Ювілейний 20-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA проведуть у Києві з 2 до 8 червня. Покази та події відбудуться в кінотеатрах «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26), KINO42 (вул. Костянтинівська, 11-Б), а також в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE.
Центральна тема цьогорічного Docudays UA — «Образ майбутнього». На фестивалі говоритимуть про справедливість — невідворотне покарання винних у воєнних злочинах, про те, як давати раду травмам війни, як зберегти та донести до наступних поколінь пам’ять про загиблих рідних і друзів, а також про відбудову після перемоги, відновлення ґрунтів та вод після забруднень і мінувань та про доступність у місті.
Зібрали всі жіночі фільми фестивалю, які цьогоріч становлять половину програми Docudays UA.
Щоразу затинаюся від звістки з Києва
Дарина Мамайсур
DOCU/КОРОТКО
«Немає слів» — знайомий вислів, коли реальність війни шокує настільки, що мова видається нездатною її осягнути. Повномасштабне російське вторгнення в Україну застало режисерку в Брюсселі під час навчання. Навесні 2022 року, коли в Брюсселі та в її рідному Києві квітнуть каштани, Дарина Мамайсур починає роботу над фільмом на основі розмов та відеообміну з подругою, яка перебуває в Києві. Водночас постає питання, як говорити про рану, незагоєну та тривалу, роблячи фільм про війну?
Ptitsa
Аліна Максименко
DOCU/КОРОТКО
Ця історія відбувається під час пандемії в родині двох жінок — матері та її дорослої доньки. В одній частині будинку розташована музична школа матері, де та проводить заняття онлайн. Вона — вчителька гри на фортепіано, сильна й організована жінка, яка спілкується лише зі своїми учнями й ученицями, тому довкола неї постійно ціле море дітей. У другій частині будинку розміщена доньчина студія живопису. Ці два світи рідко взаємодіють між собою, утворюючи метафору людської самотності. Однак, зрештою, героїнь обʼєднує історія смерті Каті, доньки їхньої подруги Інни.
Двічі колонізована
Лін Аллуна
DOCU/СВІТ
Відома інуїтська адвокатка Ааджу Петер (народилася у 1960 році в Гренландії) все життя бореться за права свого народу. Коли її син помирає, скоївши самогубство, Ааджу починає особистий шлях притягнення до відповідальності колонізаторів. Вона виливає свій біль у написання автобіографії та береться за складне завдання створити постійний майданчик із питань корінних народів у ЄС, щоб ті мали крісло та голос у європейській політиці. Водночас Ааджу намагається вирватися з аб’юзивних стосунків, які затьмарюють її життя. Вона вирушає в подорож, щоби знову відвідати сцени та людей зі свого минулого в Гренландії, Данії, Канаді та в усьому світі. Ми бачимо, як у боротьбі за краще майбутнє в один момент вона накладає макіяж, щоб приховати синці, а в наступний — виголошує промову в ООН. Але напруга наростає, і постає ключове запитання: чи можливо змінювати і світ, і себе одночасно?
Алое, фікус, авокадо і 6 драцен
Марта Смеречинська
DOCU/КОРОТКО
Серед сотень коробок з адресами українських міст можна побачити пральну машину, замотану в скотч, метрові кімнатні рослини з коренями та дитячі малюнки. Це місце нагадує склад загублених речей.
Тишу порушує голос власниці однієї з цих посилок. Вона прощається зі своєю домівкою у Києві та роздумує про речі, залишені там. Кожна з них має свою історію, свій спогад. Через її слова будинок наче оживає. А все згадане сповнюється відчуттями тепла та знайомості. Тим часом люди з’являються на так званому складі, щоб забрати свої частинки дому у формі посилок. Вони розглядають коробки в пошуку свого дорогоцінного майна. Декого переповнює радість, декого — сум. Поміж тим жіночий голос запитує, чи має якусь вагу втрата нажитого?
Купка дилетантів
Кім Гопкінс
DOCU/СВІТ
Члени/кині найстарішого британського робітничого кіноклубу «Бредфордські кіношники» старіють. Повз них проминають спогади та жорстокі розплати останніх років життя. Відчайдушно тримаючися за свої мрії, один за одного та одна за одну, підживлюючись нескінченними чашками чаю, герої/ні цього глибоко зворушливого портрета спільного мистецького божевілля пробуджують у нас мрійницько-ескапістські та ілюзійні настрої. Як і нагадують про необхідність проводити більше часу разом та віч-на-віч у наш дедалі більш самотній цифровий час.
Маріуполь. Сто ночей
Софія Мельник
DOCU/КОРОТКО
Анімаційний фільм «Маріуполь. Сто ночей» розповідає історію маленької дівчинки, котра прокидається від вибухів 24 лютого 2022 року та намагається знайти когось живого в охопленому вогнем місті. Прототипом головної героїні фільму була Аліса, чотирирічна дівчинка, яка залишалася в оточеному Маріуполі протягом усього часу облоги, вона також перебувала на «Азовсталі» в останні тижні захисту міста. Коли рашисти дозволили евакуювати цивільних із території заводу, Алісу відділили від її мами.
Ліс, ліс
Марія Стоянова
DOCU/КОРОТКО
Фільм створено з домашніх відеозаписів української родини, датованих 2002–2008 роками. Як і більшість домашніх роликів, у центрі яких є діти, вони несуть у собі відчуття початку та перспективи. Але також відчуття повторюваності, повсякденності, шуму часу. З чого складається наше «разом»? Які нас тримають зв’язки? Через вернакулярні відео з минулого фільм прагне говорити (часто «мовою немовлят» і дитячими загадками) про множинність, укоріненість, про нас.
Прокидаючись у тиші
Міла Жлуктенко
DOCU/КОРОТКО
Колишня військова казарма Вермахту нині слугує табором для біженців/ок з України. Фільм «Прокидаючись у тиші» супроводжує дітей на шляху, де їхня власна історія переплітається з історією казарми. Це мить між минулим і майбутнім, війною та тишею, відʼїздом і прибуттям, яка змальовує портрет німецького минулого та майбутнього очима молодих героїв та героїнь фільму.
Сім зим у Тегерані
Штеффі Нідерцолль
DOCU/СВІТ
Тегеран, липень 2007-го: 19-річна Рейгане Джаббарі має ділову зустріч із новим клієнтом. Коли той спробував зґвалтувати її, вона зарізала його для самозахисту. Пізніше того самого дня її заарештовують за вбивство та засуджують до смертної кари. На основі особистих, таємно записаних відео сімʼї Джаббарі, їхніх свідчень і листів, які написала Рейгане у вʼязниці, фільм відстежує долю жінки, яка стала символом опору та прав жінок навіть за межами Ірану.
Ти тут?
Злата Вересняк
DOCU/КОРОТКО
Орина, 18-річна українська дівчина, була змушена залишити свою батьківщину через війну. Вся її родина, разом із семирічною сестрою, залишилася в країні. Її єдиною підтримкою та постійним нагадуванням про рідний край є щоденний зв’язок із молодшою сестрою.
Аполонія, Аполонія
Леа Ґлоб
МОНТАЖНИЙ ПЕРЕХІД
Коли данська режисерка Леа Ґлоб познайомилася з Аполонією Сокол у 2009 році, її життя здалося сюжетом збірки оповідань. Талановита Аполонія народилася в підпільній театральній трупі в Парижі та росла у мистецькій спільноті — максимально богемне життя. У двадцять із чимось років вона навчалася в Паризькій академії мистецтв — одному з найпрестижніших мистецьких закладів у Європі. Багато років Леа поверталася до знімання того, як Аполонія шукає власне місце у світі мистецтва, справляється з болем та радістю жіночності, зі стосунками з іншими людьми та з власним тілом і творчістю. Через 13 років дві жінки продовжують рефлексувати про шляхи кожної в цьому чарівному фільмі про мистецтво, любов, материнство, сексуальність, репрезентацію, а також про те, як досягти успіху у світі, де панують патріархат, капіталізм і війна, не втративши при цьому себе.
Жодних слонів у кімнаті
Клара Клейнінґер
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ
З даху кольорово оздобленої арени Державного цирку Бухаресту знімають двох велетенських пластикових слонів. Збудований комуністичним режимом у 1961 році цирк нарешті змушений змінюватися. Вистави з дикими тваринами раптово забороняють, і цирк втрачає головне джерело інтересу глядачів/ок. Аді та Міоара, партнер(к)и-дресирувальники/ці з багаторічним досвідом, залишаються без роботи, яка була їхнім життям, та проводжають своїх вихованців до зоопарку. У цирку криза, і директор вдається до ризикованого кроку — залучає Адріана, режисера лас-вегаських шоу, який працює в знаменитому «Цирку дю Солей». Адріан проводить кастинги, і Міоара, Аді та їхні колеги отримують завдання до кінця року перетворити старомодний цирк на акробатичний спектакль світового класу. Через історії дресирувальників/ць, які втрачають роботу й намагаються вижити в новій реальності, цирк стає дзеркалом перехідних процесів, що відбуваються у всій Східній Європі впродовж останніх тридцяти років.
Гості з Харкова
Галина Лавринець
CIVIL PITCH 2.0
Неля — власниця музею-садиби народно-побутового вжитку «Омелькова хата» в селі Козубівка Полтавської області. Неля разом зі своїм чоловіком Олександром допомагають адаптуватися в селі переселенцям/кам, що рятувалися від бомбардувань та обстрілів у Харкові. Вони стають одне для одного друзями. Через війну Неля дуже боїться голоду: аби переселенці/ки з Харкова могли себе прогодувати, вона дає їм великий город із посадковим насінням, на якому ті саджають картоплю та овочі.
З часом стає зрозуміло, що переселенці/ки з міста не готові до важкої фізичної роботи на городі, адже сподіваються, що війна скоро закінчиться. Без догляду посаджений врожай починає псуватися. Чи вдасться їм знати компроміс, врятувати город і свої взаємини?
Надлишок нас врятує
Морґан Дзюрла-Петі
DOCU/ЮНІСТЬ
Молода кінорежисерка повертається в село, де живе її родина, після оголошення попередження про тероризм. Знімаючи членів своєї сімʼї та владну динаміку між ними, вона розуміє, що вони більше повʼязані з цією подією, ніж їй здавалося. Під час створення короткометражного документального фільму вона зближується зі своїм батьком Патріком, якому 62 роки, та двоюрідною сестрою Фостін, якій 17. Вони мають спільну мрію — виїхати з села.
Записки з Еремоцену
Вєра Чаканьова
DOCU/АРТ
Фільм «Записки з Еремоцену» відбувається в майбутньому, яке ще не настало. Він піддає сумніву ідеальну технооптимістичну модель майбутнього. Режисерка Вєра Чаканьова з цікавістю, грайливо та критично досліджує потенціал технології блокчейну та штучного інтелекту в роботі зі складними глобальними проблемами, які ми, люди, створюємо собі самостійно, як-от кліматичні зміни та криза представницької демократії. Поєднуючи щоденникові кінокадри із зображеннями 3D-сканера, Чаканьова поетично та переконливо показує неуникну напругу між аналоговим та цифровим майбуттям людства.
Коли весна прийшла в Бучу
Міла Тешаєва, Маркус Ленц
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ
Росіяни обстріляли Бучу, Бородянку, Ірпінь та інші міста Київської області після вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Коли через місяць вони відступили, збитки виявилися величезними: зруйновані будинки, страчені мирні жителі/льки, зруйновані життя. Режисерське подружжя Міла Тешаєва та Маркус Ленц негайно вирушило туди, щоб зафільмувати, як місцеві покидають свої укриття, залишивши справжні звірства за кадром. У цьому не було потреби, адже травма війни залишила чіткий слід на обличчях кожного та кожної, включно з волонтер(к)ами, які з’їхалися звідусіль, щоб допомогти.
Упродовж багатьох тижнів подружжя стежить за різними мешканцями/ками, які підводяться з напівзотлілих руїн. Ідентифікація загиблих, розбір завалів, прокурори починають говорити про військовий трибунал. Спочатку — паніка, відчай і смуток, які супроводжує тотальне нерозуміння того, що на них напала країна, з котрою пов’язані так багато родичів і друзів. Але з появою перших весняних квітів ці українці/ки також оприявнюють свій спротив. Людський дух перемагає війну і смерть.
Ми не згаснемо
Аліса Коваленко
ФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ
Донбас, 2019 рік. Вдалині досі відлунює гуркіт попереднього російського вторгнення, а в повітрі вже відчувається наближення нового. На цьому позірно бляклому воєнному тлі п’ятеро підлітків вперше серйозно задумуються про власне майбутнє. Їхні енергія, ентузіазм і надія дають їм змогу попри всі обставини прожити останні золоті миті дитинства на повну силу. Учасники/ці цієї вигадливої групки мрійників/ць малюють, фотографують та фантазують про акторську кар’єру або про те, як стати наступним Ілоном Маском. Вони бунтують, сідлаючи хвилі пригод, гуляють мінними полями та засмагають біля місцевого ставка. Вони мріють втекти не лише від війни, але й — точнісінько як інші підлітки в усьому світі — від нудьги маленького містечка. Тоді несподівано їм трапляється нагода вирушити в довгу подорож до самісінького Непалу. Чи здійсниться їхня мрія підкорити світ?
Назовні
Ольга Журба
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ
Фільм охоплює життя підлітка Роми протягом семи років. Рома, випускник центру реабілітації для дітей, позбавлених батьківського піклування, повертається в рідне провінційне містечко. Але він не має ані житла, ні підтримки, у перший день повноліття фактично опинившися на вулиці. Аж поки його старший брат, який нещодавно вийшов із в’язниці, не бере його під своє крило. Самостійне життя захоплює Рому у вир карколомних подій, де, немов іскри пам’яті, з’являються епізоди з його дитинства — від барикад Революції гідності до безтурботного перебування в дитячому будинку.
Наша робо сім’я
Анастасія Тиха
CIVIL PITCH 2.0
Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Микиті разом із батьками та молодшим братом довелося покинути свій дім у Вугледарі, невеликому шахтарському містечку Донецької області. Осівши на новому місці, вони кинули всі сили на відновлення головної сімейної справи — клубу для дітей, які захоплюються робототехнікою та програмуванням.
Готуючись до головної події — Всесвітньої олімпіади роботів, — команда у складі Микити та його партнера Олексія проходить через багато спроб і невдач. Але попри все вони активно рухаються вперед, доводячи, що наполеглива праця та пристрасть на шляху до своєї мети можуть допомогти пережити найважчі часи.
Оаза
Жюстін Мартін
DOCU/ЮНІСТЬ
На світанку підліткового віку близнюки Рафаель та Ремі помічають, як їхня близькість — майже злиття — руйнується, коли один із них через дедалі більш відчутну інвалідність залишається вʼязнем дитинства. Останнього літа в оточенні природи час ніби прагне зупинитися.
Під крилом ночі
Леся Дяк
CIVIL PITCH 2.0
11-річна Олеся з України росте під маминим крилом, але далеко від дому. Танець і дотик — її спосіб вивільнити гнів і пристосуватися до реальності Брюсселя. Щовечора Олеся чекає на дзвінок тата з України. Надзвичайна близькість родинних стосунків живить силу дівчинки, чия тендітність підважена постійною тривогою з моменту повномасштабної війни росії проти України.
Приватні зйомки
Жанаіна Наґата
МОНТАЖНИЙ ПЕРЕХІД
Бразилія, 2018 рік. Під впливом знахідки 16-міліметрової плівки, моторошні зображення на якій здавалися знайомими, але потрапили до мене здалеку і здавна, я вирішила дослідити походження плівки. Спершу вона здавалася просто невинним домашнім відео, але після ретельного дослідження виявилася викривальним документом про апартеїдне минуле Південної Африки. Посеред зловісних відкриттів та неухильних прогалин я оприлюднюю результати своїх зусиль на основі сучасних пошукових онлайн-інструментів.
Ширампарі: спадок річки
Лучіа Флорес
DOCU/ЮНІСТЬ
В одному з найвіддаленіших куточків перуанської Амазонії хлопець із народу ашанінка мусить подолати страх, спіймавши величезного сома за допомогою самого лише гака, та розпочати свій шлях дорослішання.
Кокомо-Сіті
Д. Сміт
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ (SUNNY BUNNY)
Чотири темношкірі трансгендерні секс-працівниці досліджують дихотомію між темношкірою спільнотою та ними самими, напряму взявшись за питання, яких довго уникали.
П’ятниця, субота, неділя
Катерина Горностай
СПЕЦІАЛЬНІ ПОДІЇ
«П’ятниця, субота, неділя» Катерини Горностай зафіксував роботу фестивальної команди Docudays UA над кіновікендом «Надзвичайний стан», що в листопаді 2022 року відбувся в Києві.
