та рівність. Кожну конкурсну програму оцінюватиме окремий склад журі, до якого увійшли зарубіжні та українські експерт(к)и, документаліст(к)и, правозахисники й правозахисниці. Свої стрічки-фаворити обере також студентське журі.

У національному конкурсі DOCU/УКРАЇНА візьмуть участь п’ять документальних робіт, що досліджують природу українського спротиву:

• «Не питай мене, чи я вбивала» Олени Максьом — особистий щоденник війни режисерки-доброволиці, яка навчилася надавати допомогу пораненим, опанувала бойову справу і з часом стала офіцеркою, не втративши людяності (світова прем’єра стрічки);
• «Де все зникає» Олександра Ткаченка — зняті на смартфон кадри українського художника та оператора Дмитра Докунова, який також долучився до війська;
• «Тиха повінь» Дмитра Сухолиткого-Собчука розповідає про закриту релігійну громаду на березі Дністра, чиє життя змінює повінь так само, як війна змінює країну;
• «Сліди» Аліси Коваленко у співрежисерстві з Марисею Нікітюк — про жінок, які пережили сексуальне насильство й тортури під час російської воєнної агресії та вирішили боротися за справедливість;
• «Ілюзія тихої ночі» Ольги Черних — колективний портрет нації, яка вже четвертий рік живе в умовах великої війни.

До короткометражного конкурсу DOCU/КОРОТКО, що представить стрічки з 13 країн світу на теми пам’яті, життя в еміграції, відносин людини й природи, взаємодії держави з людиною, а також втрати й відновлення, увійшли: «Де живе Щастя» Сіддханта Саріна, «Педро Томас пояснює світ» Корнеліюса Стучкуса, «Новачок» Міхала Едельмана і Томаша Павліка, «Кровні зв’язки» Войцеха Венґляжа, «Те, від чого не підеш» Андреаса Ґрюцнера, «Кадри з Тувалу» Ділана Веркмана, «Повітряний кінь No1» Лассе Ліндера, «Сиквела» Алли Мітюкової, «тихі розмови про кінець світу» Міллефйор Кларкс, «Наші дні народження» Анжелін Те, «Нормальне життя» Миколи Носка, «Немов спіраль» Ламії Шраїбі та «Пором пливе» Жори Папояна.

До міжнародного конкурсу DOCU/СВІТ увійшло 10 фільмів із 13 країн, які запрошують у подорож непростими запитаннями про людину та її життєві виклики: «Безіменна» Захри Ґандур, «Майлін» Марії Сільвії Естеве, «Невимовне Р» Рікардо Руалеса Еґіґурена, «Ти мене любиш?» Лани Дагер, «Альманах Аґати» Амалі Аткінс, «Ми мусимо вижити» Томаша Крупи, «Ціна правди» Марка Баудера, «Зелене світло» Павла Кузуйка, «Блаженні» Андрія Лисецького (світова прем’єра) та «Історії з Вовчої вулиці» Арджуна Талвара.

Окрім цього, спеціальна програма «Деконструкції» представить фільми про досвід деколонізаційної боротьби у країнах Європи, Африки та Південно-Східної Азії:

• «Кельтська утопія» Денніса Гарві та Ларса Ловена — про те, як нове покоління ірландських митців і мисткинь переосмислює фолктрадицію, вивчаючи пам’ять і колоніальне минуле країни;
• «Обіцянка» Даана Фельдгуйзена перенесе у середину ХХ століття і боротьбу Західного Папуа за незалежність;
• «Амількар» Мігеля Ека — поетичний портрет одного з лідерів національно-визвольного протистояння Португальській імперії у Гвінеї-Бісау та Кабо-Верде.

Ретроспектива українського короткого метру кінця 1980-х — 1990-х торкається тем війни в Афганістані, приховування союзом наслідків аварії на ЧАЕС, а також виборювання кримськими татарами свого права на дім.

«У неділю рано…» Мурада Мамедова — це колективний жіночий портрет українського селянства, а його «Рана» — осмислення наслідків війни в Афганістані, яке звучить передусім через голоси матерів та їхній досвід втрати. «Право на правду» Георгія Шкляревського — спогад про чорнобильські протести кінця 1980-х у Києві. «Сергій Параджанов. Відвідини» Анатолія Сирих документує постать Сергія Параджанова, його творчу свободу, конфлікт із радянською системою та досвід репресій, а «Минуле?…» Рафаїла Нахмановича розповідає про долі кримських татар, які повернулися на батьківщину через пів століття після насильницької депортації сталінським режимом.

Ще одна спецпрограма — «Литовський фокус» — презентує три фільми, зняті режисерками, які розкривають жіночу оптику сучасної литовської документалістики:

• «Ніжні воїтельки» Марії Стоніте розповідає історії трьох молодих жінок, які добровільно долучилися до литовського війська, створеного для захисту від росії;
• «Святі руйнувачі» Айсте Жеґуліте відкриває світ мікроорганізмів, які розкладають органічну матерію та запускають цикл нового життя;
• «Кислотний ліс» Руґіле Барздюкайте пропонує новий погляд на взаємини між людьми й тваринами, кидаючи виклик антропоцентричним способам бачення світу.

З-поміж DOCU/ХІТІВ, відзначених на провідних світових фестивалях, — переможець Берлінале-2026 в категорії найкращий документальний фільм «Якби голуби перетворилися на золото» Пепи Лубояцкі, а також «Срібло» Наталії Коняж та «Волосся, папір, вода» Ніколя Ґро та Чіонга Мінь Куі.

Загалом на 23-му Docudays UA покажуть 82 стрічки з 36 країн та чотирьох материків — від Еквадору до Кабо-Верде — зокрема, 33 українські фільми: дванадцять національних прем’єр і вісім світових. Вперше у програмі фестивалю — документальний перформанс, що відбудеться у Театрі на Лівому березі.