Четвертий фестиваль квір-кіно SUNNY BUNNY, що відбудеться у Києві 17–24 квітня, представив програми унікальних ретроспектив, які покажуть вперше, — «Ретро-кіно 90-х» та «Українські короткометражні квір-фільми». Стрічки з обох добірок вже давно встигли стати культовими.
«Ретроспектива 90-х — це збірка фільмів режисер/ок, що творили у визначальний для квір-кіно період, коли з’явився і власне термін “квір-кіно”. Хоч, безумовно, такі фільми знімалися впродовж усієї історії кінематографа, саме цей час можна вважати переломним. Ця програма на кожному з фільмів у збірці в свій спосіб демонструє поступ і розвиток квір-кіно, а деякі з цих режисерів стали метрами й живими класиками кінематографа загалом. Педро Альмодовар, Ґас Ван Сент, сестри Вачовскі тепер є провідними зірками в кіно й усі по-своєму змінили кінематограф за свої кар’єри. І для нас важливо наголошувати, що ці фігури, глибоко шановані у світі, належать до спільноти й мали такий великий вплив на медіум», — зазначив директор фестивалю SUNNY BUNNY Богдан Жук.
До програми «Ретро-кіно 90-х» увійшли стрічки:
«Зв’язок» (1996)
Ця стрічка — дебют відомого дуету режисерок Лани та Ліллі Вачовскі, знаних за трилогією «Матриця». Фільм розповідає про колишню ув’язнену Коркі, яка, займаючись ремонтом квартири в Чикаго, знайомиться з парою, що живе по сусідству. Сезар — параноїдальний гангстер, Вайолет — його спокуслива супутниця, яка одразу відчуває потяг до Коркі. Свого часу «Зв’язок» отримав чимало нагород на кінофестивалях, був номінований на престижну американську кінопремію Saturn.
«Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» (1994)
У центрі сюжету фільму Стефана Елліотта, прем’єра якого відбулась на Каннському кінофестивалі, — подорож двох дрег-королев та трансжінки через пустелю, аби представити свій унікальний стиль кабаре. Головні ролі зіграли відомі актори Г’юго Вівінг, Гай Пірс та Теренс Стемп.
«Дикі ночі» (1992)
Напівавтобіографічна стрічка французького кінорежисера Сіріля Коллара, знята за мотивами власного однойменного роману, стала його першим і єдиним повнометражним фільмом. Коллар був відкритим бісексуалом, мав ВІЛ-позитивний статус і став одним із перших французьких митців, які публічно заговорили про це.
У центрі сюжету молодий гей Жан, який веде активне сексуальне життя. Але знайомство з жінками, зокрема з Лаурою, дозволило йому усвідомити свою бісексуальність. Тепер він мусить впоратися з особистісною кризою і зробити складний вибір: Лаура чи його хлопець Самі.
«Дикі ночі» отримали одразу декілька премій «Сезар» — за найкращий фільм, найкращий дебют та найкращий монтаж. А виконавиця однієї з головних ролей Роман Борінже була визнана найперспективнішою акторкою.
«Мій власний штат Айдахо» (1991)
Стрічка Ґаса Вана Сента, що є вільною адаптацією п’єси Шекспіра «Генріх IV», розповідає про вуличного секс-працівника з нарколепсією Майка Вотерса та бунтівного сина мера Скотта Фейвора. Разом вони вирушають у мандрівку з Портленда до Айдахо, а згодом — до узбережжя Італії. Дорогою, аби заробити на їжу й наркотики, Майк та Скотт торгують своїми тілами, поки не привертають увагу заможного покровителя зі специфічними сексуальними вподобаннями.
Головні ролі у фільмі виконали Кіану Рівз та Рівер Фенікс, який отримав Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі. Фільм також здобув три премії «Незалежний дух»: за найкращу чоловічу роль (Рівер Фенікс), найкращий сценарій (Ґас Ван Сент) та найкращу музику до фільму (Білл Стеффорд).
«Все про мою матір» (1999)
Стрічка одного з найвідоміших сучасних режисерів Педро Альмодовара стала його однією з найгучніших робіт. За сюжетом, після трагічної загибелі свого сина-підлітка, Мануела вирушає у подорож, щоб знайти його батька. Пара втратила зв’язок настільки давно, що хлопчик його навіть не знав. У новому місті вона зустрічає стару подругу — відверту трансгендерну секс-працівницю, а також заводить дружбу з неприкаяною акторкою і вагітною черницею, яка живе з ВІЛ.
Фільм завоював понад 40 різних нагород, зокрема премії «Оскар», «Золотий глобус», «Сезар» і BAFTA за найкращий іноземний фільм, дві нагороди Каннського кінофестивалю, сім національних іспанських премій «Гойя» та приз FIPRESCI кінофестивалю в Сан-Себастьяні.
Картини «Мій власний штат Айдахо» та «Все про мою матір» потрапили до рейтингу 30 найвидатніших ЛГБТКІА+ фільмів усіх часів, який Британський кіноінститут (BFI) склав у 2016 році.
Українських фільмів на ЛГБТКІА+ тематику існує небагато. Програмні куратори фестивалю зібрали в одну добірку ігрові та документальні фільми останніх 17 років. Усі стрічки розповідають історії представників української ЛГБТКІА+ спільноти або досліджують життя квір-людей у минулі десятиліття та часи радянської окупації.
До програми «Українські короткометражні квір-фільми» увійшли:
-
- музичний короткий метр «Секс, лікувальне, рок-н-рол» Анатолія Бєлова 2014 року, знятий на пісню його ж гурту «Людська подоба» — стрічка стала одним із перших висловлювань на ЛГБТКІА+ тему в сучасній Україні;
- документальна стрічка «Щасливі роки» Світлани Шимко та Галини Ярманової (2018), що розповідає історії лесбійок, які жили в Україні у часи пізнього срср;
- документальний фільм «Екзарх» Надії Парфан та Марії Стоянової 2014 року — про молодого православного священика, який вирішив піти з Києво-Печерської лаври, де стало забагато нетерпимості та лицемірства, його нова паства — це геї, лесбійки, бісексуальні і трансгендерні люди, а також люди, що живуть зі СНІДом;
-
- ігровий фільм Жанни Озірної «Котики» — розмова про життя на старій львівській квартирі: пара мріє про материнство, однак мрії впираються у консервативні суспільні норми та порушення прав квір-осіб;
- документальна стрічка Жанни Озірної «Зв’язок», яка розповідає історію одного камінг-ауту, тривалістю в рік;
-
- документальний фільм Олексія Радинського «Зсув» переносить нас у 2016 рік, де в центрі Києва, у гаражному кооперативі на занедбаній вулиці Петрівській, збираються вуличні художники, перформери, музиканти та DIY-інженери, які створюють свій утопічний простір на території, що природа відвоювала у міста;
-
- «Післясмак» Юри Катинського — історія про хлопця, що повертається у маленьке місто та зустрічається зі старими друзями, вони потрапляють в машину до п’яного незнайомця та їдуть до нього на каву;
-
- ігровий фільм «Секрет, Дівчинка та Хлопчик» Оксани Казьміної — фільм про дорослішання і самопізнання: головні герої Дівчинка і Хлопчик приміряють на себе різні ролі, на інтуїтивно-чуттєвому рівні пізнають світ та вперше випробовують сексуальне;
- ігрова драма «Чачьо» Віталія Гавури розповідає про рома Януша, який зустрічається із хлопцем на ім’я Паша та планує втекти разом із ним з весілля, що влаштовують його батьки;
-
- документальна стрічка «Прощавай, Свєто» Насті Канарьової — фільм про правозахисника-трансгендера, який бореться за статус біженця з упередженою забюрократизованою державною машиною пострадянської країни та через погіршення психологічного стану думає про самогубство;
-
- ігрова стрічка «Сумні портрети» Віталія Кікотя — історія про любовний трикутник між касиркою й двома охоронцями супермаркету в провінційному місті;
- «Затемнення мого серця» Анжелік Устименко.
Придбати абонементи на фестиваль можна за посиланням. Традиційно фестиваль надає безплатно абонементи українським військовим. Для захисників і захисниць діє пріоритетна посадка на всі фестивальні покази.
- Перший кінофестиваль SUNNY BUNNY, що повстав з однойменної програми кінофестивалю «Молодість», яка існувала понад 20 років, відбувся влітку 2023 року. Під час заходу було показано понад 60 повнометражних та короткометражних фільмів з усього світу.
- Раніше організатори фестивалю оприлюднили програму міжнародного повнометражного конкурсу, де за перемогу змагатимуться 12 ігрових фільмів.
