У 2018 році в PinchukArtCentre відкрилася виставка «Свій простір», референсом для якої стало есе Вірджинії Вулф «Своя кімната». Авторки проєкту розмірковували про комфортний творчий простір для жінки-мисткині. Тоді у виставковому центрі вдалося відтворити й «свою кімнату» Поліни Райко, художниці-самоучки з Олешків. Пелагея Райко народилася в тодішньому Цюрупинську, зараз Олешки, у 1928 році. На одному з рідкісних відео з художницею, яке можна знайти у мережі, Поліна Райко згадує дитинство: «Во втором класє, це мене єдіний раз вчителька визвала: “Намалюй судно, Солдатова Поліна”. Я вийшла, взяла крейду і намалювала судно морське. І дим там іде з труби, і парус, і мачти, і якорі. І серп, і молот, і флаг. Вона: “Садісь, Поліна, пятьорочка!”».
На відео, знятому 1998-го, художниці 70 років, малювати, чи то розповідати власні історії за допомогою розпису на стінах, вона почала за рік до цього. Передумовою стала низка трагічних подій: у 1995 році загинула в автокатастрофі донька, наступного року помер чоловік, а ще за два роки син потрапив у виправну колонію, до того майже розгромивши будинок.
Перші композиції на стінах будинку та на подвір’ї почали з’являтися за три роки після смерті чоловіка, коли син вже був в ув’язненні, а Поліна Андріївна залишилась одна у будинку. «Все одно ж потрібно було підмазувати та підфарбовувати стіни, — згадувала вона, — ось і думаю, дай-но спробую що-небудь намалювати, щоб душі було веселіше».
Художниця малювала власну «біографію», родичів, домашніх та фантастичних тварин, збирала у казкові малюнки знайомі образи. У будинку художниці були розписані всі поверхи, а малюнки в чудернацький спосіб складали єдину композицію.
«У розписах Райко можна виділити кілька мотивів, які, на перший погляд, видаються дивовижними фантазійними сюжетами. Але ці образи насамперед пов’язані з прожитим досвідом і відображають роздуми художниці про земний та потойбічний світ.
На відміну від інших, русалка на внутрішньому боці дверей літньої кухні — біла. Поряд із велетенським кровожерливим вороном (зверніть увагу на його зуби) ця постать виглядає примарою — примарою Смерті. Це єдина постать в усьому домі, на шиї якої ми бачимо «запечатаний» хрест, що накладається на могилу померлої людини до Великого Воскресіння. (опис із «Поліна Райко. Дорога до раю. Каталог робіт». Херсон, 2005)
Портрети сестер, композиція за мотивами весільної фотографії, чоловік на тому світі, де Райко “приготувала” йому алкогольні напої та нову вудку, яку він збирався придбати. Ці “житія” Поліни перемежовуються із зображенням напівфантастичних тварин: владних леопардів, що охороняють спокій у будинку, птахів, дивовижних риб, що нагадують латимерій. Цей сновницький світ пройнятий реальною радянською символікою та страждальними образами Другої світової. Наприклад, образ ангела завершено зображенням червоної зірки серед білих голубів — символу миру і Святого Духа. Можна побачити образ сестри милосердя або жінки у військовій формі, через спину яких виростають руки, що тримають гвинтівку. Підписи, що супроводжують композицію, — “1941–1945” та “9 МАЯ” — свідчать про особисту травму війни, яку художниця пережила в юності. Все це поруч із зображеннями храму (мабуть, місцевої церкви), Богоматері з немовлям. Величезна кількість хрестів і червоних зірок, буйної рослинності — все на густому небесному тлі, що задає загальне кольорове звучання у всіх розписах у будинку, — є цілісним досвідом життя однієї людини», — пише про мистецький доробок Райко кураторка Тетяна Кочубинська.
Райко малювала до своїх останніх днів, після смерті мисткині будинок викупили шанувальники з Канади. В 2008 році художник В’ячеслав Машницький створив благодійний фонд імені Поліни Райко. Під час окупації Херсонщини чоловік зник безвісти. Після підриву Каховської ГЕС унікальний будинок опинився під загрозою знищення, 7 червня представник Херсонського обласного благодійного фонду ім. Поліни Райко, художник Семен Храмцов написав, що будинок-музей опинився під водою.
