В оптимістичне майбутнє України вірять менш ніж 50% підлітків — результати дослідження про війну, освіту та соціальний капітал

02.10.2025
399 переглядів
2 хв на читання
В оптимістичне майбутнє України вірять менш ніж 50% підлітків — результати дослідження про війну, освіту та соціальний капітал

В оптимістичне майбутнє України вірять менш ніж половина підлітків, проте залишатися в країні планують понад 50% школярів.

Про це свідчать результати всеукраїнського соціального дослідження «Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення», проведеного у 2025 році міжнародним благодійним фондом savED. В опитуванні серед учнів 8–11 класів, їхніх батьків, учителів та представників шкільних адміністрацій взяли участь онлайн понад 120 шкіл з усіх регіонів, підконтрольних уряду України, включно із закладами з прифронтових територій та школами з високою часткою внутрішньо переміщених осіб. У межах дослідження було проведено 1924 інтерв’ю зі школярами, 1694 — з їхніми батьками, 2149 — з учителями, а також 99 — з представниками шкільних адміністрацій.

За результатами дослідження, серед опитаних саме підлітки найменш оптимістично налаштовані: 46% з них вірять у майбутнє країни, 16% — песимістично налаштовані, 33% — не визначилися. Натомість учителі та представники адміністрацій є більшими оптимістами — 67% і 88% відповідно.

Водночас переїжджати за кордон не планують 52% підлітків, хотіли б виїхати з країни — 22%, але з них у своєму місті чи селі хочуть лишатися лише 30%. На це бажання впливає відчуття власної належності до громади, яке мають 53% учнів, тоді як майже третина (32%) не відчуває її взагалі або відчуває слабко. Серед основних чинників належності — задоволеність навчанням, наявність друзів і легкість у встановленні нових зв’язків, важливим чинником також є позакласна діяльність — 69% підлітків, які вважають її такою, що має сенс, мають високе відчуття належності до громади.

Згідно з даними дослідження, 57% учнів, що навчаються очно, мають багато друзів у школі, тоді як серед учнів онлайн-формату цей показник становить 41%. Тим часом у прифронтових регіонах 49% учнів продовжують навчатися винятково дистанційно, в інших областях близько 90% учнів навчаються завжди або переважно очно. При цьому найбільша частка підлітків, які високо оцінюють роль школи у своїй самореалізації в майбутньому, — з прифронтових регіонів (52%).

Загалом третина опитаних підлітків — 34% — вже має чіткі плани на майбутнє, 48% вагаються між кількома варіантами, а 18% ще не визначилися, що робитимуть після школи. Найчастіше йдеться про вступ до українських університетів (53%), технікумів і коледжів (17%) або ж інші варіанти в межах країни (15%). Водночас 12% розглядають можливість життя за кордоном.

Серед іншого автори дослідження проаналізували в динаміці зміни у психо-емоційному стані школярів та наявність у них освітніх втрат. Так, 82% задоволені своїм життям, із них 62% — повністю або переважно, 81% відчувають сенс у своїх діях, із них 58% — повністю або переважно, 80% вважають себе щасливими, із них 61% — повністю або переважно, 59% не відчувають тривожності, із них 44% — повністю або переважно, ще 15% — скоріше так. Натомість 33% підлітків зізналися, що мають підвищену тривожність (у 2023-му тривогу відчували 37%), і лише 21% повідомляли про потребу в психологічній підтримці (у 2023-му — 26%).

Також, за останні два роки збільшилася частка представників адміністрацій шкіл, які визнають наявність у дітей освітніх втрат — 82% проти 66% у попередніх опитуваннях. Лише 29% адміністрацій бачать покращення успішності за цей період, 28% — вказують на погіршення, решта — не бачать змін. Серед учителів помітно зросла частка тих, хто вважає бар’єром для успішного навчання дітей відсутність підтримки з боку батьків, — із 9% до 24%.

«Ми бачимо, що школа є не лише місцем для уроків, а відчуття належності до неї — це не тільки емоційний показник, а важливий складник соціального капіталу, що сигналізує про рівень вкоріненості, включеності та участі в спільноті. Наявність якісних освітніх можливостей для дітей та підлітків — це критичний чинник життєстійкості громад та їхньої спроможності відновлюватися і розвиватися далі. За три роки роботи з пошуком інструментів, що допоможуть порівняно швидко та безпечно відновити доступ до освіти як до сервісу, ми у фонді savED зрозуміли ключове: людям потрібні люди», — розповіла співзасновниця фонду savED Ганна Новосад.