Українська військовослужбовиця, колишня бойова медикиня в батальйоні морської піхоти, авторка збірки фронтових поезій «[dasein: оборона присутності]», номінованої на Шевченківську премію — 2024, Ярина Чорногуз заявила, що підтримує ідею мобілізації жінок.
На своїй сторінці у Facebook вона детально пояснила «зі своєї оптики», чому вважає, що мобілізувати відповідно до потреби в армії потрібно певну кількість жінок, «наприклад сто тисяч», які матимуть певні фізичні здібності, бажання і професійні навички.
«Я переконана, що практично будь-яка жінка, яка працює щодня за ноутбуком та/або водить авто, за наявності бажання і мотивації, здатна стати відмінним пілотом чи штурманом дрона. Абсолютно будь-яка жінка, що не боїться крові, кмітлива, відповідальна в навчанні та вмінні дбати про здоровʼя іншої людини, а ще фізично витривала, — здатна бути бойовим медиком. Жінки, які щодня займаються спортом, кросфітом, мають навички роботи з підняттям ваги та досвід ходьби з похідним рюкзаком на довгі дистанції, — за наявності мотивації можуть бути піхотинками та розвідницями. Не кажучи вже про штабні посади та інші посади забезпечення, на яких, на мій погляд, жінки себе нерідко ефективнішими та системнішими показують. Це все реально», — наголосила Чорногуз.
На думку військовиці, нині багато жінок не поспішають в армію не тому, що бояться брати участь у бойових діях, а через страх зіткнутися зі знеціненням чоловіків та вказуваннями типу «баба, знай своє місце».
У зв’язку з цим Чорногуз пропонує створювати профільні суто жіночі підрозділи для виконання бойових завдань та готова взяти участь у формуванні таких підрозділів.
«Для тих жінок, кому ок проходити жорстку ініціацію у переважно чоловічих бойових підрозділах, серед постійних сумнівів чоловіків у тобі як у бійцю через жіночу стать, і доводити їм протилежне (так було у мене), — має бути надана можливість служити й надалі у змішаних підрозділах, як це є нині», — додала вона.
Водночас військовиця наголосила, що виступає за мобілізацію жінок старшого віку, які мають вже дорослих дітей, та жінок, які не є єдиними опікунками дітей, людей з інвалідністю.
«Мені особисто навіть огидно, що обовʼязок жінок захищати Батьківщину у силах оборони — не закріплений законодавчо на рівні з чоловіками. Комусь ця фраза здасться дикою та божевільною, але якщо у тебе як людини у війні з окупантом немає рівного права й обовʼязку з людьми іншої статі піти воювати, вбивати та загинути в посадці за дорогу тобі рідну країну — то про яку справжню свободу, рівність статей і твою повноцінність може йти мова?» — зауважила Чорногуз.
Окрім цього, військовиця переконана, що відмова від обовʼязкової мобілізації жінок призведе до погіршення ставлення чоловіків до них після закінчення повномасштабної війни: «Бо у багатьох буде відчуття, що лише вони в основному жертвували собою заради виживання всього народу. Буде збільшення нерівності».
«Наявність статевих ознак чоловіка у сучасній військовій справі, яка стає дедалі технологічнішою, — аж ніяк не гарантія надійності та професійності людини як бійця у військовій справі XXI століття. Вона є стереотипом, що відображає традиційну зверхність чоловіків щодо їхнього виключного права віддавати життя на полі бою як статі з наявністю додаткових мʼязів у тілі та залишати жінок позаду для суто народження дітей. У сучасному ж світі жінки можуть поєднувати народження і виховання дітей з військовою справою. Або займатися нею замість цього. Доведено великою кількістю чинних жінок-військових та ветеранок. Чимало з цих жінок вже віддали своє життя за Україну, поки багато чоловіків так і не дійшли до армії за майже 10 років війни», — заявила Чорногуз.
Вона також вважає, що ухвалення рішення щодо мобілізації жінок матиме позитивний ефект у боротьбі з пропагандою, адже продемонструє, «яка ми направду потужна нація, якщо в ній воюють за державність обидві статі».
Позицію Чорногуз розділяють й у Жіночому ветеранському русі.
«Позиція ЖВР завжди була про те, що армія має брати не кількістю, а якістю. А середовище, яке базується на принципах професійності, в принципі має бути позбавлене гендерних маніпуляцій. І саме такого середовища в армії ми прагнемо. Адже розуміємо, що не кожна жінка може воювати, і не кожен чоловік. Крім цього, ми знаємо про велику кількість небойових посад в армії. Те, як інтегрують жінок у військо, — це в принципі і є маркер професійності армії. Зараз не час перебирати добровольцями, а мотивація, своєю чергою, дуже важлива, для того, щоб опанувати професію», — зазначається на сторінці організації в Instagram.
- Питання обов’язкової загальної мобілізації жінок в українському суспільстві раніше порушила нардепка від партії «Слуга народу» Мар’яна Безугла, яка повідомила, що працює над законопроєктом, згідно з яким жінки мають стати на військовий облік (порядок обліку визначається Міноборони), пройти базову загальновійськовий вишкіл, а під час дії воєнного стану їх залучатимуть до проходження військової служби (на бойові посади — тільки добровільно). Водночас звільнитися від проходження базового військового вишколу, крім загальних підстав, жінки зможуть у зв’язку із вагітністю та у зв’язку з доглядом за дитиною.
- Після цього президент України Володимир Зеленський виступив категорично проти загальної мобілізації жінок та запевнив, що не підпише відповідний законопроєкт у разі його ухвалення Верховною Радою.
- За офіційними даними, станом на 1 березня 2023 року у війську України служить понад 60 500 жінок, близько 5 тисяч із них — на передовій.
- З 1 жовтня 2023 року жінки віком від 18 до 60 років, які мають медичну або фармацевтичну освіту, зобов’язані стати на військовий облік. Жінки, що мають інші спеціальності, споріднені з військовою, можуть стати на облік за власним бажанням.
- Раніше колишня товарознавиця Юлія Матвієнко розповіла DIVOCHE.MEDIA про те, як жінки вибивали право служити на бойових посадах, як був влаштований військовий побут і чому деякі командири не хочуть брати жінок на службу.
Фото: Ярина Чорногуз: Facebook
