Нещодавно у Києві відбулася конференція-хакатон для жінок «Сама собі ціль». На ній представниці бізнесів, громадських організацій, медіаринку та креативних індустрій говорили про виклики та умови діяльності жінок в Україні, а також про розширення жіночих можливостей.
А зараз Projector Foundation оголосила початок відбору ініціатив, спрямованих на підсилення можливостей жінок. Автор(к)и представлять свої ідеї на Pitchnight, а чотири проєкти, які підкорять журі, отримають по $5000 кожен — на запуск або розвиток своєї ініціативи.
Дедлайн подання заявки — 22 квітня, а для мотивації та натхнення DIVOCHE.MEDIA зібрало 10 інсайтів із події.
Бути толерантною
На панельній дискусії «Активістка, ветеранка, медійниця, бізнесвумен. Як війна трансформує жіночі ролі» говорили про те, як багато різноманітного жіночого досвіду ми здобуваємо під час війни, а заразом з’являється все більше осуду поміж жінок.
Аналітикиня Тетяна Нікітіна у серії досліджень від BBC Media Action «Жінки в Україні під час війни» з’ясувала, що в нашому суспільстві існує проблема засудження одна одної жінками, які переживають різноманітні досвіди й роблять різні вибори. Тобто жінки, які дотримуються більш традиційних цінностей, активно критикують тих, які під час війни обрали нетипові жіночі ролі, наприклад, пішли у військо. Нікітіна впевнена, що нам треба працювати над толерантністю. Водночас українські медіа мають нові завдання, бо потрібно показувати, що у суспільстві можуть існувати різні жінки, не засуджуючи одна одну.
Знати собі ціну
Ветеранка і бойова медикиня Катерина Галушка розповіла, як упродовж п’яти років на військовій службі зазнавала значного осуду з боку свого оточення. Жінка поділилась, як навчилася справлятися з ним за допомогою важливої формули «знати собі ціну». Катерина розказала, що їй допомогла також особиста психотерапія та підтримка близької людини:
«Я зрозуміла, чого я хочу, ким я повинна бути, щоб почуватися добре. Я навчилася, що є певне коло людей, чиїм запитам я, якщо хочу, можу відповідати, а на всіх інших людей я не повинна реагувати взагалі. Усвідомлення моєї ролі й того, що якщо я зламаюся і дозволю комусь диктувати мені правила, може призвести до того, що я як бойова медикиня втрачу життя, яке мені дали в руки, дало зрозуміти: я така, яка є. Я не повинна відповідати чиїмсь стандартам чи вимогам».
(Не) показувати слабкість
Журналістка й головна редакторка онлайн-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєва поділилася власним досвідом адвокатки України у світі. За час повномасштабної війни вона побувала у 20 різних країнах із важливими зустрічами, на дискусіях, конференціях тощо. Севгіль розповіла, як опинялася в складних ситуаціях, коли їй писали військові з Авдіївки про загрозу оточення, тоді як на Мюнхенській безпековій конференції лідери країн відмовлялися надавати зброю і переконували Україну сідати за стіл переговорів. Журналістка зізналася, що часом виходить після таких зустрічей у туалет і плаче:
«Складно відстоювати Україну, тому що рівень болю, який в тебе є, треба тримати у собі, щоб не здатися міською божевільною».
Називати речі своїми іменами
На панелі «Бізнес для неї. Як підприємництво розширює жіночі можливості» говорили про те, як будувати міцні партнерські відносини між бізнесом і жіночими організаціями.
Національна експертка ООН Жінки в Україні та засновниця платформи Women IN Ірина Титарчук розповіла про кейс компанії Ferrexpo, які не могли набрати водіїв великогабаритного транспорту. Коли ж в оголошенні вказали, що шукають водія чи водійку, то відгукнулося на 30% більше людей, зокрема й жінки. Отже, комунікація з фахівчинями різних сфер більш ефективна, коли у ній використовують фемінітиви.
Бути відкритою до співпраці
Засновниця мережі фітнес-студій Integral та велнес-бренда Integralist Яна Сибіга поділилася власними кейсами співпраці з жіночими організаціями. Найперше, вона зізналася, що зазвичай представники громадських організацій самі її знаходили, а вона як керівниця була відкрита до взаємодії. А ще Яна вказала, що перевагою малого бізнесу є лояльна спільнота — відкрита до меседжів, які через бізнес можуть транслювати організації.
Тож учасниці локальної спільноти Integralist стають більш обізнаними щодо протидії насильству — завдяки співпраці з «La Strada Україна» — або фізичного та ментального здоров’я — завдяки співпраці з Projector Foundation.
Опановувати раніше заборонені професії
У межах панелі «Перезавантаження. Як війна змінює ринок праці» спікерки розглянули, як через війну змінюються робочі сфери та умови для жінок, а також поділилися стратегіями та інструментами адаптації до нових умов ринку праці.
Керівниця проєктного відділу Happy Monday Катерина Жученя розповіла, як через брак чоловіків на ринку праці жінки починають навчатися нових професій та відгукуються на позиції у галузях охорони безпеки, сільського господарства, транспорту. Однак, за словами Катерини, жінки досі надають перевагу digital-професіям та віддаленій роботі, бо на таких позиціях можуть поєднувати робочі, сімейні та інші обов’язки.
Відкривати нові сфери для жінок
Директорка з управління персоналом ДТЕК Олена Семич розповіла, що у компанії тепер працює 600 шахтарок. До того ж 30% працівниць — це ті, які мали досвід роботи на шахтах на поверхні, а 70% — жінки, які самостійно обрали та опанували професію. У компанії трансформували сферу спеціально для жінок: розробили форму, організували вбиральні для жінок, у побутових приміщеннях поставили дзеркала й фени тощо. Жінки свідомо пішли працювати у підземелля шахт, а водночас здобули нові навички та вплинули на стан речей у галузі. Дехто з них зараз навчається менеджменту роботи чоловіків у шахтах.
«Перше, з чим ми зіткнулися, — це зламати стереотипи про жінок. Тому на всіх бригадних нарадах і курилках говорили про жінок у сфері. Так, чоловіки сумнівалися, мовляв, а що вона може? Але ж хто ця жінка в шахті? Це сусідка або чиясь дружина. Шахта — це велика родина, де всі всіх знають. І коли на роботу приходить жінка з династії шахтарів, то ні в кого не повернеться язик сказати їй щось негативне», — розповіла Олена Семич.
Зробити жіночу роботу комфортною
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи та академікиня НАН України Елла Лібанова звернулася до дослідження американської економістки Клаудії Голдін і зауважила, що для комфортної роботи жінок важливі не квоти в організаціях.
Досвід скандинавських країн, де чоловік зобов’язаний взяти частину відпустки для догляду за немовлям, не релевантний для України, бо в нас на жінку покладений обов’язок догляду за дітьми. Отже, для зручної роботи жінкам треба забезпечити гнучкий графік і можливість доглядати дітей.
Модераторка дискусії CEO Projector Foundation Тетяна Фіщук не згодна з чинними суспільними правилами, де жінка сама мусить доглядати дітей та втрачає у кар’єрі. Тетяна впевнена, що нам як суспільству треба знайти способи розділити обов’язки батьківства між батьком і матір’ю.
Бути лідеркою без стереотипів
У межах фінальної події конференції «Public talk з Наталією Кривдою та Богданою Неборак» докторка філософських наук та журналістка обговорили стереотипи довкола лідерства жінок, роздумували, як розширювати можливості та де брати рольові моделі для жінок.
Наталія Кривда замість звичного нашому вуху «жіночого лідерства» порекомендувала вживати «лідерство жінок» або й не уточнювати, а говорити про лідерство як таке. Професорка апелювала до досліджень американської психологині Сандри Бем, яка з’ясувала, що немає кореляції між лідерськими якостями та статтю, і вивела формулу «андрогінного лідерства».
Воно поєднує позитивні лідерські характеристики, стереотипно пов’язані водночас і з жінками, і з чоловіками. Тобто сучасні лідери чи лідерки мають спиратися на етику, стратегію win-win, повагу до іншого та інші фундаментальні цінності, які роблять лідерство змістовним.
Шукати рольові моделі жінок в історії
На запитання Богдани Неборак про важливих жінок в історії української культури Наталія Кривда назвала історикиню Наталію Полонську-Василенко, яка написала два томи історії України. Докторка розповіла, як була вражена, коли прочитала у Полонської-Василенко тезу про те, що у 1649-му Богдан Хмельницький приїхав до Києва ватажком повстання, а виїхав лідером національно-визвольного руху. Професорка зізналася, що захоплюється не лише способом мислення, а й внутрішньою силою історикині, яка, вимушено емігрувавши, продовжила наукову діяльність та глибоко й нетривіально інтерпретувала історію України.
У переліку важливих жінок Наталія згадала також українських мисткинь — Катерину Білокур, Марію Примаченко та Аллу Горську.
На конкурс проєктів, який проводять у межах конференції-хакатону «Сама собі ціль», можна подаватися з будь-яким проєктом, який сприятиме створенню безпечнішого світу для жінок: від освітніх ініціатив до інновацій, спрямованих на підвищення соціальних та економічних можливостей жінок.
Проєкти оцінюватимуться за такими критеріями: можливість реалізації, актуальність, ефективність, придатність для цільової аудиторії, унікальність, фінансова стратегія і потенціал для росту.
Реєстрація в конкурсі триватиме до 22 квітня. Згодом з усіх заявок виберуть 15 найперспективніших. Після цього автор(к)и презентуватимуть свої ініціативи перед донорами, медіа, представниками/цями громадських організацій та бізнесу. Після пітчингу оберуть чотири проєкти, які отримують кошти на реалізацію.
Конференція-хакатон «Сама собі ціль» є частиною проєкту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Зміцнення громадської довіри» — UCBI. Проєкт реалізується до 140-річчя українського жіночого руху. Партнером події став MacPaw Space.
