Населення України нині становить 31,6 мільйона людей на підконтрольній українській владі території та 37,6 мільйона у межах кордонів 1991 року.
Про це розповіла «Голосу Америки» директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Елла Лібанова, зауваживши, що цифри базуються на даних трьох головних мобільних операторів країни.
За підрахунками Інституту, прогноз щодо кількості людей в Україні до 2033 року містить широкий діапазон у межах 26–35 мільйонів осіб.
«Від середини 60-х років пересічна українська жінка не народжує стільки дітей, скільки потрібно для простого відтворення населення. Простого! Я не кажу тут про розширення. Я б поставила мету — сформувати репродуктивні настанови на дводітну родину. І сформувати умови для реалізації цих настанов. Я не мрію про тридітні родини, це нереально. Але не менше двох дітей кожній парі — така панівна модель було б чудова для України», — заявила вона.
На думку Лібанової, серед умов, які необхідно створити для реалізації такої моделі родини, — можливості для жінок поєднувати материнство і кар’єру: дистанційна робота, гнучкі форми зайнятості, розширення мережі дитячих дошкільних і позашкільних закладів, а також розвиток системи послуг.
Наразі Україна має один із найнижчих показників народжуваності на планеті: у 2022 році на одну жінку народжувалося приблизно 0,9 дитини. За прогнозами демографів, у 2023 році ситуація ще погіршиться — близько 0,7 дитини на одну жінку. Згідно зі статистикою, до війни показник народжуваності становив 1,16 дитини на одну жінку.
Проте Елла Лібанова переконана, що надалі, навіть якщо війна триватиме, очікується певне зростання народжуваності, хоча про необхідний коефіцієнт для відтворення поколінь — 2,15 дитини на одну жінку — не йдеться.
Водночас демографиня наголосила, що нагальнішою проблемою є потреба зупинити дочасну смертність, яка вийшла на рекордний рівень: 42% українських юнаків 20-річного віку (за даними до повномасштабного вторгнення) не доживають до 65 років. У сусідній Польщі цей показник у півтора раза менший — 28%.
«Міграція — це не тільки чисельність, це ще і зміни вікової структури. Їде в основному молодь. Країна-донор швидше старіє, країна-реципієнт омолоджує свою вікову структуру», — пояснила експертка.
На думку демографині, Україні потрібно буде щороку залучати близько 300 тисяч мігрантів для відбудови країни та загалом, щоб втримати населення на рівні 30 мільйонів. Для цього потрібно мотивувати іноземців поділяти українські цінності та український спосіб життя, щоб уникнути ризиків відокремлених поселень та відповідних конфліктів.
Координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман вважає, що до України приїдуть «насамперед таланти» з Європи, Азії, Латинської Америки та Африки.
«Це може замінити мільйони людей, які просто працюють руками, а економіка буде чудово почуватися і розвиватиметься. Адже робочі руки у світі замінюються роботами та штучним інтелектом», — сказав експерт.
Водночас Елла Лібанова зауважила, що сьогодні чимало українських талановитих людей, які мають високий рівень освіти, навпаки поїхали до Європи. І бізнес у ЄС не зацікавлений, щоб українки/ці поїхали додому.
Зокрема, за даними польських і німецьких демографів, 70% українських воєнних мігранток мають вищу освіту. Понад 60% таких жінок у Польщі вже працевлаштовані, у Німеччині цифра трохи нижча, але також суттєва.
За словами Гетмана, українська економіка вже оговталась від першого шоку війни і замість суттєвого зменшення ВВП почалося його зростання. Цього року, за різними оцінками — це від 4,5 до 5%.
«Далі — тільки зростання. Тому що усе, що ми могли втратити — великі заводи, металургія, — ми втратили вже у 2022 році. До речі, саме тому нам, найімовірніше, не потрібна велика кількість фізичних працівників», — додав він.
За даними Євростату, під тимчасовим захистом ЄС перебувають близько 4,2 мільйона українців, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців нарахувало ще 1,2 мільйона у росії та близько 1 мільйона українців — у Великій Британії, Канаді та США.
- Раніше Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) випустив звіт про вплив урядової політики щодо збільшення чи зменшення народжуваності на права жінок і дівчат. За даними дослідників, украй низька народжуваність частіше зустрічається у країнах, де кар’єрне зростання жінок технічно можливе, але на практиці їм доводиться робити вибір між кар’єрою та сім’єю. Гендерна нерівність вдома означає, що жінки, як і раніше, несуть тягар домашніх обов’язків та догляду за дітьми, а приватні чи державні інвестиції практично не надають підтримки батькам, які працюють (догляд за дітьми, відпустка для догляду за дитиною тощо). Водночас майже половина всіх вагітностей є незапланованими, щороку дівчатка 10–14 років народжують пів мільйона дітей. І це при тому, що жінки роблять приблизно 73,3 мільйона абортів кожного року.
Фото: Vidal Balielo Jr.: Pexels
