Попри повномасштабну війну, жінки становлять близько 37% депутатського корпусу місцевих рад України. Водночас частина депутаток складає мандати або змінює форму політичної роботи — переходить до громадського сектору, волонтерства та гуманітарних ініціатив.
Про це йдеться у дослідженні «Вплив повномасштабної війни росії на політичну участь жінок в Україні», яке підготував Громадський альянс «Політична дія жінок» у межах стипендійної програми GRÓ GEST (Програма гендерних досліджень та професійної підготовки) в Університеті Ісландії. Дослідження мало кількісну (аналіз чисельності та відсоткового співвідношення жінок і чоловіків у місцевих радах) та якісну (інтерв’ю з дев’ятьма політикинями, які після початку повномасштабного вторгнення склали депутатські повноваження або припинили виконувати обов’язки) складові.
Дослідниці проаналізували гендерний склад 1577 місцевих рад України у різні роки. За даними Центральної виборчої комісії, частка жінок у місцевих радах становила 36,97% у грудні 2020 року, 37,02% у лютому 2022-го та 37,07% у березні 2026-го.
Водночас загальна чисельність депутатського корпусу за цей період зменшилася на 886 осіб: на 579 чоловіків та 307 жінок. Станом на березень 2026 року в місцевих радах налічувалося 15 595 депутаток і 26 474 депутати. На зміну чисельності впливали, зокрема, бойові дії та окупація територій, припинення повноважень депутатів заборонених проросійських партій і зміни територіального устрою.
Найнижча частка жінок — в обласних радах: у березні 2026 року вона становила 27,8%. У районних радах — 34,2%, міських — 33,8%, селищних — 38,1%, сільських — 41%.
Серед найчастіших причин складання депутатських повноважень — обмеження на виїзд за кордон, політичний тиск, посилення ролі військових адміністрацій, накопичення втоми, економічна нестабільність тощо.
«Нині бути депутаткою місцевої ради означає бути готовою працювати у три зміни: власне депутатство, яке не оплачується, відповідальність на основній роботі, бо треба ж із чогось жити, а також, як правило, неоплачувана домашня робота, доглядова праця. Не меншим викликом є безпека, особливо своєї родини, дітей… Деякі з респонденток планують повернутися у формальну політику згодом. Тому нам, як державі, так і громадянському суспільству, важливо не втрачати пильності і зробити формальний політикум таким, куди жінки захочуть і зможуть повертатися у повоєнному виборчому циклі», — наголосила аналітикиня Громадського альянсу «Політична дія жінок», випускниця програми GRÓ GEST Дарина Завгородня.
Дослідження показало, що вихід із місцевих рад не означав для опитаних жінок відмови від громадської відповідальності та суспільної активності. До депутатства більшість респонденток уже займалися активізмом і громадською діяльністю, а мандат розглядали як інструмент розширення власного впливу та можливість реалізовувати зміни у громадах.
Після складання повноважень вони продовжили працювати в громадських організаціях, благодійних фондах, неурядових організаціях, займатися волонтерством та гуманітарними ініціативами. Деякі розширили свою діяльність, а частина почала накопичувати професійний досвід, навички та соціальний капітал для подальшого повернення до політики.
Багато респонденток розглядають можливість знову балотуватися або навіть претендувати на вищі посади — зокрема міської голови чи народної депутатки. Водночас для деяких жінок досвід війни та роботи в політичній системі став причиною перегляду планів щодо подальшої політичної кар’єри.
Для підтримки жінок у політиці, на думку авторок дослідження, в Україні потрібно вдосконалити виборче законодавство та усунути перешкоди, з якими стикаються кандидатки. Зокрема, йдеться про законопроєкт №11300 щодо протидії сексизму у виборчих процесах та забезпечення збалансованого представництва жінок і чоловіків у Верховній Раді та місцевих радах.
Дослідниці також рекомендували продовжувати інвестувати в політичне навчання жінок — як чинних депутаток, так і тих, хто бере участь у громадській діяльності, — з урахуванням реалій воєнного та повоєнного часу. Ще один напрям — створення механізмів залучення до політичних процесів українок, які перебувають за кордоном, зокрема через експертні групи та міжнародні адвокаційні мережі.
- Раніше виявилося, що жінки у політиці частіше, ніж їхні колеги-чоловіки, стикаються з атаками за ознакою ідентичності в соціальних мережах. Згідно з дослідженням, жінки частіше зазнають нападів через зовнішність, стать, етнічну приналежність чи особисті моральні якості. На думку дослідників, такі атаки в інтернеті можуть призвести до зменшення присутності жінок в інтернеті та утримати їх від участі у виборах на політичні посади.
Фото: Український кризовий медіа-центр
