Джулія Куїнн, ім’я якої стало синонімом популярних любовних романів, не планувала бути письменницею. Її шлях до авторки бестселерів сповнений несподіваних поворотів, зокрема навчання в Гарварді на факультеті історії мистецтва та наміру вступити до медичної школи. Сьогодні Куїнн — авторка понад 40 бестселерів, її твори перекладено багатьма мовами, а серія книжок «Бріджертони» та їхня екранізація завоювала серця мільйонів читачок і глядачок у всьому світі.
Для DIVOCHE.MEDIA журналістка й авторка блогу «Книжкові історії» Лілія Галка розповідає, як феміністка Джулія Куїнн змінює бачення любовних романів і чому цей жанр заслуговує на увагу.
Як Джулія Куїнн почала писати книжки?
Перші дві книжки Джулії Куїнн вийшли в 1995 році. Права на романи Splendid та Dancing at Midnight викупили на аукціоні, що було на той час нетипово для авторів-початківців. Письменниці було 24 роки.
До того як почати писати любовні романи, Джулія навчалася в одній із найпрестижніших приватних шкіл США — Hotchkiss School. Потім вступила до Гарварду й вивчала історію мистецтва. Але на останньому курсі зрозуміла, що не знає, чим хоче займатися далі, й вирішила вступити до медичної школи.
Джулія почала писати любовні історії, коли навчалася на додаткових курсах, потрібних для вступу до медичної школи. За два роки вона закінчила другий роман і знайшла літературного агента, який мав представляти її письменницькі інтереси й знайти видавця. І саме тоді, коли Джулія мала обрати між Єльською медичною школою та Колумбійським коледжем лікарів і хірургів, агент повідомив, що її книжки стали причиною запеклої боротьби між двома видавництвами на аукціоні. Таке рідко трапляється з авторами-початківцями в цій галузі й означає, що видавці бачать у рукописах потенціал стати бестселерами.
Тому Джулія вирішила відкласти на рік медичну школу, щоб написати третій роман. Згодом вона знову відклала вступ на рік, щоб написати четверту книжку. Протягом цих двох років вона повністю присвятила себе написанню книжок, гонорари від видавця дозволяли це зробити. Тим часом її близькі друзі продовжили навчання в університеті й вступали до аспірантури. Джулія почала сумніватися, чи правильний шлях обрала й чи точно їй варто відмовитися від освіти на користь письменництву.
«Я запитувала себе, що буде, якщо з письменництвом нічого не вийде? Я ж більше ні до чого не придатна. Це, звісно, було божевіллям, адже я вже опублікувала три свої романи! Я злякалася і вирішила все ж піти до медичної школи. Але за три місяці взяла себе в руки й покинула навчання, бо хотіла займатися письменництвом», — зізналася авторка у своєму блозі.
Відтоді Джулія Куїнн стала письменницею на повний робочий день. Вона написала 38 любовних романів (станом на 2022 рік), більшість із яких стали бестселерами.
Які ідеї Джулія Куїнн вкладає у свої романи
Книжки у романтичному жанрі пишуть переважно жінки для жінок, і, якщо він комусь подобається, чому з цього сміються? Відповідь проста: у патріархальному світі те, що роблять чи люблять жінки вважається «нижчим», «дурнішим», «низькопробним». Жінок привчили відчувати провину за задоволення, яким би воно не було: фільми, книжки, секс, стосунки тощо.
Тому любовні романи стигматизовані в суспільстві. Творчість Джулії Куїнн також піддавалася критиці й опору з боку літературної спільноти. Але авторка вважає, що кожна жінка має пишатися своїми інтересами.
«Я думаю, що це упередження з’явилося тому, що романи писалися жінками для жінок, і саме тому їх не сприймали серйозно. Ще одна цікава річ полягає в тому, що багато жанрів судять за їхніми найкращими прикладами, а любовні романи — за найгіршими. У будь-якому жанрі можна знайти як чудові, так і жахливі книжки. Але ніхто не проводить дослідження, щоб дізнатися, який роман насправді хороший у цій категорії», — розповіла Джулія на зустрічі з фанатами й фанатками на Книжковому бієнале.
Джулія Куїнн називає себе феміністкою і відкидає твердження, що вона не може писати любовні романи. Усі книжки письменниці — історії кохання, які, на її думку, багато чого можуть навчити читачів. У своїх романах вона намагається втримати баланс між реалістичним висвітленням історичної епохи й написати про принципових, сильних і добрих чоловіків із почуттям гумору та розкрити ці ж якості в героїнях.
Майже усі її романи описують події в епоху Регентства в Британії, що тривала з 1795-го до 1837 року. Хоча офіційне регентство охоплювало 1811–1820 роки, коли принц-регент правив замість недієздатного батька-короля Георга III. Епоха відома своїм вишуканим стилем, балами й культурним розвитком.
«Я завжди мусила пам’ятати, що працюю з певним часовим періодом. У той час деякі речі не були можливими. Тому щоразу потрібно балансувати. Я намагаюся, щоб мої персонажі й персонажки завжди дивилися вперед, були сильними й шукали шлях, як краще жити в їхньому світі», — розповіла Джулія в одному зі своїх інтервʼю.
Фемінізм і зображення жінок у «Бріджертонах»
Серія книжок «Бріджертони» Джулії Куїнн, яка українською виходить у видавництві Vivat, — приклад того, як сучасна література переосмислює історичні романтичні сюжети з погляду фемінізму.
Головні героїні кожної книжки серії «Бріджертони» — незалежні, розумні жінки, які торують власний шлях і прагнуть особистого щастя. Героїні не просто чекають, поки їх «врятує» чоловік, а активно впливають на розвиток подій і ухвалюють важливі у своєму житті рішення.
Наприклад, Дафна Бріджертон, героїня першої книжки «Герцог і я», демонструє рішучість, намагаючись узяти контроль над своєю долею у світі, де жінки мають обмежені можливості. Дафна самотужки дає відсіч нахабному залицяльнику і вигадує план, як привабити гідного, хорошого чоловіка.
«Здорові стосунки у книжках — найбільш революційна річ»
Джулія Куїнн у своїх книжках досліджує питання шлюбу, сексуальності та стосунків. Вона наголошує на важливості взаємної поваги, комунікації та рівноцінності в шлюбі. Наприклад, у четвертій книжці серії Romancing Mister Bridgerton Колін і Пенелопа побудували стосунки на партнерстві в кар’єрі. Пенелопа, завдяки своєму письменницькому досвіду, допомогла Коліну відредагувати рукопис його книжки про подорожі й видати її у світ.
«У певному сенсі зображення здорових стосунків у літературі — це найбільш революційна річ, яку ви можете зробити», — написала Джулія у своєму блозі.
Секс також відіграє важливу роль у книжках Джулії. Письменниця зображує кричущу реальність неосвіченості жінок у сексі й водночас просуває культуру обовʼязкової згоди. Пари говорять про секс, героїні проявляють ініціативу і впевнено розкривають свою сексуальність.
Важливу увагу письменниця приділяє також першому сексу пари, де чоловік часто попереджає дівчину про можливий дискомфорт, але намагається не завдати партнерці болю і турбується про її емоційний стан.
Дві жінки, що змінили погляд на любовні романи
Важливу роль у популярності книжок про Бріджертонів відіграла екранізація від Шонди Раймс і Netflix. Раніше письменниця не вірила, що екранізація з таким великим бюджетом взагалі можлива для любовних романів. Кожен епізод серіалу «Бріджертони» коштує $7 мільйонів. Це означає, що в три сезони Netflix інвестував мінімум $168 мільйонів. Цей бюджет не включає витрати на виробництво, маркетинг і зарплати акторам. Наприклад, Фібі Дайневор, яка зіграла Дафну Бріджертон у двох перших сезонах, заплатили $504 тисячі.
Нагадаємо, що дебют Джулії Куїнн як письменниці відбувся у 1995 році. А перша книжка про Бріджертонів вийшла у 2000 році, фінал серії — у 2006-му. Тоді інтернет лише зростав, ніщо не могло «завіруситися» так, як зараз. Тому авторка не думала, що про її книжки можуть дізнатися у всьому світі.
Але випадковість у житті Шонди Раймс і Джуліїї Куїнн подарувала світові прекрасні проєкти про кохання — серіал «Бріджертони» та «Історія Королеви Шарлотти».
«Мене запитували: “Як вам вдалося продати права на екранізацію”, але я насправді нічого не зробила. Наскільки відомо, просто Шонді Раймс під час відпустки не вистачало книжок для читання, і вона випадково наткнулася на один із моїх романів. Я божеволію від думки, що моє життя змінилося назавжди, тому що Шонда не взяла із собою достатньо книжок», — зізналася журналістам письменниця.
Професійний шлях сценаристки й продюсерки Шонди Раймс дещо схожий на досвід Джулії Куїнн. Саме Шонда в далекому 2005 році вводить кількох темношкірих головних героїв у свій перший авторський серіал «Анатомія Грей». Кожна серія була викликом дискримінації через гендер, колір шкіри, приналежність до ЛГБТК+ спільноти тощо.
Ці дві жінки робили те, чого від них не очікувало суспільство. І їм вдалося створити щось неймовірне. Коли Netflix оголосив, що «Бріджертонів» екранізують, це стало важливою подією для спільноти любителів любовних романів.
Любовні романи може читати будь-хто
Любовні романи недооцінюють і сприймають як легку літературу для жінок. Однак їхня цінність — у здатності розповідати про людські емоції, взаємини та самопізнання. Джулія Куїнн вважає, що книжки цього жанру можуть впливати на читачів, незалежно від статі.
За даними неприбуткової організації Romance Writers of America, 18 % читачів любовної літератури — чоловіки. Інше дослідження показує, що майже третину еротичних аудіокниг завантажують хлопці. Попри висхідну популярність любовної літератури серед чоловіків, досі існує архаїчна думка, що стигматизує любовні романи та людей, які їх читають.
«Деякі чоловіки вважають, що любовні романи — це просто еротика для жінок, ігноруючи той факт, що ці книжки часто містять глибокі та зворушливі історії про людські почуття. Чоловіки, зазвичай, схильні читати книжки, написані чоловіками, тоді як жінки читають твори авторів обох статей. Така тенденція може позбавляти чоловіків можливості відчути багатство емоційних переживань, що пропонують любовні романи», — розповіла Джулія у коментарі Esquire.
Читання — не обовʼязково серйозне заняття, книжками можна насолоджуватися для розваги. А любовні романи можуть приносити читачам неймовірну радість і задоволення.
Реалістичні очікування у стосунках, а не фантазії
Існує міф, що любовні романи — це сентиментальна шкідлива їжа для мозку. Також популярна думка, що такі книжки породжують у жінок нереалістичні очікування щодо чоловіків і стосунків. Однак Куїнн наголошує, що читачі здатні розрізняти фантазію від реальності.
«Жінки не очікують, що всі чоловіки будуть мільярдерами чи герцогами, але вони мають право очікувати на повагу в стосунках. Сучасні любовні романи часто зображують стосунки, побудовані на взаємній повазі та любові, що є важливим і цілком реалістичним очікуванням», — додала Куїнн.
У фіналі романів Куїнн чоловіки часто проживають свої почуття і вчаться будувати здорові стосунки. На початку історії їх можна побачити як токсично маскулінних або погано обізнаних у щирих особистісних взаємодіях. Але згодом вони стикаються зі своїми емоціями, щоби побудувати здорові стосунки.
Тематика любовних романів універсальна. Адже люди часто прагнуть любові, розуміння та підтримки. Ці теми резонують із читачами на особистому рівні, допомагаючи їм краще зрозуміти себе та свої бажання.
«Чесно кажучи, я думаю, що більшість людей, можливо, не одразу, але в якийсь момент захочуть знайти собі пару. Я думаю, що теми стосунків у любовних романах є універсальними. Тому що в романтиці є те, що дійсно може говорити з тобою на більш особистому рівні», — резюмувала письменниця.
Джулія Куїнн додає, що любовні романи можуть стати інструментом для розуміння людських почуттів і побудови здорових стосунків. Вони заслуговують на визнання та повагу як значуща частина літератури, що приносить радість і допомагає розвиватися.
