У більшій частині розвиненого світу погляди молодих чоловіків і жінок дедалі більше поляризуються.
Відомий щотижневий журнал The Economist проаналізував результати опитувань у 20 багатих країнах та з’ясував, що до 2020 року розрив у поглядах від дуже ліберальних до дуже консервативних між чоловіками та жінками віком 18–29 років становив 0,75 бала. Це приблизно вдвічі більше, ніж розрив у думках між людьми з дипломом і без нього того самого року.
Іншими словами, зазначає видання, 2020 року молоді чоловіки лише трохи частіше називали себе лібералами, ніж консерваторами (розрив — два бали). Натомість молоді жінки набагато частіше схилялися вліво, ніж вправо (розрив — 27 балів).
У Польщі розрив за шкалою від 1 до 10 становив 1,1 бала, у США — 1,4, у Франції — 1, в Італії — 0,75, у Британії — 0,71 і в Південній Кореї — 0,74.
Для молодих жінок тріумфи попередніх поколінь феміністок у значному розширенні можливостей жінок на робочому місці та в громадському житті залишилися в минулому. Вони стурбовані нинішньою несправедливістю, від насильства чоловіків до драконівських законів про аборти (у деяких країнах) і розриву в оплаті праці жінок, які виконують непропорційну частку хатньої роботи та догляду за дітьми.
Цей розрив не відображається безпосередньо на моделях голосування, але він помітний. Одне опитування показало, що 72% молодих американок, які проголосували на виборах у Палату представників у 2022 році, підтримали кандидата від Демократичної партії; серед молодих чоловіків це зробили близько 54%.
У 2008 році розриву майже не було. У Європі, де на багатьох виборах представлений широкий спектр партій, молоді жінки частіше підтримують найбільш лівих, тоді як молоді чоловіки частіше віддають перевагу правим або навіть радикальним правим.
За словами Ансгара Худде з Кельнського університету, на виборах у Німеччині 2021 року спостерігався найбільший за всю історію розрив між молодими жінками і чоловіками. У Португалії, де 10 березня відбулися дострокові парламентські вибори, перемогу здобула ультраправа партія Chega («Досить»), її підтримка зосереджена серед молодих чоловіків і менш освічених виборців. А Південна Корея у 2022 році обрала президента, який був явно антифеміністським; за нього проголосували понад 58% чоловіків віком 20 років. Близько 58% жінок-одноліток підтримали його суперницю.
Розрив між статями також помітний в тому, як вони ставляться одне до одного. Так, у 27 європейських країнах людей запитали, чи згодні вони з тим, що «просування прав жінок і дівчат зайшло занадто далеко, оскільки це загрожує можливостям чоловіків і хлопчиків». Не дивно, що чоловіки частіше погоджувалися, ніж жінки. Примітно, що молоді чоловіки були більш антифеміністськими, ніж старші чоловіки, що суперечить поширеній думці про те, що кожне покоління є більш ліберальним, ніж попереднє.
Подібна картина спостерігається і в інших розвинених країнах. Хоча 35% молодих британських чоловіків вважають, що важче бути жінкою, ніж чоловіком (протилежної думки притримуються 26%), вони частіше, ніж літні британці, говорять, що важче бути чоловіком, ніж жінкою. Молоді британки частіше, ніж їхні матері, вважають протилежне. Майже 80% південнокорейських 20-річних чоловіків кажуть, що чоловіків дискримінують. Із ними погоджуються лише 30% чоловіків старше 60 років, що робить їхні погляди такими ж, що і в жінок віком 20–60 років.
У Китаї соціологи не запитують про наміри голосувати, але вони виявляють подібні розбіжності між молодими чоловіками та жінками, коли йдеться про гендерні ролі. Юе Цянь з Університету Британської Колумбії та Цзясін Лі з Шанхайського університету медицини і медичних наук за результатом аналізу даних опитування 35 тисяч китайців виявили, що молоді чоловіки набагато частіше, ніж молоді жінки, погоджуються з такими твердженнями, як «чоловіки повинні ставити на перше місце кар’єру, тоді як жінки повинні ставити сім’ю на перше місце» і «коли економіка падає, першими слід звільняти працівниць».
Погляди китайських молодиків мало чим відрізнялися від поглядів старших чоловіків, тоді як погляди молодих жінок були набагато більш егалітарними, ніж погляди їхніх матерів. Клер, дослідниця ринку з Пекіну (використовує англійське ім’я, щоб зберегти свою анонімність), каже, що їй потрібен партнер, котрий би ставився до неї як до рівної та виконував половину хатньої роботи. «Я думаю, що більшість китайських чоловіків провалили б цей іспит», — зітхає вона. Доктор Цянь зазначає, що коли китайські батьки ходять до «куточків для сватання» у парках, вони хваляться роботою та дипломами своїх синів, але приховують досягнення своїх доньок, побоюючись, що таким чином відштовхнуть потенційних залицяльників.
Найімовірнішими політичних вподобаннях, що зростає, є освіта (молоді чоловіки отримують її менше, ніж молоді жінки), досвід (розвинуті країни стали менш сексистськими, і чоловіки та жінки сприймають це по-різному) і ехокамери (соціальні медіа посилюють поляризацію). Крім того, у демократичних країнах багато правих політиків спритно розпалюють невдоволення молодих чоловіків, тоді як багато лівих навряд чи визнають, що у молодих чоловіків є справжні проблеми.
Але вони є, починаючи з освіти. Хоча чоловіки на вершині почуваються добре, багатьом іншим важко. У багатих країнах 28% хлопчиків і лише 18% дівчат не досягають мінімального рівня навичок читання для старшокласників, визначеного PISA (Міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів). Також жінки випередили чоловіків в університетах: у Євросоюзі частка 25–34-річних чоловіків із вищою освітою у 2002–2020 роках зросла з 21% до 35%, частка жінок зросла швидше — з 25% до 46%. В Америці розрив приблизно такий самий: на 10% більше молодих жінок, ніж чоловіків, отримують ступінь бакалавра.
Відмінності в освіті призводять до відмінностей у ставленні: люди, які відвідують коледж, найімовірніше, сприймуть ліберальний, егалітарний світогляд. Розрив в освіті також призводить до відмінностей у тому, як чоловіки та жінки відчувають життя, роботу та романтику, зокрема випускниця університету у багатій країні, найімовірніше, знайде офісну роботу і зможе прогодувати себе, але, шукаючи партнера, зіткнеться з проблемою дисбалансу попиту та пропозиції. Наприклад, 26-річна медична працівниця з Вашингтону, що в окрузі Колумбія, Шарель Льюїс скаржиться, що чоловіки її віку мають «мислення маленького хлопчика».
Чоловіки, які не навчались в університетах, мають проблеми з особистим життям. Зокрема, фермерам так важко знайти партнерку, що на польському телебаченні одним із найпопулярніших є реаліті-шоу «Фермер хоче дружину».
«Сьогодні важко сказати, чого молоді жінки хочуть від чоловіків. Раніше вони просто хотіли, щоб чоловік мав стабільний дохід та міг би полагодити речі в будинку… і мав водійські права», — говорить польський пожежник Лукаш.
Американські дослідники/ці виявили, що покоління Z (ті, хто народився між кінцем 1990-х і початком 2000-х років) зав’язує свої перші романтичні стосунки на декілька років пізніше, ніж мілленіали (народжені між 1980-м і кінцем 1990-х років) або покоління X (народжені приблизно за 10 років до 1980-го), і, найімовірніше, почуватимуться самотніми. Відкладене сімейне життя також може вплинути на зниження рівня народжуваності у багатих країнах. Крім того, жінки покоління Z, на відміну від старших жінок, набагато частіше, ніж їхні однолітки-чоловіки, визначають себе як ЛГБТ (31% та 16% відповідно).
Негативна реакція на фемінізм може бути особливо сильною серед молодих чоловіків, тому що саме вони відчувають найбільшу загрозу від прогресу жінок. Зокрема, багато молодиків вважають, що краща робота для жінок означає гіршу роботу для чоловіків. Старші чоловіки менше турбуються про це, оскільки вони з більшою вірогідністю доб’ються кар’єрних успіхів або вийдуть на пенсію. Молодші чоловіки, навпаки, тільки починають, тому вони «частіше сприймають жіночу конкуренцію як потенційну загрозу своєму майбутньому життю», стверджують доктор Офф, доктор Чаррон і доктор Александер.
У недавньому дослідженні вони виявили, що молоді європейські чоловіки особливо схильні обурюватися на жінок (і відчувати, що фемінізм зайшов занадто далеко), якщо останнім часом у їхній місцевості зросло безробіття, і якщо вони сприймають інститути свого суспільства як несправедливі. Антифеміністські погляди, додають вони, є надійним провісником правих авторитарних поглядів.
Зокрема, багатьом чоловікам здається несправедливим те, що в деяких країнах суди під час розлучення, як правило, віддають перевагу матері у спорах щодо опіки над дітьми, в інших пенсійний вік для жінок трохи нижчий, хоча чоловіки раніше починають працювати та помирають у молодшому віці у порівнняні з жінками.
Ще одним фактором, який особливо впливає на молодих чоловіків, є призов — їх призивають першими, жінки часто звільнені від цього обов’язку. У Південній Кореї, де військова служба є загальною для чоловіків і, як відомо, виснажливою, це викликає обурення чоловіків. У Європі призов до армії більше не є поширеним явищем, але вторгнення росії в Україну змусило молодих чоловіків у сусідніх країнах, таких як Польща, більше боятися, що їх можуть призвати до армії, каже Міхал Гульчинський з Університету Бокконі.
Соціальні медіа, через які молоді люди все частіше дивляться на світ, можуть посилити поляризацію. По-перше, вони дозволяють людям формувати ехокамери. Коли однорідні групи однодумців обговорюють якесь питання, вони, як правило, стають більш радикальними, оскільки окремі особи змагаються за визнання, повторюючи основну позицію в групі все сильнішими словами та засуджуючи тих, хто її заперечує.
Коли групи розчарованих молодих людей об’єднуються в інтернеті, розмова часто переходить у мізогінію. У китайських чатах, де переважають чоловіки, часто зустрічається фраза «феміністська повія», а також каламбур, який вставляє символ «кулак» у слово «феміністка», щоб це звучало більш агресивно.
Щойно людина приєднується до розлюченої онлайн-групи, вона відчуває сильний тиск, який змушує її залишатися в ній. До того ж алгоритми зацікавлюють користувачів контентом, який викликає жах або обурення, через що світ здається більш страшним і більш несправедливим, ніж він є насправді. Жінки, які натискають історії #MeToo, побачать більше таких історій; те ж саме для чоловіків, які натискають на історії про чоловіків, яких помилково звинувачують у зґвалтуванні. Кожен може отримати перебільшене уявлення про ризики, з якими він особисто стикається.
«Чоловіки мого віку бояться одружуватися, тому що чують застереження: жінка зраджує, подає на розлучення і забирає все, заради чого він працював», — говорить студент Бенджамін із Вашингтону.
Натомість студентка з Варшави Юлія Козік, коли їде в таксі, вириває пасмо волосся і кладе його під сидіння на випадок, якщо її викрадуть і поліції знадобляться докази ДНК. «Здебільшого я уникаю чоловіків будь-якою ціною», — каже вона.
Ліві політичні сили доклали чимало зусиль, щоб переконати жінок у тому, що їм не байдужі їхні проблеми. Але вони так і не зрозуміли, як розмовляти з чоловіками, стверджує ліберальний вчений Річард Рівз у книжці «Про хлопців і чоловіків». Прогресисти часто припускають, що «гендерна нерівність може бути лише в один бік, тобто на шкоду жінкам». І вони вішають ярлики на кшталт «токсична маскулінність» настільки без розбору, що наче натякають, що бути чоловіком — щось внутрішньо неправильне. Замість того, щоб залучити незрілих хлопців і чоловіків до діалогу про їхню поведінку, це «з більшою ймовірністю відправить їх в онлайн-маносферу, де їх запевнять, що вони не зробили нічого поганого і що ліберали хочуть їх дістати».
Деякі праві політики, навпаки, знайшли способи налагодити контакти з незадоволеними чоловіками. Деніел Кокс з Центру дослідження американського життя вважає яскравим прикладом Дональда Трампа, який культивує «імідж чоловічої сили та мужності» та схильний «ставати на бік чоловіків у культурних конфліктах». Є підстави вважати, що мачо-поведінка Трампа «резонує з молодими людьми», каже пан Кокс.
Водночас The Economist наголошує, що жодна зі сторін не зробили нічого для розв’язання глибинних проблем, які роз’єднують молодих чоловіків і жінок. Найважливіше, що політики могли б краще подумати про те, щоб змусити школи працювати з хлопцями, які погано вчаться. Річард Рівз пропонує наймати більше вчителів-чоловіків та зараховувати хлопців до школи за замовчуванням на рік пізніше, оскільки вони дорослішають повільніше, ніж дівчатка. Крім того, оскільки «десегрегація ринку праці була майже повністю односторонньою», держава могла б посилити професійну підготовку, щоб підготувати молодих чоловіків до професій, яких вони зараз уникають, наприклад, у галузі охорони здоров’я, освіти чи адміністративних завдань. Якщо такі реформи допоможуть більшій кількості хлопчиків і чоловіків адаптуватися до мінливого світу, це принесе користь і чоловікам, і жінкам.
- Тим часом у Китаї, попри заклики влади до жінок народжувати більше дітей, сьомий рік поспіль зменшується кількість новонароджених, скорочується кількість населення та погіршується економічна ситуація. Не допомогли Комуністичній партії країни навіть бонуси у вигляді дешевшого житла, податкових пільг та виплат — китайські жінки продовжують уникати шлюбів та дітонародження. Експерт(к)и стверджують, що в цих зусиллях бракує будь-яких спроб розв’язати проблему, яка сформувала погляди жінок на виховання дітей: глибоко вкорінену гендерну нерівність. Закони, покликані захищати жінок та їхню власність, а також гарантувати, що до них ставляться рівно, зазнали невдачі.
Фото: Ketut Subiyanto: Pexels
