Тема насильства настільки закрита в суспільстві, що кожна історія — одкровення. Враження від флешмобу #янебоюсьсказати було приголомшливим. Тим часом у США говорять про ще більш табуйовану тему. Перекладаємо колонку Стівена Блама про чоловіків, яких зґвалтували жінки.
Вважається, що жінки не ґвалтують чоловіків. Однак, згідно з результатами нещодавніх досліджень, дві третини чоловіків — жертв сексуального насильства кажуть, що саме жінки виступили в ролі кривдниць.
Центр з контролю та профілактики захворювань у США збирає інформацію про постраждалих від сексуального насильства. Професорка юриспруденції Каліфорнійського університету Лара Стемпл говорить: «Інтерв’юери ставлять багато запитань, намагаючись створити максимально комфортну атмосферу для пацієнта. Вони проводять численні тести, щоб допомогти опитуваному зрозуміти відчуття свого тіла, сконцентруватися на самопочутті та здоров’ї».
У результатах досліджень чоловіки, яких примусили до сексу шляхом маніпуляцій, тиску або фізичної сили, вказані в категорії «інші жертви». Вони стоять в одному ряду з потерпілими від менш серйозних порушень, наприклад, «небажаного сексуального досвіду без контакту».
«Вони потрапляють у ту саму категорію, що й жертви непристойних коментарів, наприклад, — говорить Стемпл. — Контекст не розкривається, а насильство справді недооцінене».
«Я знайома з чоловіком, який пережив у дитинстві сексуальне насильство з боку жінки. Досі він боїться залишатися наодинці з жінкою».
Центр контролю над захворюваннями використовує нейтральну лексику, яка мінімізує негативний досвід чоловіків — жертв сексуального насильства. Це зменшує серйозність проблеми в очах дослідників, фахівців із питань насильства, а також представників правоохоронних органів, говорить Стемпл. За її словами, усе відбувається в контексті стереотипу: «Для чоловіка будь-який секс — хороший секс».
«Потрібно говорити про чоловіків і секс інакше, — говорить Стемпл. — Стереотипи не дають чоловікові розкритися, якщо він став жертвою домагань».
«Для чоловіка будь-який секс — хороший секс» — найбільший стереотип у суспільстві.
Стемпл окремо зосередилася на тому, що сексуальне насильство над чоловіками не потрапляє у звіти. У 2014 році вона опублікувала документ, у якому були зібрані кілька досліджень з усіх штатів. Жертвами «примусової пенетрації», тобто сексу без взаємної згоди, стали 1,267 мільйона чоловіків і 1,270 мільйона жінок.
«Примусова пенетрація» — це не зовсім те насильство, яке відбувається щодо чоловіків, пояснює Ханна Росін. Вона писала про дослідження Стемпл у пресі й з’ясувала, що насильство над чоловіками — маніпуляції та примушування до сексу — може призвести до таких самих сексуальних і психологічних порушень, депресії, зниження самооцінки та нездатності будувати довготривалі стосунки, як і у випадку насильства з «примусовою пенетрацією» щодо жінок.
«Жінок-кривдниць багато. Дивно, що про це ніхто не знає».
Вплив сексуального насильства на чоловіків ще не вивчений. В опублікованому дослідженні Стемпл фокусується на жінках-кривдницях. Троє науковців, включно зі Стемпл, вивчили чотири масштабні дослідження Центру контролю над захворюваннями та Бюро юридичної статистики. Вони проаналізували поведінку жінок-кривдниць, а також постраждалих з обох сторін — як чоловіків, так і жінок. Їхні результати спростовують поширений стереотип про те, що жінки не можуть бути кривдницями.
«Люди думають, що жіноче насильство — рідкість, — говорить Стемпл. — Часто все зводиться до випадків “учителька і школяр”. Але насправді жінок-кривдниць багато. Дивно, що про це ніхто не знає».
Роль таких жінок тривалий час недооцінювали й применшували дослідники. Вперше подібні випадки задокументували у 1930-х роках, систематичні дослідження сексуального насильства, вчиненого жінками, не проводилися до 1990-х. При цьому тема не розкривалася до кінця, зосереджуючись переважно на насильстві над дітьми. Аж до минулого десятиліття це питання практично не порушували.
Нове дослідження Стемпл представляє результати телефонного опитування, проведеного Центром контролю над захворюваннями. Опитування показало, що 68,6% чоловіків, які повідомили про сексуальні домагання, заявили, що кривдницею була жінка. Тим часом 79,2% чоловіків, яких примусили до сексу — найпоширенішої форми насильства, — заявили, що «секс без взаємної згоди» був ініційований жінкою.
Автори дослідження також вивчали ситуацію серед ув’язнених жінок. Бюро юридичної статистики використовує точніші й пряміші терміни, наприклад «мінет». Згідно з їхніми даними, жінки у в’язницях частіше потерпають від насильства з боку співкамерниць, ніж від персоналу в’язниці чоловічої статі.
Також серед дорослих ув’язнених, які повідомили про насильство з боку персоналу, 80% постраждали від жінок. Серед неповнолітніх цей показник ще вищий — 89,3%. Уявлення про тюремне життя, створене популярною культурою, не збігається з реальністю. З’ясувалося, що частота сексуального насильства серед ув’язнених жінок утричі вища, ніж серед чоловіків у в’язницях.
Жертвами сексу без взаємної згоди у США у 2014 році стали 1,267 мільйона чоловіків і 1,270 мільйона жінок.
Дивлячись на цю статистику, вражає те, наскільки мало жінок потрапляють до реєстрів сексуальних правопорушників. Згідно з одним із досліджень у п’яти штатах, кількість жінок, зареєстрованих як сексуальні злочинниці, становить від 0,8% до 3%. За іншими даними, цей показник нижчий за 2%.
Знову ж таки, чоловіки, які хочуть розповісти про насильство, стикаються з багатьма бар’єрами. За словами Стемпл, чоловіки соромляться вже через поширене переконання, що жінки не становлять небезпеки. Інші брешуть, розповідаючи, що кривдником був чоловік, або під тиском кажуть, що це був певний «обряд посвячення». З віком чоловіки схильні самі звинувачувати себе у своєму небажаному сексуальному досвіді — навіть більше, ніж жінок, які постраждали від насильства (класичне «сама винна»).
Гендерні стереотипи, як і звіти, зображують чоловіків як тих, кого неможливо зґвалтувати. Більшість студентів, яких опитали у 1992 році, не вірили, що «великого і сильного чоловіка може зґвалтувати жінка». Респонденти студентського віку у 2012 році сказали, що чоловік, якщо його зґвалтує жінка, «не дуже й засмутиться».
Жінки — жертви інших жінок вивчені ще менше. «Гетеросексизм робить лесбійок і бісексуальних жінок, яких зґвалтували жінки, невидимими для фахівців», — ідеться в дослідженні. «Кілька кризових центрів створили невеликі програми, орієнтовані на лесбійок і бісексуальних жінок. За словами постраждалих, усі інші гарячі лінії, групи підтримки та державні організації здебільшого орієнтовані на тих, хто постраждав від чоловіків».
«Я знайома з чоловіком, який пережив у дитинстві сексуальне насильство з боку жінки. Досі він боїться залишатися наодинці з жінкою, — говорить Стемпл. — Можете уявити, наскільки складно йому розповідати людям про це. Йому соромно. Інші чоловіки так само бояться зізнатися, особливо якщо злочинниця — жінка».
