Вперше за всю історію Екологічної премії Ґолдмана (Goldman Environmental Prize), яку неофіційно називають «зеленим Нобелем», усі шість нагород здобули жінки. У 2026 році відзнаки отримали активістки з Колумбії, Нігерії, Папуа-Нової Гвінеї, Південної Кореї, Великої Британії та США за боротьбу зі зміною клімату, захист біорізноманіття та прав корінних народів.
Про це повідомляється на сайті премії.
«Ці шість надзвичайних жінок показують, що не потрібно перетинати океани, щоб знайти лідерство у сфері охорони довкілля — ви можете знайти його поруч. Глобальні рухи починаються на задніх подвір’ях і в міських ратушах, у наших домівках, наших районах і наших громадах — очолювані звичайними людьми. Зміни починаються там, де ви перебуваєте», — йдеться у повідомленні.
Іроро Танші — Нігерія
Після повторного відкриття в Нігерії короткохвостого круглолистого кажана (short-tailed roundleaf bat), що перебуває під загрозою зникнення, Іроро Танші та Організація з охорони дрібних ссавців (SMACON) визначили, що найбільшу загрозу для виду становлять лісові пожежі, спричинені людиною. Вони розпочали кампанію із захисту Лісового заповідника річки Афі. Від початку 2022 року до травня 2025 року команді вдалося запобігти понад 70 пожежам у заповіднику та навколо нього.
Борім Кім — Південна Корея
Активістка Борім Кім та її організація «Молодь за кліматичні дії» (Youth 4 Climate Action) виграли перший успішний судовий процес щодо зміни клімату в Азії, очолюваний молоддю. У серпні 2024 року Конституційний суд Південної Кореї визнав кліматичну політику уряду такою, що порушує конституційні права майбутніх поколінь, і зобов’язав створити юридично обов’язкові цілі щодо скорочення викидів з 2031-го до 2049 року, щоб виконати зобов’язання країни досягти нульових викидів до 2050 року. Це історичне рішення є переломним моментом для кліматичного руху в Азії та може допомогти уникнути понад 1,5 мільярда тонн викидів вуглецю, що еквівалентно річним викидам приблизно 500 вугільних електростанцій, протягом наступних 25 років.
Сара Фінч — Велика Британія
Сара Фінч та The Weald Action Group понад десять років вели невпинну кампанію проти буріння нафти на південному сході Англії, наполегливо продовжуючи судові процеси проти нафтового проєкту в Сурреї, доки коаліція не домоглася рішення Верховного суду в червні 2024 року, що унеможливило подальшу реалізацію ініціативи. В ухвалі вказано, що влада повинна враховувати вплив викопного палива на глобальний клімат, перш ніж надавати дозвіл на його видобуток. Цей юридичний прецедент уже вплинув на зупинку інших проєктів із видобутку викопного палива по всій Великій Британії та може позначитися на подальшій політиці ЄС.
Теоніла Рока Матбоб — Папуа-Нова Гвінея
Теоніла Рока Матбоб очолила успішну кампанію, яка змусила другу гірничодобувну компанію світу Rio Tinto підписати у листопаді 2024 року знаковий меморандум про взаєморозуміння щодо вирішення екологічної та соціальної проблеми, спричиненої її шахтою Пангуна. Попри те, що 35 років тому компанія відмовилася від цього об’єкта після протестів, вона офіційно визнала спектр шкоди, завданої шахтою, і розпочала спільний процес відновлення, спрямований на вирішення нагальних ризиків та створення довгострокового механізму відновлення.
Аланна Акак Херлі — США
Лідерка юпіків (група ескімоських народів) Аланна Акак Херлі, діючи як представниця 15 племінних народів, очолила кампанію проти мегапроєкту Pebble Mine з видобутку міді та золота в регіоні Брістольської затоки на Алясці, що є середовищем існування майже 200 видів птахів та десятків видів ссавців, а також найпродуктивнішою екосистемою лосося в Північній Америці, включаючи найбільші у світі нерестовища нерки. Активісти домоглися історичного вето Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA) на проєкт у січні 2023 року. Нині Аланна та Об’єднання племен Брістольської затоки (UTBB) продовжують працювати над захистом затоки від масштабного промислового розвитку регіону.
Ювеліс Моралес Бланко — Колумбія
Ювеліс Моралес Бланко допомогла мобілізувати свою громаду в Пуерто-Вілчес проти двох ключових бурових проєктів найбільшої колумбійської нафтової компанії Ecopetrol, успішно запобігши впровадженню комерційного фрекінгу (метод видобування природного газу), що створює значний ризик забруднення річок. Активістка була змушена виїхати до Франції в лютому 2022 року через погрози, проте судове рішення призупинило процеси надання екологічних дозволів на обидва проєкти. У серпні 2024 року Конституційний суд Колумбії у відповідь на позов місцевої організації підтвердив, що проєкти порушили право афро-колумбійської громади Пуерто-Вілчес на вільну, попередню та усвідомлену згоду.
- Екологічну премію Ґолдмана у 1989 році в Сан-Франциско заснували американські філантропи Річард і Рода Ґолдмани. Її метою було привернути увагу до людей, які на місцевому рівні захищають довкілля, але часто залишаються поза увагою міжнародної спільноти. Щороку відзнаку вручають шістьом екологічним активістам із різних регіонів світу — Європи, Азії, Африки, острівних держав, Північної та Південної Америки. Премію присуджують за визначний внесок у захист довкілля та екологічну справедливість, а грошова винагорода становить 200 тисяч доларів. Відзнаку вважають найпрестижнішою міжнародною нагородою для екологічних активістів.
