Як навчитися відкладати, не витрачати та інвестувати

Завжди потрібно починати з наявності статистики, тоді є що аналізувати. Що краще буде зібрана статистика, то кращі результати може отримати людина на виході.

Перше — фіксуємо суму доходів, які отримуємо, друге — фіксуємо витрати і групуємо їх за категоріями: «на поточне життя» — це всі обов’язкові витрати, які мають бути у нашому житті (комуналка, оренда, продукти, спорт, ліки, тваринки), «на хочу» — це навчання, розваги, розвиток, благодійність і «на заощадження» — інвестиції.

Коли погрупували за категоріями, вже можна подивитися різницю: доходи мінус витрати і буде дельта — залишок грошей. І щодо цих грошей вже можна ухвалювати рішення — чи людина хоче назбирати на перший ноутбук або телефон, тобто на свою першу фінансову ціль.

Це особливість роботи нашого мозку. Ми схильні витрачати всі гроші, які в нас є, тому що наші бажання не обмежені. У нас є базові потреби, ми їх швидко закриваємо. Що більше в нас грошей, то сильніше виростають наші бажання. Саме тому, коли зростають наші доходи, ми чітко бачимо, як швидко підтягуються за ними і наші витрати.

Щоб не було ситуації, що гроші зникають до кінця місяця, насамперед потрібно планувати бюджет. І, отримавши будь-який дохід, розпоряджатися цими коштами відповідно до власного бюджету. А значить, розділити на умовні конверти, на обов’язкові витрати, на ті самі «хочу», на заощадження, інвестиції, заощадити передусім для себе. Щойно людина отримала гроші, має відкласти фіксований відсоток на свою фінансову ціль або заощадження. Так вона буде вже розуміти, що з умовної 1000 гривень залишилось 900 гривень, які вона має розпланувати на певну кількість днів місяця чи тижня й жити винятково на цей бюджет. Коли ми користуємося бюджетом як фінансовим інструментом, нам набагато простіше в кінці місяця не залишатися взагалі без грошей.

У кожної людини або родини є мінімальна необхідна сума витрат, яка потрібна на забезпечення життя на один місяць. Ідеально, якщо людина має непрогнозований дохід або проєктний, мати в заощадженнях суму грошей, яка покриває витрати на один місяць. Це окрім фінансової подушки.

По-перше, мені допомагає розуміння навіщо я це роблю? Бюджетування — це інструмент досягнення власних цілей. Це як гугл-карта, якщо ти хочеш приїхати з точки А в точку Б. Якщо я хочу накопичити фінансову подушку — на телефон чи будь-яку іншу фінансову ціль, а значить, досягнути точки Б, — я використовую інструмент «Бюджет». Тобто облік наближає мене до власних фінансових цілей.

По-друге, я використовую застосунок, який синхронізується з моїм банком. Ввечері витрачаю максимум три-п’ять хвилин, щоб перевірити, чи всі транзакції категоризовані. Один раз на місяць переношу дані з застосунку в таблиці, це займає одну годину. Впровадивши цю рутину в життя, я бачу, як якісно змінилися стосунки з грошима. А значить, продовжую це робити для себе.

Навіть якщо у людини маленька фінансова спроможність до заощаджень щомісяця, є сенс відкладати маленькі суми, тому що це працює. Якщо є можливість відкладати 100 гривень щомісяця, то тут насамперед працюємо на формування звички заощаджувати. І фактично готуємо себе до того, що, коли почнемо заробляти більше, у нас буде можливість заощаджувати більше. А значить, ми вже будемо підготовлені. Якщо сума — 100 гривень, не потрібно її знецінювати, адже за рік, якщо ви, наприклад, розмістите гроші на депозит, це буде понад 1200 гривень.

Обов’язково потрібно використовувати всі можливості, які дають вам змогу заробити більше. Категорії кешбеку або реферальні посилання через сайти дають вам таку можливість. Особливо мені подобається, коли, наприклад, у мене є підвищений кешбек через відсутність використаного кредитного ліміту. Я одразу бачу, як несуттєва покупка додає мені гроші у кешбек. І ці гроші я використовую або для обміну на військові облігації, або доначу, не витрачаю ніколи. Це все відповідає моїм цінностям, і непомітно можна накопичити досить пристойну суму.

Мені взагалі не подобається формулювання «на чорний день», я обожнюю «на непередбачувані обставини». Життя мінливе, і вони стаються абсолютно з усіма.

Якщо ви хочете не витратити ті гроші, які заощаджуєте на непередбачувані обставини, частину власної фінансової подушки, але знаєте, наприклад, що розбиваєте «банку» або відкриваєте «конверти», то зробіть так, щоб у вас був якомога менший доступ до цих грошей. Можливо, ви обмінюєте гроші на валюту і назад не конвертуєте, — можна міняти на валюту. Можна покласти на депозит «до запитання», в якого термін видачі грошей — три дні.

Що це вам дасть? Якщо у вас буде бажання витратити на емоційну покупку, доведеться зачекати понад три дні, а значить, у вас не буде швидкого доступу до цих грошей. А коли станеться щось непередбачуване, ви ці гроші зможете забрати через три дні. Ми, як дорослі люди, всі знаємо, що є для нас тригером для додаткової емоційної витрати. Подумайте, як ви можете себе убезпечити, подумайте, який ваш тригер до надмірних витрат.

Поширена думка, що на великі амбітні цілі можна заощаджувати винятково з великою сумою доходу, але це не так. Особисто я накопичила на всі свої перші інвестиції та квартири, маючи досить маленький рівень доходів. Перемагає дисципліна і термін часу, як довго ви це накопичуєте.

Насамперед треба порахувати вашу спроможність до щомісячного заощадження. Отже, це доходи мінус витрати. Далі дізнаєтесь, скільки коштує ваша амбітна ціль, ділите її вартість на суму грошей, яку ви можете заощаджувати сьогодні, і отримуєте кількість місяців, за скільки ви можете накопичити на цю ціль. Якщо це вас демотивує або дуже довго чекати, то робимо аналіз власного бюджету — від чого ми готові відмовитися, щоб почати заощаджувати більше і відповідно накопичувати більше на фінансову ціль.

Другий крок — шукаємо додаткові можливості, якими навичками ми володіємо, як ми можемо монетизувати свій досвід: можливо, знання, можливо, отримати якийсь додатковий офер, взяти ще плюс один проєкт. Тобто думаємо, як почати збільшувати власні доходи.

Депозит потрібно розглядати як інструмент накопичення, а не інструмент інвестування. Досить часто поточні відсоткові ставки за депозитами, на жаль, не перекривають рівень інфляції в країні. І тоді, відповідно, людина не може заробляти. Для того щоб наші гроші не з’їдала інфляція, їх потрібно інвестувати. В цьому велика різниця, тому що інвестиції у фонди або у військові облігації можуть давати потенційно більший рівень доходу у відсотках. І плюс, якщо ви інвестуєте у військові облігації, там немає оподаткування, або ОВДП, там немає податку на доходи фізичних осіб — 18% та плюс 5% військового збору.

Завжди потрібно диверсифікувати не тільки інвестиції, але і місця, де ми зберігаємо нашу фінансову подушку або накопичення на ціль. Тримайте ваші гроші у різних фінансових установах. Банківська система України демонструє стійкість від початку повномасштабного вторгнення. Водночас ми повинні мати й збереження в готівці.

Краще комбінувати: 20% у гривні, 40% у доларах та 40% у євро. Але це не інвестиційна порада.

Звісно мають, якщо ви провели попередній розрахунок повернення власних інвестицій. Головне — щоразу рахувати дохідність та ухвалювати рішення з огляду на ризики та дохідність.

Якщо вам виповнилося 18 років — що раніше, то краще. За умови, що ви розумієте базу фінансової грамотності. Почати можна з 1000 гривень на місяць.

Найкраще почати з пошуку інформації в інтернеті, щоб базово розібратися. Бо якщо людина не має взагалі розуміння, то є висока ймовірність натрапити на шахрайство. Найпростіше — це військові облігації, можна розпочати з пошуку інформації про них.

Зараз досить зручною за функціоналом та розміром комісії є платформа Interactive Brokers. Варто знати: що ризиковішою є інвестиція, то вищий дохід. Перш ніж вкладати в крипту, я б радила розібратися з простішими інвестиційними інструментами.

Усвідомлення, що вона вам не потрібна — це перший крок до зміни поведінки. Щомісяця зменшуйте суму кредиту на одну-дві тисячі гривень. Головне — не повертайте кредитний ліміт знову. Здається, дуже просто, але це і справді дуже дієво.

Пройдіть навчання з фінансової грамотності або зверніться до людини, яка розуміється на фінансах. Пошукайте собі опори на цьому шляху. Я знаю велику кількість прикладів, коли люди самостійно закривали борги.

Випишіть всі кредити, суму щомісячного обслуговування, відсоткову ставку за кредитом і суму до погашення. Проранжуйте їх від найвищої ставки до найменшої. Важливо: щомісячні платежі вносимо за всіма, вільні гроші, якщо лишаються у бюджеті, додатково спрямовуємо на депозит із найвищою відсотковою ставкою.

Є ситуації, коли без кредиту не впоратися, бо фінансова подушка відсутня. Якщо це десяте непройдене навчання в борг, то маю сумніви, чи потрібно. Якщо це пов’язано зі здоров’ям, то часто кредит — єдиний варіант дозволити собі це лікування.

Якщо ви впевнені, що навчання допоможе вам заробляти більше, можете розглянути кредит. Хоча я більше є прихильницею ідеї запитати себе, що я можу зробити, щоб заробити ці гроші та придбати бажану річ чи навчання?

Якщо комісії вже сплачено, а щомісяця відсотки не нараховуються, можна заощадити. Якщо відсотки за кредитом вищі, ніж дохід від заощаджень, — краще закривати борг.

Насправді це дуже індивідуально. Можна, позичаючи, проговорити, що ви впроваджуєте особисте правило — не давати грошей у борг. Воно діє для всіх, і ви просите зважати на це наступного разу. Так людина сміливо зможе відмовити у разі повторної спроби попросити в борг.

Головне — говорити і дійти спільного рішення. Призначити фінансове побачення, де проговорити партнеру питання, які вас турбують. Важливо знайти спільні точки дотику в питаннях грошей, бо це може стати причиною конфліктів.

Можна обговорити і встановити спільні правила, що стосуються грошей: бюджет, його поповнення, даємо в борг чи ні, спільні фінансові цілі тощо.

Почати з того, що саме вас хвилює і як це впливає на ваш спільний побут. Домовитися про бюджет, який він у вашій парі: спільний чи спільно-роздільний. Проговорити внесок кожного до бюджету. Обговорити, чи є особисті гроші та який відсоток покриває кожен із пари, якщо бюджет спільний.

Доросла людина може витрачати власні гроші як захоче, якщо виконала домовленості або взяті на себе зобовʼязання.

Мені здається, що найоптимальніший варіант — пропорційно рівню доходу.

Це залежатиме від контексту кожної родини та її фінансового становища. Можна чесно комунікувати, що фінансової спроможності не вистачає, щоб підтримувати щомісяця. Обговорити комфортну суму підтримки для вас, якщо, звісно, вона є. Проговорити, наприклад, що ви зараз накопичуєте гроші на власну фінансову ціль і не можете дозволити собі витрати в такому обсязі.