Компанія Uber публічно декларує підтримку постраждалих від сексуального насильства, але в суді використовує їхні попередні травми, сексуальне життя, поведінку та інші особисті обставини, щоб поставити під сумнів їхні свідчення та зменшити потенційні виплати.
Про це йдеться в розслідуванні журналістки The New York Times Емілі Стіл, яка проаналізувала матеріали справ проти компанії у США.
Загалом було подано понад 4000 позовів, для спрощення процедурних питань тисячі справ об’єднали. Більшість із них досі перебувають на ранніх етапах.
Одна з таких справ стосується нападу у Тампі у 2021 році. Водій у суді визнав себе винним у тому, що під час поїздки зґвалтував пасажирку вагінально, анально та орально, коли вона була непритомна. Чоловіка засудили до 10 років позбавлення волі. Жінка, яку в судових документах називають Джейн Доу, також подала цивільний позов проти Uber, звинувачуючи компанію в недбалості. Вона стверджувала, що водія мали краще перевіряти та контролювати його, адже раніше він уже мав судимості за насильницькі тяжкі злочини.
Своєю чергою в Uber заявили, що жінка «поводилася недбало та необережно» і «своїми діями сприяла спричиненню власних травм». Компанія також стверджувала, що заявлені жінкою вимоги щодо компенсації за біль і страждання були «не пов’язані з інцидентом, про який ідеться».
Під час допиту адвокатка Uber Тейлор Сільверберг запитувала жінку, скільки горілки вона випила, яку дозу препарату Adderall, що застосовують для лікування РДУГ (розлад дефіциту уваги і гіперактивності, — прим.ред.), прийняла та чи «шкодувала» про те, що змішала алкоголь і ліки.
Окрім цього, представниця компанії запитала, у що була вдягнена жінка: «Можете описати сукню? На вас були підбори, чоботи чи туфлі на пласкій підошві?»
Сільверберг також розпитувала Доу про її дитинство, зокрема, чи почувалася вона покинутою батьком або приниженою матір’ю. Адвокатка Uber вимагала подробиць про сексуальні стосунки та запитувала, чи зазнавала жінка сексуального насильства в минулому або чи займалася сексом в обмін на гроші. Після цього адвокат постраждалої припинив допит, попри заперечення Сільверберг.
Підхід Uber у цій справі є частиною стратегії захисту компанії від тисяч позовів пасажирок, які заявляють, що зазнали сексуального насильства під час поїздок. Адвокати Uber ретельно вивчають приватне листування жінок, медичні документи, записи психотерапевтів та інші джерела в пошуках чутливої інформації — зокрема про інші випадки сексуального насильства, насильство в дитинстві та домашнє насильство.
В одній справі Uber звернулася до судді з проханням змусити жінку надати деталі сексуального насильства, якого вона зазнала в дитинстві з боку члена сім’ї та друга родини. В іншій справі компанія домоглася того, щоб жінка пройшла психіатричне обстеження для розслідування інших випадків сексуального насильства, про які вона повідомляла. Ще в одній справі адвокат Uber запитав жінку, чи була вона в нижній білизні тієї ночі та чи стала вона «значно сексуально активнішою» після нападу, а в іншій компанія переглянула багаторічні гінекологічні записи жінки, форми психіатричного первинного обстеження, записи психотерапії та інші документи, знайшовши згадки про її контрацепцію, сильні менструальні кровотечі та випорожнення, а також про насильство в дитинстві, струс мозку, спроби самогубства та інші випадки сексуального насильства.
Водночас, за даними NYT, Uber не лише вивчає документи жінок — компанія допитує також їхніх друзів, батьків, партнерів, колишніх партнерів і психотерапевтів. Під час деяких із цих допитів адвокати Uber розкривали чутливу інформацію. В одній справі батько жінки, з яким вона не підтримувала стосунків, дізнався, що в дитинстві вона зазнала сексуального насильства і зробила аборт.
У судових процесах компанія зосереджувалася на самих жінках, їхньому виборі та достовірності їхніх свідчень. Адвокати Uber стверджували, що попередні травми або вживання наркотиків чи алкоголю ставили під сумнів достовірність свідчень цих жінок. Вони припускали, що жінки погодилися на сексуальні контакти або що таких контактів узагалі не було. Вони також заявляли, що, навіть якщо напад справді стався, справжньою причиною їхніх страждань було щось інше.
Така тактика проявилася і в трьох перших справах проти Uber, які дійшли до суду. В одній адвокатка компанії акцентувала на тому, що постраждала не повідомила Uber про напад, а також розпитувала про пережите в дитинстві насильство та спроби самогубства. В іншій — захист наполягав на версії водія, що секс був добровільним, і ставив під сумнів твердження жінки про стан сп’яніння. У третій справі адвокатка зосередилася на історії вживання постраждалою наркотиків. Uber виграла першу справу, але програла дві наступні. Усі три рішення оскаржують. В одній із них присяжні присудили постраждалій 8,5 мільйона доларів, хоча вона вимагала 144 мільйони.
У кількох заявах адвокати Uber зазначили, що їхні запитання про минулі травми жінок, а також про те, що вони вдягали, пили або як поводилися, були спрямовані на встановлення та оцінку конкретних фактів — а не на звинувачення, приниження чи створення враження, що жінки зробили щось неправильно. Юридична фірма Bowman and Brooke заявила, що Сільверберг діяла «кваліфіковано, етично та професійно, відповідно до закону».
NYT встановила, що протягом 2017−2022 років Uber у США в середньому отримувала повідомлення про сексуальне насильство майже кожні вісім хвилин — показник, значно вищий за той, який компанія сама оприлюднювала. Uber стверджує, що 99,9% поїздок відбуваються без будь-яких інцидентів.
Експерти з права та сексуального насильства заявили, що тактика Uber виходить далеко за межі простого встановлення фактів і змушує жінок повторно переживати не лише сам інцидент, про який ідеться, а й найболючіші моменти їхнього життя. За їхніми словами, це може повторно травмувати жінок і залякати багатьох настільки, що вони погодяться на врегулювання справи або взагалі відмовляться подавати позов проти компанії.
За словами професорки юридичної етики Стенфордського університету Нори Фрімен Енгстром, у цьому підході також є «глибока іронія», адже компанія давно рекламує свій сервіс як один із найбезпечніших способів пересування — особливо після вечірнього відпочинку.
«Стратегія Uber відтворює старий і потворний сценарій: якщо жінка пила, якщо вона їхала сама, якщо було пізно, якщо її пам’ять недосконала, то, можливо, вона сама винна. Але саме за таких обставин Uber і переконувала споживачів, що її сервіс має їх захищати», — сказала Енгстром.
Uber уклала партнерства з провідними організаціями, які борються із сексуальним насильством, і виділила понад 15 мільйонів доларів організаціям, що протидіють гендерному насильству. Окрім цього, компанія розробила навчальний посібник для працівників служби підтримки Uber, які обробляли повідомлення про сексуальне насильство, закликавши їх «розпізнавати та припиняти ставлення, що звинувачує постраждалу». У ньому зазначалося, що люди рідко брешуть про сексуальне насильство і що постраждалі не провокують напади тим, що вдягають або скільки випивають. Також Uber створила навчальні відео для водіїв, у яких зазначалося, що «сексуальне насильство ніколи не є провиною постраждалої людини».
Коли Тоні Вест приєднався до Uber як головний юридичний директор у 2017 році, компанія була охоплена скандалами, зокрема через те, як вона поводилася із випадками сексуального насильства. Вест, який раніше працював у Міністерстві юстиції США, позиціював себе як захисник жінок. Він боровся зі злочинами на сексуальному ґрунті як федеральний прокурор і працював над законодавством, спрямованим на захист жінок від насильства.
У листопаді 2017 року дві пасажирки подали позови проти компанії, заявивши, що їх зґвалтували водії. Uber намагалася передати ці справи до арбітражу. До позову приєдналося ще кілька жінок, і в квітні 2018 року вони написали відкритого листа із закликом до правління Uber дозволити їм судитися у відкритому суді. Це був розпал руху #MeToo, а використання примусового арбітражу у справах про сексуальні правопорушення було центральною проблемою. Критики засуджували його як інструмент, який дозволяє змушувати постраждалих мовчати та захищати кривдників. Наступного місяця у дописі в блозі під назвою «Turning the Lights On» («Увімкнути світло») Вест заявив, що Uber більше не вимагатиме арбітражу в індивідуальних позовах щодо сексуального насильства або сексуальних правопорушень.
Протягом багатьох років Uber врегульовувала позови щодо сексуального насильства задовго до судового розгляду. За словами трьох анонімних джерел NYT, деякі керівники компанії побоювалися, що Uber можуть сприйняти як компанію, яка атакує постраждалих, якщо вона почне боротися з ними в суді. Однак кількість позовів зростала, а разом із нею — і витрати на судові процеси. Це збіглося з різким падінням доходів під час пандемії COVID-19. За словами цих людей, у компанії зрозуміли, що можуть заощадити мільйони доларів, якщо активніше захищатимуться в суді.
Водночас Uber продовжує судитися навіть у справах, де водіїв уже визнали винними у кримінальних процесах. В одній із таких справ у Техасі водія засудили до 11 років ув’язнення за сексуальне насильство над пасажиркою. Однак у цивільному позові Uber називає напад «ймовірним інцидентом». Коли суддя запитав, чи заперечуватиме компанія сам факт нападу, її адвокат відповів, що компанія «на цьому етапі точно не знає достатньо».
- Раніше у Тернополі таксиста засудили до п’яти років позбавлення волі за домагання до неповнолітньої пасажирки. Довізши пасажирку за адресою, вказаною у замовленні, у дворі біля її будинку чоловік заблокував двері авто, почав цілувати та торкатися її тіла.
Фото: Dllu: Wikimedia
