В українському суспільстві, попри 10 років війни, досі панують гендерні стереотипи та упередження щодо жінок в армії.
Про свій досвід розповіла військовослужбовиця ЗСУ, командирка відділення зенітно-артилерійського взводу у 56-й окремій мотопіхотній бригаді Вікторія «Руна» у новому випуску спільного проєкту агентства Укрінформ та Центру протидії дезінформації РНБО «Станція Краматорськ».
«Якщо чоловік, наприклад, у формі, — він захисник. Його бачать на вулиці: “О, військовий!” Якщо дівчина: “Це ж треба, чим вона там займається?”, “Який тобі фронт, подивись на себе”. І ти ж нічого йому не доведеш, і не будеш стояти й доказувати», — зазначила вона.
За словами «Руни», свій авторитет вона заробляла сама, пройшовши весь шлях від солдата до командирки.
«У мене історії були, коли тільки мобілізували, приходили нові, і вже минув якийсь час. І потім вже між собою спілкуємося, вони розповідають… Мене привозять на позицію, стрілянина, зрозуміло, що фронт. І тут говорять: “Це внучка?”, “мене зустрічає якась маленька дівчина”, “ми тоді взагалі думали, що ти тут робиш, і все таке”. А вже потім кажуть: “Коли кожного дня бачили, чим ти займаєшся, що, поки ми ще навчалися і вивчали фронт, ти їздила на бойові виїзди, приїжджала з контузією чи ще щось, і от тоді ми були в шоці, що такі бувають”», — згадала військовослужбовиця.
Наразі під керівництвом у Вікторії — шестеро бійців, які довіряють та поважають її.
«У мене в екіпажі є водій, йому 55 років. І я думала, коли мене ставили на посаду, що мені будуть говорити щось типу “я більше тебе прожив”, “я більше знаю” і все таке, але ні. В основному ті, хто поприходили під час повномасштабного вторгнення, сприймають мене всерйоз. Немає такого, як кажуть “баба мною командувать не буде”. В мене такого немає, хлопці слухаються, довіряють. Були в мене такі виїзди, особливо в Пісках, коли я водію кажу: “Ну що, поїдемо (на небезпечну позицію)?” Каже: “Та з тобою куди хоч поїдемо”. І це дуже приємно, коли тобі довіряють і поважають. Хлопці зі мною впевнені, мені це подобається. Я якось мотивую їх. Коли, наприклад, ми сидимо в підвалі, по нас ведеться обстріл, доволі таки прицільно, і, якщо вони бачать, що я спокійна, то вони не можуть на фоні мене якось нервувати чи ще щось. Я кажу: “Хлопці, все нормально, це ще не прицільно, ну що ви!” Я стою така, вже бувала. Вони ж перелякані, але вже стримуються і не показують цього. І потім починають почуватися більш упевнено. Якщо вони бачать, що дівчина це все може витримати, то як вони можуть це не витримувати?» — говорить «Руна».
- Вікторія «Руна» підписала контракт із Збройними силами України у 2018 році — їй тоді було 19. Початок повномасштабної війни військовиця зустріла у Пісках, що на околицях Донецька. Брала участь у боях на одному з найгарячіших напрямків — Бахмутському. Зараз 25-річна «Руна» має звання головного сержанта та командує відділенням зенітно-артилерійського взводу у 56-й окремій мотопіхотній бригаді ЗСУ.
- Наразі понад 60 тисяч жінок стоять на захисті України, а понад 42 тисячі долучились до лав Збройних сил.
- Раніше в Україні зняли документальний серіал «Військова» про жінок у лавах ЗСУ. Він розповість історії восьми войовниць, які кожного дня ризикують життям, аби Україна була вільною та незалежною.
