Наслідки стресу та травм, яких жінки зазнали під час воєн та збройних конфліктів, передаються у генах їхнім дітям та онукам.
Про це свідчать результати дослідження американських вчених, опубліковані в журналі Scientific Reports.
У дослідженні взяли участь 138 людей із 48 сімей сирійських біженців, які в різний час переїхали до Йорданії. Вони були поділені на три групи. До першої увійшли сирійські жінки (покоління F1), які були вагітні під час подій, що призвели до різанини в Хамі (1982), а також їхні доньки (покоління F2) та онуки (покоління F3). До другої групи увійшли вагітні жінки з покоління F2, які виїхали з країни після початку громадянської війни в Сирії 2011 року, та їхні старші діти (покоління F3). Контрольною стала третя група сирійських жінок та їхніх доньок, які залишили країну до 1980 року.
У всіх учасниць та учасників взяли зразки букального епітелію (мазки з внутрішньої частини щоки — прим.ред.) та досліджували зміни в ДНК.
З’ясувалося, що навіть непрямий насильницький травматичний досвід — жорстоке побиття, переслідування (владою/правоохоронцями), споглядання пораненого чи мертвого тіла або побиття чи вбивства людей — може призвести до тривалих генетичних наслідків, зокрема прискореного старіння, що може бути пов’язане зі схильністю до вікових захворювань.
Так, в дітей жінок, які пережили різанину в Хамі, виявили 14 ділянок геному з епігенетичними змінами (модифікації, які призводять до змін фенотипу клітини, не впливаючи на послідовність ДНК, — прим.ред.), а в тих, хто бачив війну в Сирії на власні очі, таких ділянок було вже 21.
«Ми вважаємо, що краще розуміння природи та довгострокових наслідків травми між поколіннями може спонукати політиків і гуманітарні організації надавати цільові ресурси вразливим верствам населення, включаючи доступ до медичної допомоги, спеціального житла, санітарії та харчування. […] Наявність спадкової епігенетичної сигнатури насильства має важливі наслідки для вирішення деяких найбільш неприємних проблем суспільства, включаючи цикли насильства, жорстокого поводження та бідності, що переходять із покоління в покоління», — наголосила провідна авторка дослідження, докторка філософії, професорка антропології з Інституту генетики Університету Флориди Конні Малліган.
- Раніше американські вчені встановили, що стрес, який пережила жінка, може змінити мікробіом кишківника її дитини. Негативний вплив виявили навіть у випадках, коли жінка ще не була вагітною.
Фото: Ahmed akacha: Pexels
