Центр «Жіночі перспективи» — одна з найстаріших в Україні організацій, що допомагає жінкам, які пережили насильство чи опинилися в скруті.
Серед успішних ініціатив Центру — платформа «Жінка для жінки», де українки, які опинилися в кризових життєвих обставинах, можуть звернутися по допомогу. Платформа функціонує фактично без адміністрування організації та допомагає отримувати допомогу напряму від благодійниць і благодійників.
DIVOCHE.MEDIA поспілкувалось із командою Центру про виклики, які стоять перед організацією під час війни, а також із жінками, які звертаються по допомогу та самі допомагають.
«Це добре, що є стільки організацій, які готові вплинути на громадський сектор»
Центр «Жіночі перспективи» заснували у Львові у 1998 році як громадську організацію, що допомагає жінкам у кризових ситуаціях та захищає права жінок, зокрема тих, які постраждали від насильства. Загалом за понад 25 років організація реалізувала понад 300 проєктів.
Зараз діяльність Центру серед іншого спрямована на допомогу жінкам, що пережили насильство. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну виклики зросли, тому штат Центру розширили майже втричі, а сама організація почала займатися ще й гуманітарною допомогою.
«У нас є стратегічні напрями, з якими ми працювали завжди. Це протидія домашньому насильству, торгівлі людьми, дискримінації та підтримка жіночого лідерства, а також сприяння розвитку жіночих ініціатив та організацій», — розповідає співзасновниця Центру, феміністка та психотерапевтка Марта Чумало.
Після початку повномасштабної війни організація почала отримувати більше запитів, що стосуються жінок, які пережили важкі досвіди в окупації чи на прифронтових територіях, зокрема сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК). Фахівчині перескеровують таких жінок на тривалу психотерапевтичну роботу, а також організовують для них спеціальні прихистки.
Війна не лише вплинула на роботу Центру загалом, підсвітивши нові виклики, а й обʼєднала жіноцтво у боротьбі за свої права.
«Я спостерігаю, що після повномасштабного вторгнення значно зросла можливість залучення нового фінансування, зросла кількість новостворених організацій, які почали працювати в цій тематиці. Це такий звичайний процес — обʼєднуватися. Я думаю, що кількісні зміни перейдуть у якісні. Це добре, що є стільки організацій, які готові вплинути загалом на сектор», — додає Марта Чумало.
Ілюстрація: Леся Мазанік
З якими викликами працюють «Жіночі перспективи»
Один з основних напрямів роботи організації — це допомога жінкам, що пережили насильство. За останні роки цей напрям значно розширився. У співпраці з посольством Нідерландів організація відкрила нову структурну одиницю — «Дім прав жінок», що, крім прямих послуг постраждалим, передбачає розширення мережі фахівчинь, які залучені до допомоги жінкам. Ідеться насамперед про психотерапевток і адвокаток, які надають послуги постраждалим і можуть працювати разом над тією самою історією.
«Ідея в тому, щоб постраждалі мали доступ до якісніших послуг. Ця мережа вже нараховує понад 120 фахівчинь із різних областей. Раз на два тижні вони зустрічаються для обговорення своїх кейсів, ситуації із протидією насильству в різних областях та Україні загалом. Я думаю, що цей проєкт має дуже добру перспективу», — зазначає співзасновниця Центру.
Крім того, Центр приймає виклики, пов’язані з колишніми військовослужбовцями, які внаслідок отриманих на війні травм можуть мати схильність до агресії.
«Я бачу зростання кількості скарг на те, що кривдник має зброю і нею погрожує. Раніше цього було значно менше», — говорить Марта Чумало.
Проєкт, який з’явився під час пандемії
Одним із найбільш успішних проєктів команди Центру «Жіночі перспективи» є платформа «Жінка для жінки». За майже пʼять років свого існування ініціатива переросла у цілком самостійний проєкт, завдяки якому одна жінка може напряму надати допомогу іншій.
За словами Марти Чумало, проєкт виник із запитів. Під час пандемії коронавірусу багато жінок втратили роботу або опинилися у скруті. Ці жінки почали звертатися до організації, і фахівчині Центру спершу публікували їхні історії на сторінці у Facebook із закликом про допомогу.
Однією з перших жінок, із якої починався проєкт, була породілля, яка після пологів не мала куди йти — її кривдник повернув ключі від квартири, яку вони орендували, власнику, а сам переїхав, залишивши жінку ні з чим. З пологового до Центру «Жіночі перспективи» жінку скерувала лікарка.
На заклик команди організації відгукнулися небайдужі, які допомогли породіллі орендувати житло. Однак таких запитів ставало більше — як тих, хто просив про допомогу, так і тих, хто був готовий її надати.
«Моя основна принципова позиція була, щоб ані я, ані організація не збирала кошти на свій рахунок. Тому ми організували адресну допомогу і просто зводили людей, які потребують, та людей, які можуть чимось допомогти», — пригадує Марта Чумало.
Кожну історію жінки перевіряють, щоб уникнути шахраїв. Після цього історію публікують на онлайн-платформі. Тоді будь-хто, хто хоче підтримати конкретну жінку, може напряму з нею сконтактувати.
«Ця ініціатива дає можливість проявитися людським якостям. Ми можемо солідаризуватися, співчувати, проявити свою людяність. І це зараз дуже важливо. Ми беремо навіть далеко не всі заявки, а зосереджуємося на найвразливіших. Переважно це люди з прифронтових територій, літні люди, які самі собі не можуть давати раду, або самотні матері, жінки з інвалідністю», — зазначає співзасновниця Центру.
Оскільки організація самостійно не збирає гроші, благодійники, серед яких і чоловіки, і жінки, іноді просять підібрати кілька жінок, яким вони готові систематично допомагати. Допомагають не лише українці, а й іноземці.
Є жінки, які скористалися платформою «Жінка для жінки», а потім самі стали благодійницями. Одна з них — жінка, у якої на війні загинув син. Спершу отримала допомогу завдяки проєкту, а потім частину отриманих після смерті сина виплат від держави перерахувала на допомогу іншим жінкам.
Ілюстрація: Леся Мазанік
«Фінансова допомога була дуже вчасною»
35-річна Анна родом із Лиману. Кілька років тому її чоловік помер, і тепер вона сама виховує восьмирічного сина, що має дитячий церебральний параліч. На війні Анна втратила свій дім і разом із сусідами переїхала на Сумщину, в місто Лебедин, де орендує будинок. Про проєкт «Жінка для жінки» Анна дізналася через соцмережі.
«Я шукала благодійні організації, які допомагають діткам. Написала на платформу, мене попросили надати документи. Ми із сином тоді важко захворіли, тому фінансова допомога була дуже вчасною. Хтось надіслав гроші — від ста до тисячі гривень, хтось продуктові набори», — розповідає вона.
Загалом жінка отримала допомогу на 14 тисяч гривень. Завдяки цьому Анна купила дрова, якими взимку опалювала орендований будинок. Натомість гроші, які раніше сама збирала на опалення, вона витратила на лікування сина.
«Благодійниками та благодійницями стають люди з різних категорій населення»
«У нас є, наприклад, чоловік, який працює в ІТ, і він упродовж кількох років усіх жінок підтримує. Є жінки, які підтримують невеликими сумами. Серед них багато активісток-феміністок, люди з-за кордону, котрі співчувають Україні. Це така форма солідарності», — говорить Марта Чумало.
Дарʼя систематично допомагає героїням платформи «Жінка для жінки» впродовж кількох років. Жінка родом із Києва, однак уже девʼять років живе у США. Вона сама мала досвід насильства в сімʼї, тому прагнула знайти спосіб допомагати саме жінкам.
«Декілька років тому в соцмережах я побачила репост знайомої, яка у свій день народження закликала задонатити жінкам у кризовій ситуації через платформу “Жінка для жінки”. Я зберегла цей допис, а коли зʼявилася можливість — почала щомісяця допомагати. Для мене було важливо, що я надсилаю гроші не організації, а конкретним жінкам», — розповідає Дарʼя.
Вона пригадує, що першою жінкою, якій вирішила допомогти, була вагітна, її чоловік загинув на війні.
«У неї не було родини, ніхто їй не міг допомогти. А я сама — мама, і моя мама, коли мене народжувала, опинилась у схожій ситуації. І серце потягнулося саме до цієї історії. Також намагаюсь допомагати жінкам, які пережили домашнє насильство, бо я сама була на їхньому місці і я розумію, що змогла піти від абʼюзера тому, що в мене були гроші», — зазначає Дарʼя.
Тепер вона кожного місяця намагається перераховувати на платформу «Жінка для жінки» 10% від свого прибутку — це приблизно 500 доларів. Жінка не хоче робити свою благодійність публічною, тому надсилає гроші через маму, яка живе в Україні. Своїм прикладом Дар’я також надихнула маму допомагати іншим жінкам: «Я це роблю не для подяки. Гроші від мене перераховує мама, тому жінки навіть можуть ніколи не дізнатися, хто їм допомагав. Але мені приємно, що я можу їм допомогти».
За п’ять років від моменту запуску платформа «Жінка для жінки» функціонує фактично без сторонньої допомоги. Її адмініструє одна працівниця центру «Жіночі перспективи». Натомість наразі організація сфокусована на викликах, пов’язаних зі зменшенням можливостей фінансування, що виникають унаслідок нової політики США.
Йдеться про заборону та ліквідацію низки американських організацій і програм, які фінансували проєкти в Україні. Однією з таких була Агенція США з міжнародного розвитку (USAID), діяльність якої згорнули після перевірок за наказом нового президента США Дональда Трампа.
«Зараз ми думаємо, як дати собі раду, як забезпечувати той обсяг прямих послуг, які ми вже надаємо, адже наші клієнтки напряму отримують юридичні та психологічні послуги, користуються притулками. Ми маємо й надалі підтримувати цей рівень», — резюмує Марта Чумало.
