Громадська організація «Освіта без умов» із Запоріжжя запустила проєкт «(Не) сильна жінка», в якому працівниці освіти, медицини, держслужби та інших сфер можуть отримати фахову допомогу для покращення психоемоційного стану. Для жінок, які відчувають емоційне виснаження через пережите під час повномасштабної війни, проводять тренінги з лідерства й менеджменту, ораторського мистецтва, арттерапії та з підтримки психічного здоров’я.
DIVOCHE.MEDIA розпитало в співзасновниці ГО й керівниці проєкту Анастасії Сомової про відбір учасниць, методики їхньої підтримки та формування спільноти «(Не) сильної жінки».
Допомогти жінкам психологічно розвантажитися
Анастасія Сомова розповідає, що її громадська організація «Освіта без умов» третій рік працює за освітнім напрямом, зокрема інклюзивної освіти. Виникла ідея — запустити новий проєкт для психологічної допомоги як жінкам-освітянкам, так і працівницям інших галузей. Тому організація подала заявку й успішно потрапила на грантову програму проєктів просвітницької діяльності «Сама собі ціль».
«Наш проєкт — про психологічну допомогу жінкам, формування лідерської спільноти, яка долатиме стереотипи, що жінки слабкі, адже ми сильні й можемо зробити дуже багато, чого від нас не очікують», — зазначає керівниця проєкту.
Головний напрям ініціативи — психологічна допомога й емоційне розвантаження. Команда громадської організації знається на цій темі та вміло формує тематику для зустрічей.
Підтримка сприяє змінам
«(Не) сильна жінка» розпочалася з тренінгу із психологічної самодопомоги, де жінок навчали вправ із заспокоєння. Після першого заходу програму розширили й додали тренінги з лідерства, ораторське мистецтво, арттерапію, тренінги з менеджменту та медіаграмотності тощо.
Серед 30 учасниць — корекційні педагогині, лікарки, викладачки, держслужбовиці, працівниці комунальних підприємств, представниці бізнесу й інших галузей. За словами Анастасії, жодних обмежень у відборі не було, головна мета — залучити представниць різних галузей, щоб сформулювати активну спільноту. Також звертали увагу на мотивацію.
«Наша мета — об’єднати різні галузі, щоб була і медицина, і політика, й освіта. До нас на тренінги приходили й директорка школи, й працівниця обленерго. Ось така різнофаховість. Це дуже цікаво, коли виходиш зі своєї зони комфорту і бачиш когось іншого, бо ми всі різні», — розповідає Анастасія.
Учасниць проєкту об’єднав біль війни — кожна відчувала ознаки депресивного стану через свої проблеми й втрати. Але вони вирішили не бути наодинці із цим станом, а рухатися до змін.
Окремо Анастасія зазначає про щоденник самодопомоги, з яким їхня організація навчила працювати жінок. Це збірка вправ для налагодження емоцій у критичні моменти для підтримки себе й інших.
«У нас у Запоріжжі люди, на жаль, звикли до обстрілів. Коли щось стається, ми вже спокійно реагуємо. Це дуже погано, тому що емоційно інколи ми перестаємо взагалі щось відчувати. Щоденник може допомогти, адже в ньому зібрані різні практики, використані під час наших зустрічей, наприклад, техніка “Заземлюємося” та дихальні вправи для розслаблення, техніка “Релаксація м’язів” для зниження напруги», — ділиться керівниця проєкту.
Під час тренінгів використовувалися методики, засновані на когнітивно-поведінковій терапії, вправи з соціально-емоційного й етичного навчання за міжнародною програмою СЕЕН (міжнародна освітня програма, ця методика побудована на практиках саморегуляції, розуміння емоцій, співпереживання, відповідального ухвалення рішень і зміцнення позитивних стосунків, — прим. DIVOCHE.MEDIA). Також була інтерактивна виставка Mental Trek щодо підтримки психічного здоров’я.
За словами Анастасії, ледь не найбільше учасницям запам’яталася арттерапія: «В усіх було завдання — намалювати картини й обрати одну цитату, яка буде найближче до них, буде їхнім ресурсом. І саме на цій арттерапії було багато емоцій, тому що хтось плакав, хтось намалював будинок, якого вже немає, хтось малював родину, яку давно не бачив або якої вже немає».
ГО «Освіта без умов» допомагає не тільки знаннями, але й у налагодженні комунікації. «Учасниці обмінялися контактами й можуть комунікувати між собою. Наприклад, вчителька могла звернутися до працівниці обленерго й запитати щось щодо електропостачання. А та може запитати в лікарки поради щодо лікування дитини тощо», — каже керівниця проєкту.
На початку й у фіналі проєкту всі учасниці пройшли тестування для оцінювання психоемоційного стану. Фінальні висновки показують значне покращення.
Успіхом свого проєкту керівниця вважає зміни, які він несе в життя учасниць. Директорка школи, яку не хотіли відкривати через відсутність укриття, під час проєкту знайшла фінансування для будівництва, й школярі вже повернулися на навчання. Частина учасниць об’єднала свої сили й запустила власний волонтерський проєкт із допомоги запорізьким військовим.
Загалом Анастасія Сомова радить усім, хто відчуває виснаження, не боятися звертатися по допомогу до фахівців, не забувати відпочивати й знаходити час на вихідні, адже ваше самопочуття важливіше, ніж будь-що у світі. І також частіше радіти дрібницям, а не чекати на свято для цього.
Джерело натхнення та підтримки
Учителька зарубіжної літератури та корекційна педагогиня Лариса працює з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку. Каже, втратила коханого чоловіка й разом із ним сенс існування: «Раніше я не знала, що у горя є шість стадій: шок, заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Про це дуже важливо знати, тому що на кожній стадії у людини різні потреби. Тільки пройшовши їх усі, можна по-справжньому зцілитись від втрати. Зараз знаю, що я сильна жінка, знаю — зможу подолати цей біль. Життя триває, навіть коли всередині все болить. Я вірю, з часом біль стане меншим, але кохання залишиться назавжди. Зберігаю у серці теплі спогади про нього. Це допомагає мені відчути його присутність у своєму житті».
Помічницю керівника організації, діловодку Маргариту мотивувало долучитися до проєкту бажання знайти однодумиць, поділитися власним досвідом і надихнутися історіями інших. Вона відвідала всі п’ять зустрічей, найбільше їй сподобався прикладний характер зустрічей. Мінімум теорії — максимум практичної командної та індивідуальної роботи. Жінка каже, що завела цікаві знайомства, які можуть допомогти й у кар’єрі.
«Краще зрозуміла свою цінність, визначилася з сильними сторонами, зрозуміла, що слабкі сторони направду такими не є. Арттерапія надзвичайно допомогла, тож тепер практикую цей метод постійно для запобігання вигоранню», — ділиться Маргарита.
Проєкт «(Не)сильна жінка» став для неї додатковим поштовхом в особистісному й професійному розвитку, а також джерелом натхнення, підтримки й самовдосконалення: «Я зрозуміла, що не одна у своїх труднощах і викликах, і що успіх можливий для кожної, а це надихає і спонукає до змін».
Допомагати тим, хто цього потребує
Анастасія ділиться, що в планах організації — знайти фінансування для продовження ініціативи «(Не) сильна жінка», щоб допомагати й надалі. Також серед цілей — фінансування нового проєкту для підтримки сімей із дітьми з інвалідністю.
«Робитимемо більший акцент на мам дітей з інвалідністю. У них мало підтримки, вони не завжди знають, де знайти важливу інформацію. Це буде комплекс занять для дітей, три спеціалісти і ресурсна підтримка батьків — похід у кіно, спапроцедури тощо, щоб мама дитини з інвалідністю могла розслабитися, відпочити», — говорить про майбутній проєкт Анастасія.
«Освіта без умов» мріє про ще більше проєктів у Запоріжжі, які підтримують тих, кому потрібна допомога: «У нас є глобальна сильна мрія, знайти фінансування психологічної допомоги протягом хоча б пів року для 100 матерів дітей з інвалідністю. І знайти фінансування на допомогу цим дітям».
