В Україні більшість родин, де є діти з інвалідністю, живуть на межі бідності, а психоемоційний стан матерів — на межі виснаження.
Про це йдеться в дослідженні громадської організації «Епіпросвіта» у співпраці з ГО «Академія Пізнання», що включало опитування 609 матерів, які виховують дітей з інвалідністю, 10 глибинних інтерв’ю та круглий стіл із залученням ключових стейкхолдерів.
Більшість респонденток належать до вікової групи 30–45 років, проте значна частка старших жінок свідчить про тривале доглядове навантаження, яке фактично блокує можливість повернення на ринок праці після багаторічної перерви.
За даними дослідження, кількість жінок в Україні, які мають дітей з інвалідністю, становить приблизно 160 тисяч. Близько третини з них (35%) виховують дітей самотужки, а причинами розлучень найчастіше стають встановлення діагнозу в дитини, економічний тиск та домашнє насильство.
Більшість із матерів витрачають на догляд за дитиною понад 40 годин на тиждень, а у випадках важких форм інвалідності — цілодобово та щоденно. Це унеможливлює будь-яку стабільну зайнятість і самозабезпечення сім’ї. Водночас державна допомога — це до 20% від фактично потрібної суми, що не покриває необхідний для дітей з інвалідністю рівень фізичної терапії, медичної та соціальної підтримки. Тож матері постійно мають шукати кошти та звертатись до благодійних фондів.
Проте навіть у повних сім’ях жінки рідко можуть розраховувати на підтримку партнерів: лише близько 50% чоловіків здатні підмінити їх у догляді за дитиною за потреби.
Критичним фактором, що визначає здатність матерів дітей з інвалідністю до праці, є психоемоційний стан. Рівень сприйнятого стресу за шкалою PSS-10 виявився підвищеним у переважної більшості респонденток. Середні показники значно перевищують нормативні значення для загальної популяції, що вказує на хронічний стрес як невід’ємну константу життя матерів дітей з інвалідністю. Особливо високі показники стресу демонструють матері дітей із підгрупою А інвалідності, самотні матері, а також ті жінки, які не мають доступу до належної соціальної підтримки та допомоги в догляді за дитиною.
Згідно з результатами дослідження, 45% матерів мають помірну або тяжку тривогу, у 40% наявні симптоми депресії, понад 50% мають ознаки батьківського вигорання, а у приблизно 15% виникають думки про самоушкодження. Водночас 75% матерів не мали доступу до психолога або не вважають це пріоритетом, як порівняти з потребами дитини.
Взаємозв’язок між навантаженням та здоров’ям є статистично значущим: матері, які витрачають 40+ годин на тиждень на догляд, мають значно гірші показники.
- Раніше DIVOCHE.MEDIA розповідало про дітей з особливими освітніми потребами, необхідність створення комфортного інклюзивного освітнього середовища для них та які фахівці допомагають їм навчатися.
Фото: cottonbro studio: Рexels
