У Парижі в межах міжнародного конкурсу 45-го фестивалю документального кіно Jean Rouch International Festival відбувся прем’єрний показ документального фільму «Мир для Ніни» української режисерки та журналістки Жанни Довгич.
Стрічка розповідає історію українки Ніни, яка шукає справедливості після того, як її сина, військового Ігоря Брановицького в полоні вбив російський найманець. Прагнучи розірвати коло насильства, що торкнулося її родини, жінка намагається встановити правду та домогтися відповідальності винних. Її шлях показує, як навіть невеликі кроки до справедливості можуть стати початком зцілення.
«Перед прем’єрою я хвилювалася, як фільм сприймуть глядачі, адже за ним роки праці, а ще він містить чимало важких кадрів. Як виявилося, даремно. Коли ми говоримо не про абстрактні воєнні злочини, а про особисту втрату матері, яка проходить різні стадії горювання й прийняття, це справді зачіпає за живе. Сподіваюся, що фільм і надалі сприйматиметься не лише як моє авторське висловлювання, а й як потужний інструмент впливу, що нагадує, з ким і за що ми боремося, якою ціною дається ця боротьба і чому воєнні злочини не мають залишитися без покарання», — поділилась режисерка.
Після сеансу в театрі імені Клода Леві-Строса глядачі долучились до дискусії з Жанною Довгич та продюсеркою Любою Кнорозок. Серед гостей показу були представники академічного середовища Парижу, журналісти французьких аналітичних медіа, а також постійна аудиторія фестивалю та музею. Модератором зустрічі став французький історик, дослідник та режисер Крістіан Деланж.
«Це важлива нагода привернути увагу у Франції до того, що російська агресивна війна проти України розпочалася ще у 2014 році, і що окремі її аспекти, зокрема вчинення росією воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вже були очевидними на Донбасі», — зазначив він.
Під час дискусії також обговорювали українців, які потрапили до російського полону ще до 2022 року, але поступово зникають із міжнародної уваги. Учасники дискусії наголосили, що люди, які постраждали впродовж перших восьми років військових дій, також мають бути визнані постраждалими від війни та не можуть залишатися поза правовим і суспільним фокусом.
«Момент, коли фільм нарешті зустрічається з публікою, і його можна обговорити та поставити незручні питання, дуже потужний. Особливо, коли аудиторія відгукується та готова до діалогу. Чому політикам незручно говорити про тривалість та системність скоєних росією воєнних злочинів? За допомогою фільму ми прагнемо змінити дискримінаційне ставлення до людей, які постраждали від війни ще до 2022 року», — наголосила Люба Кнорозок.
- Раніше на 76-му Берлінському міжнародному кінофестивалі у програмі Panorama Dokumente відбулась прем’єра документального фільму Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк «Сліди», що розповідає історії українських жінок, які зазнали сексуального насильства внаслідок російської війни в Україні. Стрічка отримала головний приз глядацьких симпатій у секції Panorama Dokumente. Згодом «Сліди» визнали найкращим фільмом документального конкурсу на фестивалі Movies That Matter у Гаазі. Ця нагорода відкриває для стрічки шлях до подання на премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм». Українська прем’єра фільму «Сліди» відбудеться 6 червня у межах Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
