За нинішніх темпів прогресу глобальної гендерної рівності доведеться чекати ще 171 рік — до 2197-го, хоча ООН прагнула досягти гендерної рівності до 2030 року.
Про це свідчить звіт Gender Snapshot 2026, підготовлений структурою «ООН-Жінки» та Департаментом ООН з економічних і соціальних питань.
В ООН зафіксували відкат у низці сфер. Зокрема, з 2020 до 2026 року частка жінок у парламентах скоротилася у 54 країнах, а шість із семи країн світу очолюють чоловіки. Майже половина країн досі обмежує для жінок можливість працювати на тих самих роботах, що й чоловіки. Жінки обіймають лише 31 зі 175 посад голів найвищих судів у світі, а серед керівників компаній їхня частка становить близько 6%.
Серед жінок-кандидаток у парламенти вісім із десяти зазнають психологічного, сексуального, економічного та/або фізичного насильства під час виборчих кампаній; для кандидаток на місцевих виборах цей показник становить шість із десяти.
Водночас звіт стосується не лише політичного представництва. ООН зазначає, що майже кожна третя жінка у світі пережила насильство з боку партнера або сексуальне насильство протягом життя. За останні 12 місяців фізичного або сексуального насильства з боку інтимного партнера зазнали близько 316 мільйонів жінок. Майже кожна п’ята дівчинка у світі виходить заміж до досягнення 18 років, а близько 230 мільйонів жінок постраждали від каліцтва жіночих статевих органів. Приблизно третина країн не забезпечує належного правового захисту жінок щодо земельних прав, а жодна країна світу не досягла повної юридичної рівності жінок і чоловіків.
Окремо ООН звертає увагу на послаблення інституцій, які займаються питаннями гендерної рівності. Приблизно чверть із них зіткнулися зі скороченням операційних бюджетів, а майже кожна десята втратила контроль над власним бюджетом. Фінансування програм гендерної рівності у 2024 році було на 13% нижчим, ніж у 2023-му, а фінансування організацій із захисту прав жінок скоротилося на 28%.
Водночас в ООН зазначають, що за останні роки відбулися й позитивні зміни у сфері гендерної рівності. Наприклад, у 2019–2024 роках у 47 країнах провели 99 правових реформ, спрямованих на скасування дискримінаційних норм, зокрема щодо рівної оплати праці, працевлаштування, права власності. У 131 країні, щодо яких є відповідні дані, лише 44% забороняють одночасно пряму й непряму дискримінацію за ознакою статі. І лише 38% цих країн мають законодавство, яке прямо криміналізує зґвалтування у шлюбі на основі відсутності згоди.
«Докази очевидні: коли жінки лідирують, суспільства сильніші, економіки стійкіші, а результати кращі для всіх. Однак, доки влада зосереджена в інституціях, які систематично виключають жінок, суспільства й надалі не реалізуватимуть свій повний потенціал. Рівності неможливо досягти без рівного доступу до влади, тому що рівність без влади — це зовсім не рівність», — заявила виконавча директорка структури «ООН-Жінки» Сіма Бахус.
- У 2023 році Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що для досягнення гендерної рівності за нинішніх темпів знадобиться 300 років, а здобутий за десятиліття прогрес «тане на очах».
- Наступного року Всесвітній економічний форум (WEF) оприлюднив щорічний Глобальний звіт про гендерний розрив, заявивши, що людство зможе досягти рівноправності між чоловіками і жінками тільки через 134 роки.
Фото: Amanda Voisard: UN Women
