В Україні жінки продовжують стикатися з численними бар’єрами в науковій та академічній кар’єрах — від низької представленості на керівних посадах до нестачі системних політик підтримки. Проте на це можна вплинути — гранти в межах ініціативи Gender Equality Partnerships стають поштовхом до міжнародного партнерства для змін в академічному середовищі. Так, Маріупольський державний університет разом із британськими колегами — Університетом Галла, що розташований у Східному Йоркширі, — розробив нові підходи для підтримки жінок.

Історія партнерства почалася після того, як МДУ перемістився з окупованого Маріуполя до Києва у квітні 2022 року. Університет втратив усю свою інфраструктуру, включаючи аудиторії, бібліотеки та обладнання. Після переміщення університет отримав значну допомогу від Університету Галла, який надав технічні засоби та матеріали для відновлення роботи навчальних корпусів та гуртожитку. Крім того, МДУ отримав доступ до методичних розробок, консультацій, а також до можливості стажування та спільних освітніх і дослідницьких проєктів.

Спільний проєкт «Посилення жіночого лідерства в системі української вищої освіти: інтерсекційна та культуровідповідна перспектива» з’явився після особистого знайомства доцентки МДУ Наталі Мараховської та старшої викладачки Університету Галла Стелли Гонсалес-Арнал. Вони обидві були зацікавлені в питаннях лідерства, інклюзивності та рівних можливостей у вищій освіті. Проєкт МДУ зосереджений на підтримці жінок, які втратили все через переміщення, але він став не лише відповіддю на виклики війни, а й частиною ширшої розмови про те, як університети можуть бути рушіями змін у сфері гендерної рівності.

Співавторки хотіли створити простір для діалогу, де освітянки та освітяни могли б обговорювати бар’єри, з якими стикаються жінки у вищій школі, і напрацьовувати практичні моделі їх подолання.

Доцентка кафедри романо-германської філології МДУ Наталя Мараховська розповіла DIVOCHE.MEDIA про роботу над проєктом та те, як він відкрив нові можливості для освітянок, які хочуть і можуть бути лідерками, а також поділилася результатами міжнародної співпраці.

Швидка навігація

Для Мараховської переїзд став випробуванням на витривалість: «Якщо подивитися на піраміду потреб Маслоу, то тоді базові потреби не були задоволені. Ми виїжджали з Маріуполя без найнеобхіднішого, під страшними обстрілами. Найціннішою річчю була пляшка питної води. Але ми одразу відновили навчання: шукали студентів, налагоджували зв’язки, запускали процес. Іншого вибору не було. Це допомагало нам триматися разом».

Саме тоді розпочалася історія міжнародної співпраці, яка дала університету новий імпульс розвитку. Тоді Маріупольський університет познайомився з Університетом Галла. Британський виш допоміг відновити інфраструктуру, а партнерство переросло у міцні зв’язки. 

Підґрунтям для нового спільного проєкту стало особисте знайомство Наталі Мараховської та старшої викладачки школи політики й міжнародних досліджень Стелли Гонсалес-Арналь. Їхня співпраця розпочалася влітку 2023 року під час воркшопу в Будапешті, де науковиці разом із колегами з обох університетів обговорювали спільні дослідницькі інтереси. Обидві працюють із темами лідерства та інклюзії, і ця зустріч переросла у спільний проєкт — «Посилення жіночого лідерства в системі української вищої освіти: інтерсекційна та культуровідповідна перспектива». Для його втілення Наталя Мараховська та Стелла Гонсалес-Арналь здобули грант Gender Equality Partnerships.

«Ми були зосереджені на проблемі гендерної рівності, але розглядали її через призму досвіду жінок, які втратили все й були змушені починати життя з нуля», — пояснює Наталя Мараховська, нагадавши, що серед переможців грантової програми МДУ був єдиним переміщеним закладом вищої освіти.

Маріупольський університет добре розумів цей досвід: ще з 2014 року тут навчали студентів із тимчасово окупованих територій, відкривали освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна». Для Університету Галла ця тема теж була близькою, адже він має офіційний статус закладу, що надає підтримку біженцям та мігрантам. Такий самий статус має і саме місто, яке історично є осередком, куди вони прибували й де знаходили прихисток та підтримку. 

«Українські громади, що нині там перебувають, відчувають турботу і більш-менш комфортне середовище», — додає освітянка. 

Візит доценток Маріупольського університету до Університету Галла став продовженням плідного діалогу щодо розбудови співпраці. Освітянки обговорювали реалізацію поточних і планування майбутніх проєктів із представниками факультету мистецтв, культури та освіти й Інституту прикладної етики. З партнерською місією до Британії вирушили авторка проєкту Наталя Мараховська (на фото — третя ліворуч поруч зі своєю колегою, старшою викладачкою Університету Галла Стеллою Гонсалес-Арнал (друга ліворуч), деканка факультету іноземних мов Наталія Пирлік (друга праворуч), а також директорка Центру міжнародної освіти Ірина Сікорська (праворуч). Фото: Маріупольський державний університет.

Для Наталі Мараховської символічним стало й те, що партнерство з’явилося не між «великими центрами», а між двома містами, які звикли вважати периферією. «Під час подання заявки колеги з Галла наголосили: їхнє місто не таке відоме, як великі британські центри. І в цьому був певний паралелізм: Маріуполь — велике промислове місто, але воно теж часто сприймалося як периферійне, адже не є обласним центром. І саме тому наша перемога в грантовій програмі допомогла подолати певні стереотипи. Адже серед переможців здебільшого були університети зі столиці чи великих центрів», — каже доцентка МДУ.

У межах проєкту вона розробила й запустила авторський курс «Інклюзивне лідерство через культурну імерсію», який прослухали 40 представників українських і міжнародних закладів вищої освіти на базі Центру розвитку людського потенціалу Маріупольського університету. Курс поєднав український та британський досвіди. 

Програма була спрямована на те, щоб дати університетській спільноті інструменти для реалізації принципів рівності та інклюзії в повсякденні практики викладання. Мова йшла не лише про академічні знання, а й про зміну культури університетів, де жінки мають рівні можливості реалізовувати свій потенціал. 

«Курс проводився українською, але моя партнерка Стелла Гонсалес-Арналь прочитала декілька надзвичайно цікавих лекцій англійською. Ми розглядали поняття інклюзивного лідерства й принципи рівності та говорили, як інтегрувати ці ідеї в навчальний процес, — пояснює Мараховська. — Наприклад, можемо говорити про жіноче лідерство саме як перехрестя ідентичностей. Тобто не обмежуємося однією перспективою, наприклад жінка-біженка чи жінка-ВПО. Ми звертаємо увагу на те, як взаємодіють різні аспекти її ідентичності: етнічна належність, соціально-економічний бекграунд, професійна сфера, громадська активність. Саме ця взаємодія формує її досвід і можливості. Ми розглядали приклади, зокрема історії представниць ромської спільноти, які, попри маргіналізацію, досягли успіхів у суспільному й професійному житті».

На курсі також звертали увагу і на те, як створювати культурно-відповідне середовище для студентів. Україна — багатокультурна країна, і навіть переїзд у її межах може бути викликом для адаптації. 

«Тому важливо бачити в кожному студенті носія унікальної індивідуальної культури, яка перетинається з іншими його чи її ідентичностями. Завдання викладача — враховувати це й будувати інклюзивне середовище, в якому всі можуть вільно висловлюватися й розвиватися», — говорить освітянка. 

Проєкт тривав із березня 2024 року до кінця квітня 2025-го. Його фіналом став міжнародний воркшоп у гібридному форматі, який зібрав понад 100 учасниць — не лише викладачок, а й представниць громадського сектору. Фінальна зустріч стала простором для осмислення жіночого лідерства як багатогранного явища — від академічних досліджень і практичних кейсів до розмови про роль жінок у післявоєнному відновленні та співпрацю університетів із громадянським суспільством.

Особисте партнерство

Двічі відвідавши Університет Галла, Наталя Мараховська мала змогу не лише узгодити деталі проєкту зі Стеллою Гонсалес-Арналь особисто, а й ближче побачити, як у Великій Британії працюють із питанням гендерного балансу в освіті.

«Там я спілкувалася переважно з жінками, адже йшлося про кафедри гуманітарного спрямування. Проте помітила: у їхній системі освіти чоловіків усе ж більше, ніж у нас. А ще вразило, що там існують окремі курси з назвою “Рівність, різноманітність та інклюзія”. У нас ці принципи здебільшого інтегруються у викладання інших дисциплін. Для мене це було надзвичайно цінним досвідом, і ми з деканкою – Наталією Пирлік — почали думати, як переглянути наші освітні програми та доповнити їх такими курсами», — розповідає дослідниця.

Співпраця з Університетом Галла виявилася для МДУ значущою не тільки для професійного, а й особистісного розвитку.

«Ми з пані Стеллою чудово доповнювали одна одну. Вона спеціалізується не лише на темі гендерної рівності, а й на інтерсекційному підході. Я ж зосереджуюся на розвитку лідерських навичок студентів і педагогів, а також на артпедагогіці. Під час занять я показую, як через мистецтво можна долати стереотипи. Аналізуючи картини, ми вчимося відходити від категоричних суджень — “подобається чи не подобається”, “розумію чи не розумію” — і дивитися ширше. Це можна інтегрувати навіть у технічні чи природничі дисципліни», — пояснює Мараховська. 

Її досвід підтверджує, що міждисциплінарність — не абстрактне гасло, а практичний ресурс: «Коли береш участь у таких проєктах, треба бути готовим, що вони не завжди стосуються твоєї вузької теми. Часто науковці чи викладачі кажуть: “Це не моя спеціалізація, що я можу додати?” Але саме в цьому й цінність — проєкт збагачує, змушує вивчати нове й розширювати світогляд. Для мене модерування цього процесу стало розширенням кругозору. Ми всі боремося з власними упередженнями, і міжнародні проєкти допомагають дивитися на знайомі проблеми під іншим кутом».

Виступ Наталії Пирлік (ліворуч) активізував дискусію щодо ролі жінок у прийнятті рішень, їхнього впливу на формування політичного курсу держави. Як голова правління Української асоціації викладачів і дослідників європейської інтеграції Ірина Сікорська (праворуч), окреслила важливість взаємодії між освітньо-науковими установами та громадськими організаціями на прикладі України. Фото: Маріупольський державний університет. 

Водночас проєкт відкрив двері до ширших академічних і громадських контактів. 

«Наразі МДУ бере участь у кількох міжнародних ініціативах, зокрема присвячених громадській ролі університету. Було надзвичайно цікаво подивитися, як ця функція реалізується в Університеті Галла. Як вони співпрацюють із громадами, як формують спільноту. Це для мене важливий досвід», — каже Мараховська.

Її колеги, які пройшли онлайн-курс із професійного розвитку, вже інтегрують теми лідерства, рівності та інклюзії у власні навчальні матеріали й обговорюють зі студентами чутливі соціальні й культурні питання. 

«Мій задум передусім був поділитися досвідом і підготувати викладачів до перегляду навчальних курсів у більш інклюзивному вимірі. Де кожен може вільно висловитися й взаємозбагачуватися. І я бачу, що цього вдалося досягнути», — додає вона.

Досвід Маріупольського державного університету та Університету Галла показує: міжнародна співпраця в освіті стає дієвою тоді, коли виходить за рамки формальних угод і перетворюється на реальний простір взаємного навчання. 

Міжнародна співпраця дала імпульс і для нових планів. Серед них — розвиток проєктів, побудованих на травмоінформованому підході. До нового проєкту освітяни хочуть залучити не лише університети, а й інші організації, наприклад, всеукраїнські об’єднання психологів. 

«Важливо подивитися на проблему травми з різних перспектив — і культурно відповідної, і психологічної, і психотерапевтичної. Це потрібно для повоєнного відновлення України», — зазначає Мараховська. 

Наталя впевнена, що саме роль громадських організацій зараз є ключовою, особливо у сфері підтримки психічного здоров’я: «І показово, що дуже багато таких організацій створюють і очолюють саме жінки. До речі, один із професорів Університету Галла запитав мене: “Коли чоловіки повернуться з фронту, чи не повернуться жінки до своїх традиційних ролей?” Я відповіла: “А хто ж тоді братиме активну участь у відновленні країни — у питаннях ментального здоров’я, інклюзії та створення рівних умов для всіх? Звичайно, це жінки”. Жіноче лідерство відрізняється: воно менш агресивне, більш емпатійне, але саме в цьому його сила».