Книжковий клуб DIVOCHE.MEDIA

Самотня вдова Това Салліван влаштовується працювати нічною прибиральницею в океанаріумі й одного дня рятує життя гігантського тихоокеанського восьминога на ім’я Марселлус. Ця випадковість із часом переростає у незвичну дружбу, а головна героїня навіть не знає, що мешканець акваріума допоможе дізнатись, як 30 років тому зник її син Ерік.

З-під пера Романович-Ткаченко прозирає ідеал жінки — незалежної, сильної, інтелектуальної, творчої особистості. А тексти наповнені атмосферою шаленого темпу тогочасного життя, його стрімкого руху й мінливості, що цілком притаманно і нашому неспокійному часу.

За основу авторка взяла оповідки дідуся, колишнього військовика й учасника подій Віталія Романовича Лисенка.

Там вона бачить таргана — чорного, запорошеного, прадавнього, — що виповзає з шафи. Оповідачка перебуває у стані абсолютної концентрації та внутрішнього зростання після того, як перетнула межу, що стала для неї граничним досвідом.

«Імовірним читачам:

Ця книжка така сама, як і будь-яка інша. Та я б зраділа, якби її читали лише ті, чиї погляди вже повністю сформовані. Ті, хто усвідомлює, що підхід до, власне, будь-якого явища вимагає поступовості та прискіпливості, перетинаючись навіть із цілковито протилежним тому, до чого прагне наблизитись. Ці читачі, і лише вони, поволі зрозуміють, що ця книжка ні в кого нічого не відбирає. Наприклад, я завдяки персонажу Г. Х. поступово почала відчувати непросте задоволення; втім, таки задоволення.

К. Л.»

«Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу», — згадувала сама Лариса Косач. На сімейних вечорах у родині Косачів часто грали в літературні ігри. Так з’явилася «Канапка», що згодом стала основою найбільшого оповідання Лесі Українки «Жаль». Або ж «Місто смутку», що народилося після гостювання в дядька — завідувача психіатричної лікарні. Не менш цікаві й експерименти Лесі Українки з жанрами й сюжетами.

Охоплюючи значну частину вісімнадцятогaо та дев’ятнадцятого століть, роман розповідає про долю надзвичайної родини Віттекерів, очолюваної підприємливим Генрі Віттекером — бідним англійцем, який заробив велике багатство на торгівлі хініном у Південній Америці та врешті-решт став найбагатшою людиною у Філадельфії.

Історія Алми — це пристрасна і захоплива мандрівка людського розуму, спроба пояснити суть усього у світі й досліджувати його. Роман «Природа всіх речей» охоплює весь світ — від Лондону до Перу, Філадельфії, Таїті та Амстердаму.

На шляху зустрічаються незабутні персонажі: місіонери, аболіціоністи, авантюристи, астрономи, морські капітани, генії та зовсім божевільні.

Українська письменниця та педагогиня Христя Алчевська у листі до Михайла Мочульського від 27 березня 1916 року пише: «Не знаю з теорії, чого треба вимагати від повісті, однак цілим єством захоплювалась останньою річчю Коб[илянської] “За ситуац[іями]”. Сей злет жіночої душі в невідоме, до утворення “свого царства музики”, сполученої з гармонією особистого життя вдвох з тонко інтелектуальним професором, ся несміливість молодого серця, що полохалось і уникало можливості сповідатися перед тим, в кого було закохане, ся замкнена в собі і дотклива, як мімоза, Аглая Феліцітас… що маю про неї сказати, коли я тільки таку людину розумію, тільки в ній бачу ідеал?!»

Повість «За ситуаціями» та новела «Ідеї» вийшли у серії «Vivat класика».

Роман може стати гарною відповіддю на запитання, чому гендерний дисбаланс можливостей і влади призведе до абсолютно негативних наслідків.

Книжка написана як умовна відповідь на «Оповідь служниці» й під очевидним впливом творчості Маргарет Етвуд, котра свого часу була менторкою Альдерман у грантовій програмі навчання The Rolex mentorship.

Глибиною своїх поглядів і розмахом світогляду Кобринська так сильно випереджала свій час, що була незрозумілою для багатьох її сучасників, та й досі ще почасти непрочитана й незбагненна.
А втім, теми її творчості — одвічні й незмінно актуальні: як вижити жінці у шорах патріархального суспільства; як лишатися собою й не зважати на людські забобони; як гідно прожити життя попри будь-яку буремність і неталанність, оберегти й виплекати дітей, аби вони стали гідними ідеалів, які сповідували батьки.

«Блудний метеор» — чи не перша добірка творів письменниці за часів незалежності України, яка вийшла у видавництві «Ще одну сторінку».

Йдеться, наприклад, про перших українок, які сіли за студентську лаву поруч зі своїми ровесниками й здобувають лікарський фах у Швейцарії.

У міських сюжетах Олена Пчілка з неймовірним блиском руйнує стереотипи, іноді знижує пафос, подекуди демонструє подвійність стандартів, а також дошукується глибинних психологічних мотивацій вчинків персонажів.

Роман американської письменниці Тейлор Дженкінс Рід вийшов 2017 року, а у 2023-му був перекладений українською у видавництві ARTBOOKS.

Голлівудська кіноікона Евелін Г’юґо готова розповісти правду про своє гламурне і скандальне життя та сама обирає журналістку, яка зможе написати її біографію, — невідому репортерку Монік Грант.

У розкішних апартаментах Евелін Монік слухає історію актриси: про шлях до Лос-Анджелесу у 1950-х, рішення залишити шоубізнес у 1980-х і, звичайно, про сімох чоловіків на цьому шляху. Евелін розповідає про нещадні амбіції, несподівану дружбу й велике заборонене кохання. Та лише наприкінці оповіді журналістка дізнається, що насправді їхні з кінозіркою шляхи трагічно перетиналися багато років тому.