Образ жінки-лідерки сьогодні стає не чимось винятковим, а дедалі більш звичним для нашого суспільства. Жіночі голоси в суспільному діалозі стають дедалі гучнішими, і без них складно уявити сучасну політичну, економічну та культурну картину.
Утім, так було не завжди. І становлення сучасних лідерок часто супроводжувалося тезами на кшталт «виборювати/вигризати місце під сонцем» тощо. А тому жіноче лідерство не лише віддзеркалює різноманітний досвід представниць різних галузей діяльності, а й сприяє глибшому розумінню складних проблем, з якими стикається сучасне суспільство.
Видавництво Creative Women Publishing поспілкувалося з п’ятьма жінками-лідерками, щоб розібратися в тому, що здійснило найвагоміший вплив на їхнє становлення та з якими перешкодами їм довелось боротися.
ЯКА ПРИРОДА ЛІДЕРСТВА?
Риса характеру чи набута характеристика: на вашу думку (або з власного досвіду), лідерками народжуються чи стають?
Зоя Казанжи (журналістка, письменниця, комунікаційниця): Ще донедавна я була впевнена, що нічого «вродженого» не існує. Це як розмови про так звану «вроджену грамотність» — ну яка вроджена, коли всього можна навчитися! Я так десятиліттями стверджувала. Але сама знайома з людьми, які знають граматичні правила, але припускаються купи помилок у текстах, жартуючи, що навіть у відомих письменників завжди були редактори. Тож зараз мені вже складно відповідати на таке просте запитання: народжуються чи стають? Мабуть, треба народитися з певним набором генів, щоб стати тією, якою ти врешті-решт стаєш. Але сподіватися лише на гени точно недостатньо.
Юлія Спориш (засновниця, директорка та лідерка ГО «Дівчата»): На мою думку — стають. Мають бути певні обставини під час соціалізації, які дозволять проявити лідерські якості, або ж середовище, що цьому сприяє (або навпаки не сприяє). Лідерство може бути дуже різним, тому в цьому контексті найбільше значення має саме соціалізація.
Тамара Горіха Зерня (письменниця): На мою думку, значення вроджених якостей чи схильностей досить перебільшене. Величезну роль відіграють умови становлення і виховання, рольові моделі, рівень освіти, навіть дитячі травми чи обмеження. Власне, лідерству можна навчити, і я бачила у житті позитивні приклади такого навчання. Скажімо, пластове середовище та молодіжні патріотичні організації: у «Пласті» є ціла методика і навчальна програма, розрахована на дітей різного віку, яка допомагає кожному проявити себе у тій чи іншій лідерській ролі. На прикладі своїх доньок я бачу, яким важливим є позитивне заохочення, похвала, дружнє середовище і підтримка друзів та однолітків. За наявності такого старту люди досить впевнено почуваються у дорослому житті, ухвалюючи рішення щодо себе та інших.
ОТОЧЕННЯ
Яку роль у формуванні лідерки відіграє її оточення на різних етапах?
Юлія Спориш: Ключову. Дівчата і жінки можуть ставати лідерками через те, що середовище дає їм час, простір та ресурси для лідерства. Або ж навпаки — йдучи від зворотного і бажаючи не жити за стереотипним сценарієм або у бідності.
Оксана Павленко (головна редакторка DIVOCHE.MEDIA, авторка подкасту «Чому їй не байдуже»): Оточення відіграє колосальну роль у формуванні лідерки на всіх етапах її життя. На початку життя підтримка родини, близьких та можливість мати рольові моделі може суттєво вплинути на формування лідерських якостей. Проте ще важливіше, що з часом ми можемо самостійно формувати спільноту, долучатися до тих, що вже існують, та спілкуватися з однодумцями та однодумицями.
Чи може оточення позбавити жінку лідерських якостей, притлумити їх у ній?
Зоя Казанжи: Звісно, що може, і дуже навіть легко. Ви помітили, як скептично, особливо в останні роки, заведено говорити про «успішний успіх»? Типу — та набридли ви зі своїм впертим прагненням досягти результатів. Я в різних варіаціях і інтерпретаціях чую таку думку. А ще у нас заведено протиставляти: займаєшся кар’єрою/бізнесом/політикою, а краще б займалась дітьми, чоловіком, у крайньому разі фітнесом і йогою.
Тамара Горіха Зерня: Безумовно. У нас навіть є ціла низка термінів на позначення цього феномену: тут тобі і менсплейнінг, і газлайтинг, і багато інших прийомів та прикладів зневаження та свідомої підривної діяльності, яка змушує жінку сумніватися у собі, відступати, вагатися, боятися висловитися, боятися помилитися. Чоловічий світ сприймає жіноче лідерство як загрозу; енергійні, освічені та вільні жінки сприймаються як конкурентки у боротьбі за ресурси, за вплив, за посади. З іншого боку, наївно сподіватися, що могло б бути по-іншому.
Чи важливо жінці-лідерці мати саме жіноче оточення?
Ірина Соловей (стратегиня з розвитку спільнот, співзасновниця платформи соціальних інновацій «Велика Ідея»): Абсолютно! Особливо в сезон напрацювання різного досвіду в пошуках власного стилю та сродної праці, нам дуже часто потрібні втілені приклади лідерства та можливість святкувати досягнення в дружньому колі. Втім, коли життя так склалося, що біля нас немає жінок, які можуть створити атмосферу прийняття, запропонувати мудру пораду чи міцні обійми, жінка має навчитись бути джерелом підтримки для самої себе. Це значить вміти приділяти собі ту якість уваги, яку нас вчать давати іншим та адвокатувати себе під тиском інших людей чи власних переконань. Це необхідність перед викликами, якими сповнене сучасне життя. Багато жінок в умовах війни вимагають від себе навіть більше, ніж у ті далекі часи, коли було відносно спокійно та не доводилося горювати через втрати щодня, водночас ховаючись за двома стінами під час тривог.
СУПЕРГЕРОЙКА?
Часто на лідерок дивляться як на супергеройок, але насправді ж це звичайні люди. Чи памʼятаєте ви, як самі в дитинстві сприймали лідерок?
Юлія Спориш: У дитинстві не пам’ятаю, а в юності — завжди думала, які ж вони круті, і дивилась трохи глибше — як саме вони це робили. І що з їхнього способу становлення я можу взяти для себе.
Ірина Соловей: У моєму дитинстві супергеройками були моя мама та обидві бабусі, тож лідерству як здатності організувати себе довкола своїх цілей вчилась у них. Водночас я росла в патріархальній культурі, тож сильним лідером, під наміром якого ми жили, навчались, грались у саду та святкували традиційні свята, був мій дідусь. Він вмів збагатити словом та запропонувати свіжий погляд на ситуації, в яких важко знайти баланс між приватними та публічними інтересами. Тому мій стиль лідерства сформувався як поєднання балансу та цілеспрямованості. Пишаюся своїм ціннісним спадком від цих постатей. І важливо підкреслити, що я і надалі маю можливість реалізовувати свої мрії та досягати нових вершин у житті завдяки великій підтримці мами і тата, які допомагають із дітьми та підсилюють вдумливими розмовами в складних ситуаціях.
Зоя Казанжи: Для мене лідерки — це сильні, непересічні, вольові, хоробрі жінки, які не бояться осуду, не бояться йти проти течії, не бояться втратити популярність чи прихильність, якщо впевнені у тому, що роблять. Які мають свою візію, розуміння, заради чого все, і, найважливіше, ці жінки мають цінності, які готові відстоювати.
У ПОШУКАХ НАТХНЕННЯ
Кожну людину щось надихає, і це дуже різні речі. А що надихає лідерку? Що дає наснагу не опускати руки, не здаватися, йти вперед і лупати скалу?
Юлія Спориш: Моя мотивація — це бачити, який великий шлях жінки вже пройшли, виходячи з чоловічої тіні та протягом свого становлення, але ще і який великий — попереду. Надихає, що кожне нове покоління дівчат та жінок змінює «норму». Можливість змінити цю норму і є моєю мотивацією. Дати дівчатам і жінкам дієві інструменти для проживання свого найкращого життя і свободу від обмежувальних стереотипів. Те, що ми робимо в ГО «Дівчата», вже принесло свої плоди, ми вже бачимо як змінили життя сотень, а можливо, і тисяч дівчат. Якими історіями трансформації вони діляться з нами. Але водночас я чітко бачу, скільки ще у нас роботи попереду.
Чи були жіночі постаті, які надихали вас? Чи це швидше збірний образ якостей, які вам імпонували?
Оксана Павленко: На жаль, у моєму дитинстві я бачила менше жінок-лідерок, ніж зараз молодше покоління. Тому для мене це був збірний образ якостей, як сила та сміливість говорити, йти проти встановлених правил та, цитуючи Шеріл Сендберг, «займати своє місце за столом». На мене впливали і художні тексти, які я читала, зокрема ще у школі мене надихнула Ольга Кобилянська.
І загалом чи потрібно мати якісь рольові моделі, якщо хочеш бути лідеркою?
Зоя Казанжи: Рольові моделі — так, вони мають бути. Ми ж не живемо у пустелі. Нас оточують люди, ми маємо багато інформації, яка впливає на світогляд, на те, що ми робимо. Звісно, навіть мимоволі ти порівнюєш — відкидаєш те, що тобі не ок, і приймаєш те, що найбільш прийнятне. Ну і не забувайте про «силу дзеркала» — ти відтворюєш те, що бачиш.
Ірина Соловей: Людина, що прагне самоусвідомлення, є лідеркою для самої себе. І це єдиний спосіб мати найбільший вплив на інших та єдина рольова модель, яка нам потрібна, щоб мати у житті зразок для наслідування. Все решта може і має бути власним стилем привнесення цінності в процес співтворення.
Хто, за вашими відчуттями, здійснив найвагоміший вплив на ваше становлення як лідерки?
Тамара Горіха Зерня: Моя мама, Негрійко Марія Адамівна. У будь-якій ситуації вона завжди мені повторювала, що я зможу, у мене все вийде, що я повинна принаймні спробувати і нічого не боятися. Мої батьки залишаються великою опорою, найпершими позитивними критиками і вболівальниками. Останніми роками до цієї невеликої групи підтримки додалися також діти. Жінка може досягнути неймовірних висот, якщо хоч кілька людей їй говорять, що вона найкраща.
ВИКЛИКИ Й УСПІХИ
З якими викликами ви як лідерка наразі стикаєтеся в наших реаліях повномасштабної війни і нестабільності?
Оксана Павленко: Ми всі перебуваємо в перманентному стресі через ворожі обстріли та новини з фронту. Зараз як ніколи є потреба швидко адаптуватися та реагувати на непередбачувані події, звичайно, не завжди на це є сили.
Зоя Казанжи: Жінки у війську — хіба це не лідерство? Хіба не треба мати відповідний набір характеристик, навичок, щоб вміти вести за собою інших, до того ж у надзвичайних, екстремальних умовах? То чому в нас мало таких жінок стають або погоджуються ставати помітними? Тому що їх засудять і розірвуть на шматки публічно. І так вже відбувається. Тому, на мій погляд, найголовніший виклик для жіночого лідерства сьогодні — це не нівелювати, не применшувати, не знецінювати жіноче лідерство, зокрема і самими жінками. Підтримувати одна одну. Допомагати одна одній. Об’єднувати зусилля.
Ірина Соловей: Підтримка власної ментальної рівноваги та життєстійкості команди в ті дні, коли потрібно знайти час відгорювати людські втрати, знайти сили усміхатись дітям, перетравити тривогу, викликану ранковими вибухами, та скоординувати команду на досягнення складних цілей. Такі обставини вимагають від мене нового лідерства, яке тримає у фокусі етику взаємодії та вразливість кожного, і водночас наполегливо направляє до мети. Досягнення мети дальшої, ніж виживання з сьогодні на завтра, дуже важливе як частина тотальної мотивації людей. Можна навчитись цікавого та отримати сатисфакцію, коли найскладніше позаду, а перед очима хороші результати. Коли спільна мета, це оборона та відновлення країни в умовах високої невизначеності, доводиться дуже різко дорослішати самій та вчитись покладатись на інших у команді та спільноті.
Але завжди в усьому можна віднайти хороше. Тож які переваги бути лідеркою сьогодні?
Юлія Спориш: Найголовніше — це відкритий соціальний ліфт і швидкість його руху. Для жінок зараз доступна велика кількість позицій — читай можна з менеджерки стати керівницею відділу або з заступниці — головою чи директоркою. Нові галузі, які розвиваються, як-от гуманітарне реагування, де залучена величезна кількість жінок, що творить зміни.
Тамара Горіха Зерня: Привілей самій ухвалювати рішення і самій же нести відповідальність за наслідки своїх рішень — він такий простий і такий природний, і водночас практично недосяжний для наших матерів і бабусь. Я радію, що наша боротьба, наш неспокій, навіть наші помилки торують шлях для наших доньок. Дівчатам буде легше, вони житимуть вільніше, у них буде значно більше вибору на життєвому шляху.
І наостанок ваше послання тим, хто поки не заговорив гучно: як проявитися і стати лідеркою в наш буремний час?
Оксана Павленко: Будьте відкриті до співпраці та спілкування з іншими, тоді вам обов’язково пощастить знайти свою спільноту та своїх людей.
Ірина Соловей: Рекомендую новоспеченим лідеркам навчитись практики активного слухання, це обов’язкова навичка в буремні часи. Якщо ви стишені, щоб почути себе, — це лідерство. Здатність підтримувати власний здоровий глузд є найціннішою в складних ситуаціях, бо є критично необхідною для побудови спільної мови, щоб досягати важливих цілей.
Тамара Горіха Зерня: Робіть усе можливе, щоб отримати якомога кращу освіту. Є тільки ви, ваш характер і ваша наполегливість. Цього цілком достатньо для успіху.
Юлія Спориш: Не сидіть тихенько, якщо вам є що сказати, беріть слово і кажіть. Можливо, саме ця ідея може переломити хід проєкту, подій і стати каталізатором великих змін. Жінки важливі, пам’ятайте це щодня!
Зоя Казанжи: Не боятися — це найголовніше. Ніколи і нікого не боятися. Поки ми живі, ми можемо все здолати і все подужати.
«Поглянувши на деяких жінок, яким “вдалося”, ми побачимо, що тактики і стратегії їхнього успіху не обмежуються лише позиченими чоловічими фразочками. Власне, всіх цих жінок об’єднує одна спільна риса — здатність використовувати символи, які зазвичай послаблюють жіночий статус, собі ж на користь», — пише професорка античної літератури Королівської академії мистецтв, редакторка The Times Literary Supplement, авторка блогу «A Don’s Life» Мері Берд у своїй праці «Жінки та влада: маніфест», що стала сміливим маніфестом про голос жінки у публічному просторі та древні корені мізогінії.
Книжка вже вийшла у першому феміністичному видавництві в Україні Creative Women Publishing. Замовити її можна за посиланням.
