Гендерний баланс в українських медіа суттєво змінився: жінки вперше становлять більшість у всіх професійних ролях, переважаючи чоловіків у співвідношенні 57% до 43%.
Про це свідчать дані дослідження «Гендерний профіль українських медіа: підсумки 2025 року», яке щороку проводить Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у співпраці з громадською організацією «Жінки в медіа». Цьогоріч було зібрано 245 анкет від медіа, в яких загалом працюють 7184 співробітники та співробітниці.
Найбільше жінок серед журналісток (77%), ведучих (75%), фрілансерок (64%) і фахівчинь із маркетингу та PR (58%). До того ж жінки частіше поєднують кілька функцій у редакціях. Чоловіки залишаються більш представленими у технічних професіях (49%).
«При тому, що частка жінок серед топкерівництва є дещо більшою, ніж попереднього року — 55% порівняно з 51%, але все одно відзначаємо сталу тенденцію: до найвищих посад доходить менша частка жінок, ніж загалом працює в медіа. Дещо меншою, порівняно із попереднім роком є частка жінок, що обіймають керівні посади середньої ланки (керівниці підрозділів усередині редакцій) — 60% проти 64% минулого року», — наголосили дослідниці.
Згідно з результатами дослідження, найчисельнішими залишаються вікові категорії 36–60 років, а частка чоловіків, як і раніше, збільшується з віком, тоді як у молодших групах переважають жінки.
Окремо у звіті зазначається, що жінки активніше вкладаються у професійний розвиток: вони становлять 61% від усіх, хто проходили навчання або підвищення кваліфікації. Це демонструє їхню амбіційність і прагнення зростати у професії, водночас підкреслює потребу у системних програмах менторства та розвитку лідерства.
Соціальні політики частіше застосовуються до жінок: гнучкий графік, відпустки з догляду за дитиною та інші форми підтримки, що свідчить як про гендерну чутливість редакцій, так і про закріплення традиційних ролей догляду.
Інклюзивність для людей з інвалідністю залишається низькою, попри те, що найчастіше вони не потребують додаткових умов роботи у редакціях. Жінки з інвалідністю становлять 4% від усіх працівниць медіа, чоловіки — 6%. Також більшість редакцій не практикують особливого підходу до чутливих груп в умовах війни: ветеранів, сімей поранених чи загиблих військовослужбовців, які раніше працювали у редакції, людей, що вимушено переїхали через війну. Здебільшого причиною називають відсутність відповідних запитів.
Внутрішні політики рівності у редакціях реалізуються вибірково: 74% медіа декларують принцип рівних можливостей, 42% — протидію дискримінації, 41% — прозору оплату праці. Проте політики протидії харасменту (17%) та підтримки жіночого лідерства (12%) залишаються найменш розвиненими. Майже 25% редакцій узагалі не мають жодної з таких політик.
Онлайн-насильство залишається «невидимою» проблемою: у 90% редакцій заявили, що їм нічого не відомо про випадки такого насильства щодо своїх працівниць. У 93% медіа зауважили, що не знають нічого про наслідки таких атак. Лише 25% редакцій мають практики реагування на онлайн-насильство, що передбачає фіксацію інформації, інформування та підтримку медійниць, а також безпосередньо захист журналісток. Ще у кількох редакціях приділяють увагу розпізнаванню різних форм онлайн-насильства над медійницями. Ще 54% не змогли відповісти, що свідчить про низьку обізнаність і відсутність структурованих процедур. Водночас, за даними дослідження ГО «Жінки в медіа» та ЮНЕСКО у 2024 році, 81% українських журналісток стикалися з онлайн-атаками.
Окремо зазначається, що редакції усвідомлюють потребу в підтримці та навчанні: 75–80% опитаних наголосили на важливості психологічної допомоги, 70% — юридичної, а 60–65% — навчання з реагування на онлайн-атаки. Близько половини наголошують на потребі у внутрішніх політиках і процедурах захисту журналісток у цифровому середовищі.
- Попри перевагу жінок у редакціях, українські онлайн-медіа продовжують вдаватися до їх дискримінації. Рівень сексистських та стереотипних матеріалів щодо жінок залишається незмінним другий рік поспіль. Майже половина досліджених онлайн-медіа (48%) у своїх матеріалах про жінок використовують елементи мови ворожнечі, сексизму, дискримінаційної лексики та стереотипізації.
Фото: Sora Shimazaki: Pexels
