У мерії Амстердаму представлять документальну виставку «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей», що присвячена особистим історіям дітей та підлітків, які стали свідками війни в Україні та задокументували її.
«Щоденники війни» — проєкт, ініційований візіонеркою Христиною Храновською та організований ГО Port of Culture за підтримки МЗС України. Офіційне відкриття виставки відбудеться 17 серпня (о 12.30) та триватиме до 24 вересня (09.00 – 17.00 у будні).
Головне завдання цього проєкту — розповісти унікальні історії та пролити світло на глибоку травму, яку пережило молоде покоління України. А також дати можливість українським дітям бути почутими, щоб кожен міг поділитися своєю історією, а світ знав, що вони переживають щодня.
На виставці будуть представлені 14 історій, які дають можливість відвідувачам ознайомитися з досвідом війни в Україні очима дітей, без метафор. Вони стануть прикладом того, що ці історії потрібно розповідати.
«Я не хочу жити. Навіщо таке життя без тата? Та я ще незграбна дитина, яка сама нічого не може зробити, та, напевно, це моє покарання, напевно, за те, що я не змовчала, а подзвонила татові, не перетерпіла. Якби я не зателефонувала татові, то все було добре, всі були живі», — написала у щоденнику 13-річна учасниця проєкту Аріна Первуніна.
Таких історій безліч. Щодня очі українських дітей бачать та проживають жахи війни, щось записують, щось проявляють на малюнках, а щось просто тримають у собі, бо бояться про це говорити.
Візуальна презентація оригіналів дитячих щоденників, а також аудіо- та відеоінтерв’ю з героями історій, дозволять усвідомити емоції та враження дітей під час війни в Україні. Виставка також наголошує на тому, що існує безліч нерозказаних історій, які потребують уваги.
«Згідно зі звітом ЮНІСЕФ, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинули або отримали поранення близько 1148 дітей. Це лише офіційна суха статистика. В реальності таких історій в рази більше. Тих, що публічно відомі, — декілька сотень. Хтось не готовий розповідати про пережите горе, комусь легше тримати в собі. Мені як мамі чотирьох дітей, як людині, що працює з дітьми клієнтів останні 15 років у дитячому бізнесі, здається важливим говорити про це частіше. І не лише в Україні, а особливо за кордоном, як би багатьом недотичним фізично не хотілося зберегти своє життя в “екологічній бульбашці”», — ділиться Христина Храновська.
Окрім цього, в Будинку Анни Франк 16 та 17 вересня заплановано проведення воркшопу української мисткині Алевтини Кахідзе «Малюючи мапу від минулого до майбутнього», створеного спеціально для дітей-мігрантів з України, які зараз перебувають у Нідерландах через війну, та має на меті надати родинам і дітям можливість створити нові зв’язки, надихнути та культивувати атмосферу довіри і взаємодії в спільному просторі.
ГО Port of Culture є українською інституцією культурного розвитку, що заснована у 2017 році. Організація створює та реалізує міжнародні культурні проєкти, спрямовані на популяризацію української культури по всьому світу. Співпрацює з такими партнерами, як USAID, House of Europe, Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство закордонних справ України, Український інститут, ООН Жінки, ЮНІСЕФ, Brussels Culture, Міська рада Ліверпуля, Укрзалізниця та United24.
- Раніше найменша волонтерка японської організації Mirai Jigyodan, 10-річна Міраї Шіраіші приїхала до України, щоб підтримати українських дітей, які постраждали через війну. Дівчинка побувала на Закарпатті, у Миколаєві, на Київщині, зокрема у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Волонтерка розповіла, що вирішила допомагати українським дітям одразу ж, щойно дізналася про жахливу війну.
- Благодійний фонд «Діти Героїв» до Дня батька опублікував останні SMS маленьких українців до татусів, які загинули, аби ще раз нагадати, що слів «Я тебе люблю, тату» ніколи не буде забагато.
- У серпні 2022 року в Україні запустили державну інформаційну платформу «Діти війни», що допомагає батькам та правоохоронним органам збирати інформацію про дітей, які постраждали під час війни, зокрема зникли безвісти або були незаконно депортовані до росії.
