«Коротку історію мізогінії» неможливо читати без почуття глибинного обурення. Без гніву. Без люті. Це літопис несправедливості, упослідження, приниження та граничної жорстокості у ставленні до жінок протягом всієї історії цивілізаційного людства. Він не лише робить несправедливість відчутною на дотик, а й змушує поставити під питання людські надбання чи не в усіх галузях науки, культури, мистецтва, медицини, етики.
Бо вони віддзеркалюють укорінений і напрочуд живучий стереотип про інакшість (а отже, і нижчість, другорядність, меншовартість, а часом і чужість) жінок. Цей стереотип розквітнув за часів давніх греків і продовжує буяти аж до сьогодні. Наукові, мистецькі, культурні, філософські та інші цивілізаційні надбання людства рідко містили жіночий дискурс, жіночі запити, погляди, враховували жіночу фізіологію, психологію чи самих жінок.
Від Арістотеля до Фройда, від Цезарів до Гітлера, від римських пап до ватажків «Талібану» (поверхневий перелік головних мізогінів людської цивілізації) — в історії важко віднайти державну інституцію чи філософа, релігійного лідера чи очільника держави чоловічої статі (або групи впливових чоловіків, що мають ресурс влади), які б повсякчас не підважували позиції жінок і не ставили їх у позицію залежності або не розглядали б жінку крізь оптику «другорядної недолюдини».
Історія людства містить чимало чорних сторінок, коли заперечення рівноцінності жінки як людського створіння ставало прихованим мотивом, а часом і неприхованою причиною брутального феміциду. Голланд цілий розділ присвячує історії «полювання на відьом», санкціонованого церквою за спонуки двох психопатичних садистів-інцелів, які, прикриваючись релігійним завзяттям, накатали маніфест «Молот відьом», що протягом двох із половиною століть «надихав» пізнє європейське середньовіччя вбивати жінок з особливою жорстокістю.
Автор зазначає, як брутально позначилися монотеїстичні культи (християнство, юдаїзм, іслам) на жіночій історії та як прикриття релігійними догматами, а часом і банально хворим маренням, століттями виправдовували репродуктивний тиск і позбавляли жінок прав, якими чоловіки вповні насолоджувалися від початку віків.
Голланд не раз і не два вказує, що католицька віра була чи не найбільшим ворогом жінок і жіночих прав у всі часи. Великою мірою релігійне педалювання і тиск лідерів церков на політичні сили навіть у світських державах призвели до погіршення або і скасування прав жінок — на репродуктивну свободу, на контрацепцію, на аборти в багатьох країнах світу.
Зокрема, так сталося у США — країні, що на неї свого часу взорувала світова жіноча спільнота як на здоровий зразок для наслідування в царині жіночих прав. Наразі у 21 штаті діє законодавство, що обмежує репродуктивні права жінок, а часом робить контрацепцію чи аборти карним злочином.
«Коротка історія мізогінії» — фундаментальна праця, якій Джек Голланд присвятив багато років життя. Втім, книжка не дає конкретної відповіді на запитання: де на історичній прямій часу розташована відправна точка, в якій зародилась мізогінія як найживучіше і найдавніше упередження у світі, позиції якого не похитнули ані час, ані зміни епох.
Жіночі права так і не стали константою рівності, не стали абсолютом людських прав, зафіксованими раз і назавжди. Сьогодні для багатьох культур світу «жіночі права» залишаються під питанням. Саме залапковані, адже, скажімо, таліби Афганістану, які взялися керувати країною після виведення американських військ, систематично перетворюють життя афганських жінок на пекло. Про права не випадає говорити: жінкам не можна вчитися, працювати, спілкуватися, виходити з дому без супроводу, вдягати що заманеться чи відвідувати салони краси.
Сучасний тренд, шалено популярний серед американських молодих жінок, які викладають відео в соцмережах на тему «Я не феміністка, я залюбки готую по п’ять змін страв коханому чоловіку» та «Якого біса ті феміністки виборювали право для жінок на працю, через них я тепер маю щоранку прокидатися і чимчикувати на роботу», — наочний приклад того, що мізогінія (і внутрішня, і зовнішня, і та, яку педалюють чоловіки, і та, яку просувають жінки) — це не те явище, з яким може дати раду одна-єдина книжка.
А ілюзорне переконання, що жінки минулого жили набагато краще, бо не мали іншого клопоту, як опікуватися домом, затишком, дітьми й спільною сімейною вечерею, позбавляє розуміння, що таке життя не мало альтернативи. Питання було не в тому, хотіла жінка творити затишок і будувати гніздечко чи ні. Без освіти, без права вибору, без права голосу, без власних грошей, без права ними розпоряджатися, без права обирати, коли планувати сім’ю, вона не мала іншого вибору, окрім як стати безправною домашньою обслугою для всієї родини. І те, як сьогоднішній світ поволі втягується в протистояння тоталітарних ідеологій проти сучасних демократій не повинно лишати жінок у стані «теплої ванни», наче ці глобальні виклики не мають до їхніх життів жодного стосунку. Невивчені уроки історії нерідко обертаються болючим відкриттям: від війн, економічних та політичних турбуленцій, від епохальних викликів та буремних часів завжди першими страждають жінки.
Автор не дає відповіді на запитання «Що ж робити, як зупинити сьогоднішній наступ на жіночі права?». Зокрема на право жінки на репродуктивну свободу, долю якої беруться підважувати чоловіки, що мають далекий стосунок до жіночого здоров’я і розуміння сучасних здобутків медицини чи хоча б знань про людську біологію.
Проте Голланд фіксує важливий суспільний наратив: якщо права, свободи й здобутки сприймати як щось належне і непохитне, а отже, щось таке, що й боронити не слід, обов’язково знайдеться хтось охочий відібрати у вас ці права.
