В Україні вперше народилась дитина, зачата за допомогою репродуктивних технологій після загибелі батька-військового на фронті.
Про це повідомили в Рівненському обласному перинатальному центрі.
«Ще за життя, через проблеми з чоловічим здоров’ям, Юрій зберіг надію — здав сперму на зберігання… І після його загибелі Наталя зробила свідомий, глибоко особистий крок: наважилася подарувати життя їхньому спільному сину. Так на світ з’явився Юрчик. Ім’я — на честь тата», — розповіли у медичному закладі.
За словами акушера-гінеколога Віктора Лесика, два роки тому після невдалих спроб завагітніти жінка звернулась до лікарів. Їй зробили декілька операцій, після чого жінка пройшла лікування. У березні 2024 року Юрій Гордійчук поїхав на Донеччину, а 21 травня загинув, захищаючи Україну. Його дружина Наталя народила 20 травня 2025 року, пройшовши процедуру екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) замороженим біологічним матеріалом.
Окремо у перинатальному центрі зауважили, що чоловік за життя написав нотаріальне доручення, яке дало право Наталі використати його біологічний матеріал.
Кандидатка юридичних наук, професорка, адвокатка, консультантка БО «100 відсотків життя» та БФ «Пацієнти України» Оксана Кашинцева на прохання DIVOCHE.MEDIA прокоментувала, що змінилось в Україні від моменту набуття чинності закону, який регулює право на біологічне батьківство (материнство) для військовослужбовців/виць та інших осіб.
«Постмортальна репродукція регулюється на рівні законодавства, питання лише в фінансуванні збереження статевих клітин після смерті людини. Протягом трьох років це фінансує держава. Далі може бути будь-хто. Обов’язку утилізації біологічного матеріалу у клінік немає. Якщо жінка вже народила, за протоколом ще три роки після народження дитини біологічний матеріал має зберігатися в клініці. Або ж його можна перенести в іншу клініку. Юридично це питання вирішити можна, організаційно теж», — розповіла вона.
За словами юристки, прижиттєве волевиявлення щодо подальшого розпорядження біоматеріалом, яке зареєстроване в нотаріальній конторі, — це дуже потужний аргумент. Але зафіксувати свою волю можна і в договорі з клінікою.
«Якщо не виникає спору, цього може бути достатньо. Але, як правило, клініки перестраховуються. Це може бути передбачено і в заповіті. В Україні вже є перша судова справа, де біологічний матеріал спадкується. Проте будь-хто, хто вважає, що його права порушуються цим нотаріальним розпорядженням, може подати до суду. Цю можливість не варто відкидати. Якщо шлюб зареєстрований, таких питань не має виникати, але якщо ні — хтось із кровних родичів померлої людини може поставити питання про те, що розпоряджатись біоматеріалом будуть вони», — додала Оксана Кашинцева.
Водночас юристка зауважила, що суттєвою прогалиною в законодавстві є питання права на спадщину дитини, яка була зачата за допомогою замороженого біоматеріалу.
«Може бути так, що родичі загиблого не приймають цю дитину з різних причин, тоді можуть виникнути додаткові спори. Відповідно до спадкового законодавства, спадкоємцем є дитина, народжена після смерті батька, але зачата за життя. У нас зачаття відбулося після смерті, звісно, у разі судового розгляду справи суд має діяти в найкращих інтересах дитини, але норми матеріального права не передбачають захист майнових прав дитини, зачатої після смерті батька, вона є незахищеною. У нас спадкове законодавство відстає від медицини й законів, які регулюють репродукцію», — зазначила вона, уточнивши, що це питання зараз розглядає робоча група, яка працює над змінами до цивільного законодавства.
- Торік в Україні розгорівся скандал через поправку до закону, згідно з якою з березня 2024 року заморожені біоматеріали загиблих військових на випадок поранення, травмування чи контузії мали утилізувати.
- DIVOCHE.MEDIA поспілкувалось із медичною юристкою Оленою Бабич, яка звернула увагу на проблему з використанням репродуктивних клітин загиблих військових, та авторкою законопроєкту Оксаною Дмитрієвою щодо закону про біологічне батьківство.
- 7 лютого 2024 року Верховна Рада ухвалила закон про зберігання заморожених репродуктивних клітин загиблих військових.
