Один із пʼяти найбільших видавців світу Macmillan створив окремий підрозділ для романтичного фентезі (або роментезі). На Goodreads є окрема категорія книжок у цьому жанрі, золотом буктоку нерідко стають книжки в жанрі роментезі, вони ж часто очолюють список бестселерів The New York Times, а авторки, які раніше працювали в жанрі романтичної літератури, пробують свої сили у фентезі, міксуючи жанри.
DIVOCHE.MEDIA поговорило про тренди, тропи, особливості романтичного фентезі та майбутнє жанру з книжковою блогеркою та письменницями, які читають і створюють історії кохання у фентезійних світах.
Юлія Типусяк, книжкова блогерка
Юлія — авторка ютуб-каналу «Проліт» однойменних тікток- та телеграм-каналів.
Улюблені тропи в роментезі:
- villain gets the girl (поганець отримує дівчину);
- frenemies to lovers (від друзів до ворогів та до коханців);
- she fell first but he fell harder (вона закохується першою, але він — сильніше).
Про жанр: дія перенеслась у світ фейрі, відьом, чаклунів
Я не велика фанатка роментезі й звертаюся до жанру не дуже часто, але маю декілька улюблених видань і загалом мені подобається тренд на такі книжки. Дехто з книголюбів вже втомився від сеттингів, які пропонує любовна література в класичному її розумінні, тому не дивно, що дія перенеслась у світ фейрі, відьом, чаклунів. Мені видається, роментезі частенько читають навіть ті, хто має упереджене ставлення до любовних романів, адже це начебто передусім фентезі, а вже потім — історія про кохання. Жанр потроху розширюється, обростає новими сеттингами, іншими динаміками розвитку стосунків і особливостями сюжету. Підозрюю, що популярність роментезі не скоро себе вичерпає, адже багато потенційно цікавих книжок ще не написані.
Про тропи: всім раджу відкрити для себе сайт TV Tropes
В мене великий список сюжетних тропів, які я люблю, хоча ніколи цілеспрямовано не шукаю собі під них книжки.
Неможливо написати книжку, не використавши в ній бодай один троп. І хепіенд, і наявність у персонажа темних секретів, і навіть образ вуличного музиканта — все це вважається сюжетними тропами. Я раджу відкрити для себе існування сайту TV Tropes і побачити, скільки ідей було використано за історію існування людства.
Західні видавництва почали використовувати тропи як засіб просування книжки. Це працює, адже ми любимо романтичну літературу і за її передбачуваність, тому, коли кажуть, що в книжці сюжет «від ворогів до коханців» та «роман на робочому місці», ми приблизно розуміємо, чи може книжка нам сподобатися, і швидше зважуємося на придбання. Часто натрапляю на відео закордонних книжкових блогерів про те, як сильно їм набридли тропи, бо вони часом спойлерять сюжет книжки. Але в нас просувати літературу цим шляхом почали нещодавно, тому до цього стану нам ще далеко.
Про феномен чоловічих персонажів, написаних жінками
Коли письменниці прописують чоловічий романтичний інтерес, вони додають йому рис, яких чоловікам не вистачає у реальному світі: трохи більше емоційного інтелекту, активніший прояв прив’язаності до головної героїні, впевненість у власних почуттях, здатність йти на ризик заради кохання. Я в одному з останніх відео розповідала, що навіть у романі, де замість любовного інтересу є одухотворені двері, ці двері демонструють головну рису — коли вони кохають, в них не виникає думки, що десь є набагато кращий варіант, а також готові зробити все, щоб захистити головну героїню від небезпеки. Жінкам таке подобається. В епоху тіндера і необмеженого вибору потенційного партнера історія, в якій бойфренд обирає лише тебе, — потрібна читачкам.
Про тренди: відмовлятися від мезальянсу
Протягом останніх десяти років у романтичній літературі почали відмовлятися від нерівних за силою та статусом персонажів, тобто всіляких мільйонерів і бідних студенток. Популярнішими стають книжки з персонажами, рівними за соціальним статусом, освітою, походженням. Мені це дуже подобається, адже це ближче до реальності й зазвичай читачам цікавіше спостерігати за такою історією. Помітила також, що в роментезі продовжується тренд на from enemies to lovers. У фентезійному сеттингу цей романтичний троп розкривається найкраще і може мати безліч вдалих варіацій, а ретелінгів стає все менше й менше.
Наталія Довгопол, письменниця
Наталія — авторка романів «Мандрівний цирк сріблястої пані», «Знайти країну амазонок», «Витязь і Вірлиця», повісті «Куба-якої-не-було», книжок із серії «Шпигунки з притулку “Артеміда”».
Улюблені тропи в роментезі:
- from enemies to lovers (від ворогів до коханців);
- slow burn (повільне палання).
Про свої книжки: героїня лишає бурхливе кохання й вирушає на пошуки себе справжньої
Коли ми говоримо про ідеальне романтичне фентезі, маємо на увазі роман із центральною лінією кохання, на яку нанизується все решта. Побічні сюжети, світобудова, другорядні персонажі не відіграють вагомої ролі, радше створюють магічно-фантастичний антураж для історії. Це як знову й знову передивлятися «Попелюшку», «Красуню і Чудовисько», «Білосніжку» — це дає відчуття комфорту й очікування хепіенду. А світобудівничі лакуни читачі заповнюють фантазією, адже, якщо є емоційна прив’язка до героїв, решта світу не така важлива.
«Витязь і Вірлиця» — роментезі лише частково. Любовна лінія не ключова. Вона мотивує героїв почуватися частинами чогось більшого, стати на захист громади, усвідомити себе в житті.
Любовні лінії в «Шпигунках із притулку “Артеміда”» — другорядні. Наприкінці трилогії хотілося довести романтичні стосунки всіх чотирьох артемід до логічного завершення. Не завжди щасливого в класичному розумінні, але щасливого для них.
У моєму оповіданні «Damsel in Distress, або Аліса в біді» зі збірки «Хроніки незвіданих земель» героїня лишає бурхливе кохання й вирушає на пошуки себе справжньої. І в її випадку це не зрада, а переможенька.
Про тропи: обережно ставлюся до тропу «обраної» чи «обраного»
Роментезі дає можливість пережити гострі відчуття на безпечній відстані. Це про емпатію до героїв, щоб разом із Вайолет із «Четвертого крила» перемагати страхи, отримати найкрутішого дракона в напарники й таємничого брюнета в коханці. У житті навряд чи вийде пережити карколомні пригоди в красивому всесвіті фейрі, та й чувак із хтивою усмішкою в інстаграмі найімовірніше виявиться черговим розчаруванням. А персонажі роментезі ніколи не розчарують. Тому серед буктоку так популярно обирати собі книжкових крашів-чоловіків.
Люблю троп «від ворогів до коханців» і надаю перевагу slow burn, коли герої помалу закохуються одне в одного, бо кохання з першого погляду не завжди виправдане й справжнє. Тропи зменшують тривожність, дають певну обіцянку. Але зловживання певними тропами перетворює їх на кліше. Мені не імпонує архетип Марті Сью/Мері Сью — коли персонаж без особливих передумов виявляється надзвичайно обдарованим і позбавленим недоліків. Обережно ставлюся до тропу «обраної» чи «обраного», така історія потребує ретельного пропрацювання й авторської майстерності.
Про персонажів: обоє партнерів легковажні й самостійні
Персонажі не можуть бути ідеальними, я бачу в них насамперед людей. Люди помиляються, бояться, травмуються й ображають інших, але їх хочеться підтримати, зрозуміти, співпереживати. Важливо, щоб вони віднайшли свої цінності, визнали помилки, визначили цілі, і щоб метою був не лише любовний інтерес. А також, щоб люди в парі робили одне одного кращими.
Одна з улюблених пар — шпигунка Глорія і китайський принц Генрі, персонажі серії «Шпигунки з притулку “Артеміда”». У них однакові жарти, подібні риси характеру. На героїв діє троп «вимушена близькість», але обоє партнерів легковажні й самостійні: їм однаково весело допитувати британського чиновника чи засновувати підпільне кабаре. Чи утримають вони цю близькість? Для мене самої не до кінця було зрозуміло, як складеться їхня доля. Але обіцяю гарний сюрприз у третьому томі під назвою «Скарби богині».
У парі Ляльки та Андрія з «Витязя і Вірлиці» нетипові для середньовічної Русі персонажі — сильна дівчина-відьма, яка не може відмовити батькові йти за нелюба, і бентежний купець, що не відповідає стандартам маскулінності. Лялька веде активне статеве життя ще з юності, а Андрій все життя віддано кохає іншу, але не пропускає жодної спідниці. Та це не заважає їм викрешувати іскри під час кожної зустрічі, а потім ніжно одне одного підтримувати.
Про тренди: дівчата можуть все, але чоловічі герої не втрачають показну маскулінність
Я читаю небагато романтичного фентезі, але точно не схвалюю романтизацію насильства. «Блиск» Рейвен Кеннеді читати не змогла. Деякі авторки додають феміністичні нотки, які часом видаються надуманими й недоречними. Добре, що герої питають згоди героїнь, а не беруть їх силою, але хочеться, щоб текст був гармонійним, а не перетворювався на лекцію про жіночу емансипацію в умовному Середньовіччі. Сильні персонажки та здорові стосунки — хороший тренд, але іноді не розумієш: перед нами справжній класичний мачо чи мачо-фемініст? Я бачу зміну героїнь — дівчата можуть все, і кожна друга — обрана, але чоловічі герої не втрачають показну маскулінність. Тому я дуже рада, що Пола Атрейдіса грав саме Тімоті Шаламе, це приклад зміни типажу чоловічого персонажа.
Наталія Матолінець, письменниця
Наталія — авторка книжок із серії «Варта у Грі», «Гессі», «Академія Аматерасу», «Керамічні серця», «Всі мої ключі і Ґайя».
Улюблені тропи в роментезі:
- grumpy and sunshine (буркотун і сонечко);
- slow burn (повільне палання).
Про свої книжки: взаємна турбота — джерело ламповості у книжці
«Всі мої Ключі і Ґайя» — пригодницьке, магічне фентезі із зимовим вайбом, світом, схожим до нашого і двома героями, яких звела доля для невідворотної мандрівки. Іґніс — молодий маг із вогняною силою, пафосною, хоч і далекою, родиною і прихильністю до своєї комфортної зони. Ґайя — людська, на перший погляд, дівчина, яка опиняється в центрі уваги магічного суспільства. Вони різні за темпераментом, світоглядом і градусом інтересу до пригод, але пригоди — неуникні.
Виклик — у подвійному дні Ґайї. Ми бачимо життєрадісну, допитливу, безстрашну дівчину, яка втягує чародія у пригоду — не тільки мандри й булочки, а ще інтриги чаклунських родин, криваві сутички, переламані кістки й незворотні смерті. Залаштунки визначають напрямок руху історії: Ґайя — позбавлене сил божество, тож людський образ почасти такий відчайдушний, саме за відсутності пам’яті й через сліпу віру у своє завдання чи магічний рятунок. Тож яка Ґайя справжня? Яка залишиться наприкінці? І чи залишиться, адже вона обіцяє лише рік мандрівки.
Мені було важливо показати розвиток стосунків Іґніса і Ґайї. Вони не завжди згодні одне з одним, але стоять стіною одне за одного. Взаємна турбота — джерело ламповості у книжці. Ця історія про те, як приймати іншого.
Інші романтичні лінії тут на тлі: мигцем дізнаємося про Іґнісового старшого брата Стрея та його загадкову партнерку. Вони — одні з моїх улюблених персонажів, варті окремої історії. До молодшої сестри Іґніса проявляє інтерес юний маг із роду Архіваріусів. Батьки Іґніса — могутні маги з непростим минулим і рольові моделі для своїх дітей. У фентезі ми часто бачимо героїв-сиріт чи неповні сім’ї, де таємниці минулого — каталізатор сюжету. Мені ж хотілося показати сповнену любові сім’ю, в якій зростав Іґніс.
Про жанр: популярність роментезі — логічне продовження тренду на сильних жінок у фантастиці
У сучасній фантастиці найбільший акцент — на персонажах. А стосунки — вагома деталь життя персонажів. Популярність роментезі — логічне продовження тренду на сильних жінок у фантастиці. Girl power — це про героїнь, які обирають стосунки або обходяться без них, закохуються в принців чи ламають звичні сюжети, про жіночу оптику, право на бажання, зміни й різноманіття.
Серед найпоширеніших характеристик роментезі: романтична лінія як ключова деталь сюжету, хороший фінал, розлогі інтимні сцени й акценти на емоціях та стосунках персонажів. У сучасному роментезі вдосталь активних героїнь, які знають, чого хочуть і готові це озвучувати.
Писати роментезі наразі не планую. Романтичні лінії в наступних книжках будуть, але не в центрі сюжету. Мені цікаво працювати з історичним тлом мого регіону.
Про тропи: мені не дуже резонує троп, де хтось із пари — безсмертна істота
Історія — завжди більше, аніж сукупність тропів, тож хочеться, аби вони не були визначальними у виборі книжок.
Я прихильна до grumpy and sunshine — цікаво спостерігати, як різні персонажі можуть доповнювати одне одного, які непорозуміння це породжує.
Подобається slow burn. Квадрологія «Крізь дзеркала» Крістель Дабос — улюблений приклад. У Дабос прекрасний, вигадливий, жорстокий світ, який підсилює рідкісні романтичні моменти.
Slow burn та grumpy and sunshine можна застосувати й до Іґніса і Ґайї.
Мені не дуже резонує троп, де хтось із пари, частіше чоловік, — безсмертна істота. Це небагато додає до сюжету, все одно герої мають вигляд, спілкуються й будують взаємини, як молоді люди. Свого часу в роментезі був «бум» любовних трикутників, де один із «кутів» не має шансів й існує задля посилення ревнощів або драми в основній парі чи задля того, щоб бути проміжним любовним інтересом на шляху до справжнього «довго і щасливо». Любовний трикутник доволі несподівано використала Кассандра Клер у трилогії The Infernal Devices. Тут спойлери: вона скористалася безсмертям двох із трьох персонажів, тож героїня встигла прожити щасливе життя з одним коханим, а за сотню років — возз’єднатися з іншим. Прихильники обох пар отримали своє «довго і щасливо».
Про персонажів: вона розвіює його серйозність, він заземлює її легковажність
Ідеальні герої — неідеальні. Подобається бачити персонажів, які мають цілі, плани, мрії, а не існують лише задля романтичного інтересу. Вибудовують дружби й партнерства. Імпонують персонажі, які звертають увагу на дрібниці й проявляють турботу: пригостити шоколадкою, запам’ятати якесь з уподобань чи спитати «Тобі не холодно?».
Іґніс від початку проявляє доброту, заховану за буркотливим і холодним «фасадом». У першій книжці дилогії він поступово теплішає до Ґайї, яка ввірвалася в його життя і змінила все. Вимушена мандрівка і вимушена близькість — гарне підґрунтя для романтичних почуттів. Втім Іґніс каже, що не хоче ініціювати стосунки, які не будуть тривалими. Створюючи цей образ, мені хотілося щирості, врешті, Іґніс — оповідач історії. Він молодий, серйозний, а ще воліє скоротити час на святковий шопінг, уникає танців на балах та інших моментів, які можна було б використати у роментезі для чуттєвої взаємодії між персонажами. Але Іґніс із Ґайєю — не про це.
Ґайя — втілення життєрадісності, за маскою — невизначеність і крихкість. У неї нема ані спогадів, ані магічних сил, ані друзів-рідних-знайомих. Ця свобода і зумовлює її поведінку. Ґайя проговорює постійно: «Я хочу все». Вона романтична, відкрита до нових досвідів, сповнена ентузіазму та інтересу. Контрастність з Іґнісом добре помітна: вона розвіює його серйозність, він заземлює її легковажність. А божественна іпостась Ґайї обертає цей зв’язок іншим боком і випробовує на міцність.
В тренді: різноманіття
Оновний тренд у роментезі, та й у фентезі назагал, — різноманіття. Знижується популярність тренду «все складно» у книжкових стосунках. Все частіше романтизують не загадкову мовчанку, а вміння спілкуватись, висловлювати бажання й поважати партнера.
Помітний тренд на деконструкцію ідеї: перший любовний інтерес — endgame, тобто «любов навік». Нині героїня може розгледіти, що обранець маніпулює чи має інші цінності, й завершити стосунки, замість братися за перевиховання чи віддано чекати, що він зміниться.
Варто пам’ятати: книжка — не інструкція до стосунків, а історія. Багато елементів, які роблять книжку цікавою та захопливою, ми б не хотіли у своєму житті.
Анастасія Нікуліна, письменниця
Анастасія — авторка романів «Більше нікому», «Сіль для моря або Білий кит», «Зграя», «Завірюха».
Улюблені тропи в роментезі:
- forbidden love (заборонене кохання);
- from enemies to lovers (від ворогів до коханців).
Про свої книжки: смертна дівчина та хлопець із роду проклятих
Пишу те, що сама люблю читати. В мені живе любов до жорстких текстів та пристрасної романтики. «Завірюха» — перший великий текст. Це історія забороненого кохання між двома родами, які ворогують: смертна дівчина та хлопець із роду проклятих. Я можу назвати його легендою, історією, яка могла б трапитися у наших Карпатах наприкінці 14-го — на початку 15-го століття. Для тексту брала історичні реалії, але обігрувала їх гнучкіше. Також важлива міфологічна основа. Міфологія «Завірюхи» побудована на основі української, але доповнена моїми цікавинками.
У перевиданні я трохи скоротила описи, прибрала троп вагітності. Пригальмувала розвиток стосунків головних героїв: починається усе не з першої зустрічі, а трохи згодом. Переглянула діалоги, щоб мова була живою. Додала два бонусні розділи: святкування Щедрої ночі та гарячі джерела. Замінила імена другорядних персонажів на імена дохристиянського походження, адже події відбуваються до хрещення Русі. Більше ефірного часу отримав найкращий друг головного героя. Тепер книжка має нову обкладинку, форзаци (з картою) та ілюстрації всередині.
Про жанр: ти точно отримаєш те, що хочеш
Я читаю роментезі, коли хочу, щоб у двох класних цікавих персонажів зав’язалися романтичні стосунки з хорошим фіналом. Пригоди, інтриги, таємниці, загадки та купа іскор у повітрі.
Роментезі — це настрій. Цікаві декорації, новий світ, який на час читання стає тільки твоїм — працює ескапізм, він годує уяву об’ємними образами. І емоції. Багато яскравих емоцій.
Про тропи: для цієї відповіді я перечитала купу статей про тропи
Улюблені — «від ворогів до закоханих» і «заборонене кохання». Але коли стається класна історія, я просто насолоджуюсь текстом. Проте наявність цих двох підвищує ймовірність того, що зацікавлюсь книжкою. Не дуже люблю троп вагітності, тому прибрала його у тексті. Не зарікаюсь щодо використання жодних сюжетних ходів.
Тропи — потрібні інструменти, хоча передбачувані. Романтика не заважає цікавому сюжету, інтригам, неочікуваним ходам. Коли романтика змішується з іншими жанрами (наприклад трилером чи горором) — це тільки посилює задоволення від читання.
У «Завірюсі» є заборонене кохання, любовний трикутник, перші почуття, fast burn, вороги, сильні характери, блондин і брюнетка, давнє прокляття, не обраний, суперсили, порушення світової рівноваги, загроза знищення світу, міфи та легенди, магічні істоти. Для цієї відповіді я перечитала купу статей про тропи, які існують.
Про персонажів: ціную любов (або магніт) до пригод чи халеп
Якщо обрати один типаж і писати лише про нього — буде нудно. Я люблю різних героїв. Ціную почуття гумору, сильний характер і стресостійкість, а ще любов (або магніт) до пригод чи халеп. Але і нелюбов теж може класно працювати.
У «Завірюсі» головний герой впевнений, серйозний, трохи іронічний, здається замкнутим і спокійним, але під показовим штилем і любов’ю до усталеного порядку ховається буря і здатність на шалені вчинки. Героїня — ніжна, відкрита, життєрадісна, але водночас вперта та прямолінійна і не миритиметься зі зневажливим ставленням.
Про тренди
В тренді здорові стосунки, або вихід із нездорових. Ред флеги залишаються для темного романтизму і вони теж у тренді. Але є велика різниця між стосунками, про які подобається читати в книжці, і які ми обираємо в реальному житті. Популярними стають романи з ЛГБТ-лінією, тексти з відвертими сценами.
В роментезі продовжує бути в тренді акцент на сильних героїнь, які або на рівних з обранцем, або беруть все у свої руки й самі розвʼязують проблеми — як власні, так і всього світу.
Ірина Грабовська, письменниця
Ірина — авторка дилогії «Леобург» та трилогії «Замок із кришталю».
Улюблені тропи в роментезі:
- slow burn (повільне палання);
- from enemies to lovers (від ворогів до коханців).
Про свої книжки: один із найзахопливіших і найскладніших викликів — історія кохання Ольєра до свого друга і військового капітана
Обожнюю любовні лінії. Без них нудно і писати, і читати, особливо це стосується фантастики. У моїх творах любовні лінії будуть майже гарантовано, так сталося із «Замком із кришталю». Це класичне фентезі меча і магії у середньовічному сеттингу. Воно виросло з історичного роману про події часів Столітньої війни, який я колись написала, але першим поштовхом до написання була історія кохання між юним спадкоємцем престолу Бретані й англійською принцесою. «Замок» переосмислив і розширив картину, змальовану в оригінальному романі, тож любовних ліній там чимало. Практично в кожного з персонажів є своя, вони переплітаються і змінюються протягом трилогії, так само як зростають і змінюються персонажі.
Коли задумувала цю фентезійну трилогію, одним із найзахопливіших і найскладніших викликів для мене стала історія кохання Ольєра до свого друга і військового капітана, головного героя серії — Янна. Ця лінія спонукала мене дописати першу книжку — «Зірки й кістки». Я читала чимало квір-літератури англійською, але майже не бачила подібних персонажів і повнокровних, гарно виписаних, відвертих любовних ліній в українській фантастиці. Мене цікавили й питання гомофобії — як у суспільстві, так і внутрішньої, неприйняття і пошуку себе. Політичні й особисті стосунки між історичними прототипами персонажів були надзвичайно пристрасні, тож це наштовхнуло на думку трохи їх переосмислити. Тому в першому томі це — моя улюблена любовна лінія, хоч в третій книжці є ще одна, меланхолійна, гостра й особиста, але спойлерити не буду.
Про жанр: приємно пережити пристрасні й карколомні любовні пригоди, але знати, що в кінці все буде добре
Роментезі читають не тільки жінки, але вони — його цільова аудиторія. Приємно пережити пристрасні й карколомні любовні пригоди, але точно знати, що в кінці все буде добре, бо це — закон жанру. Персонажі роментезі зазвичай молоді, вродливі, сміливі, сповнені бажань, володіють магією або здатні впоратись із завданнями, які нам не по зубах. Більшість романтичної фантастики пишеться від першої особи, для максимального занурення у світ і переживання персонажки, тож всі пригоди й увага багатолітніх надприродних вродливців ніби дістається нам. Мені це подобається, хоча більше люблю просто фентезі з сильними любовними лініями, де любов — це інструмент розкриття персонажів, але не самоціль.
Я готова написати роментезі, але мені нудно в межах одного жанру. Фантастика має неймовірний спектр інструментів, щоби підсвічувати важливі проблеми й питання, говорити про минуле й будувати теорії про майбутнє, і мені подобається цим користуватися.
Про тропи: хочеться вже вкусити кутик книжки, а вони все ніяк не поцілуються
Читачі намагаються будь-яку книгу розібрати на «тропи», ніби це кубики з гри. Я рідко задумую: «ооо, тут буде “від ворогів до коханців”, вони прийдуть і буде “спільне ліжко”, а потім ще “віднайдена родина”, а тоді все закінчиться “міжвидовим шлюбом”». У мене в голові персонажі — це особистості, психологічні портрети, живі люди в тексті. Вони зростають, переосмислюють свою поведінку і так само змінюються їхні стосунки. Іноді це збігається з якимось тропом, але я не закладаю їх навмисне, щоб потішити шанувальників саме цього тропу.
Я люблю slow burn, якщо це майстерно і тонко, і нагнітання настільки сильне, що тобі хочеться вже вкусити кутик книжки, а вони все ніяк не поцілуються. Якщо ж цей burn настільки slow, що між персонажами немає хімії, а вони самі — пласкі й одновимірні, мені не цікаво. Тож нема тропів, які я використовую постійно, або тих, які б я ніколи не використала.
Про персонажів: подобаються типажі, наприклад — survival girl, коли головна героїня має поганий досвід, а тому не може нікому довіряти
Ідеальних персонажів не буває, як й ідеальних людей. Якщо ваш персонаж здається вам ідеальним, його варто зіпсувати.
Мені подобаються типажі, наприклад, survival girl, коли головна героїня має поганий досвід, а тому не може нікому довіряти й понад усе цінує саме свій «порятунок», навіть якщо це загрожує поганими наслідками для її стосунків з іншими. Гарно виконана персонажка цього типу – Алекс Стерн у «Девʼятому домі» Лі Бардуго. Також Орайя з The Serpent and the Wings of Night Карісси Бродбенд (цю серію в нас ще не перекладали). До такого типажу можна віднести й Джекі з «Леобурга», бо вона виросла у дитбудинку, ніколи нічого свого не мала, її досвіди стосунків були не надто приємними. Мені надзвичайно цікаво спостерігати саме за розвитком таких персонажок.
Щодо чоловіків — подобаються «благородні розбійники», відчайдухи, від яких не знаєш, що чекати. В житті вони зазвичай не залишаються з тобою на віки вічні, але в роментезі — часто змагаються з героїнею, щоби благородно програти, оскільки не можна обіграти жінку, в яку ти закохався.
Подобаються лінії з «хорошими хлопцями». Вони комфортні, надійні, коли надивишся на революціонерів, починаєш таких цінувати. Якщо що, я team Peeta! (прихильниця персонажа «Голодних ігор» Піта Мелларка, який є другорядним любовним інтересом головної героїні, — прим. DIVOCHE).
Про тренди: жінки більше — не царівни у вежі
Тренди останніх десятиліть — це сильні жінки, не завжди фізично. Сила персонажки проявляється ініціативністю, вмотивованістю, впливом на сюжет. Жінки більше не царівни у вежі, вони змагаються з чоловіками й іншими жінками, лізуть у пригоди, рятують стражденних. Це вплинуло на весь жанр фантастики, і роментезі не виняток. Бачу у читачів запит на здорові стосунки, щоправда, подекуди це набуває нереалістичних рис. У реальних стосунках хтось помиляється, хтось коїть дивні вчинки, хтось руйнує стосунки, хтось намагається їх втримати, і не завжди все можна вирішити розмовою.
Іноді залишаються герої, які «беруть на плече і несуть у печеру», але здебільшого чоловіки в книжках не прагнуть зламати волю персонажки чи «завоювати» її, вони дослухаються до її бажань, роблять шляхетні вчинки й питають дозволу, перш ніж когось кудись закинути. Жінка вийшла з ролі «артефакта для завоювань» і зараз стає схожою на звичайну людину, з бажаннями, цілями, силою і слабкістю. Саме такі персонажі обох статей мені до вподоби.
Ще один із трендів роментезі — любовні лінії між квір-персонажами. І це також тішить, бо після успіху «Замку з кришталю» я побачила, скільком людям потрібні такі персонажі й історії, і скільки людей заслуговують, щоби читати любовні лінії про себе і для себе, а не тільки про гетеросексуалів. В українському фентезі почали зʼявлятися персонажі з інвалідністю («Знайти країну амазонок» Наталії Довгопол), і в цьому я теж бачу велику перспективу. Ми маємо створювати різноманітні образи, як у роментезі, так і в інших жанрах, бо це потрібно і читачкам, і письменницям, які люблять виклики.
