DIVOCHE.MEDIA × Jäger Music Awards
Жіночі голоси
української сцени 90-х
Як співачки 90-х формували музичну сцену незалежної України
Сучасна українська музична індустрія активно розвивається: попри економічні та безпекові обмеження, спричинені повномасштабною війною, в Україні проводяться фестивалі, музичні премії та створюються грантові програми. Крім того, навіть без великого капіталу, лише завдяки TikTok, будь-хто може проявити свій талант і здобути популярність.
Проте ще 30 років тому не існувало ані стримінгів, ані соцмереж, а Україна як суверенна держава лише починала свій шлях. Попри відсутність стабільності як в індустрії, так і в країні загалом, у 90-ті з’явилося багато сміливих незалежних артисток. А такі проєкти, як «Територія А» та фестиваль «Червона рута», стали саме тими культурними феноменами, за якими ностальгують і досі.
Разом із премією Jäger Music Awards та брендом Jägermeister ми хочемо згадати найяскравіших представниць епохи та розповісти про виклики, з якими стикалися жінки в музичній індустрії 90-х.
Руся — перша зірка українського попу
Перша зірка українського попу
Наприкінці 80-х суспільство вже передчувало майбутні зміни: радянський тиск слабшав, зростали національні настрої та попит на раніше заборонене українське. Саме тоді, у 1989-му, з’явився україномовний танцювальний альбом «Ворожка», що поєднував прогресивний диско-грув із фольклорними мотивами. Його разом із чоловіком і продюсером Костянтином Осауленком (такий сценарій ви згодом побачите ще не раз) створила Ірина Поривай, яку згодом вся країна знатиме як Русю.
«Хотіли зробити якусь альтернативу московському попу, бо взагалі в нас немає такої музики, в нас немає україномовної дискотечної музики. Псевдонім обрали “Руся” — це слов’янське ім’я, яке має точну адресу, звідки виконавець».
Цей дебют зробив її найкращою співачкою 1990 та 1991 років за версією Національного хіт-параду. І хоча сьогодні титул першої попзірки незалежної України заведено віддавати Ірині Білик, насправді першопрохідницею була Руся. Співачка стала першою серед українських артисток, яка зібрала Палац спорту в 1990-му та давала по 100 концертів за сезон.
Як «Червона рута» спричинила відродження української музики
Справжній культурний вибух
Поки Україну підкорювала Руся, музикознавці Тарас Мельник та Анатолій Калениченко загорілися ідеєю фестивалю, де були б представлені винятково україномовні пісні в різних жанрах. Раніше це здавалося неможливим, та завдяки зв’язкам і хитрощами ідею протиснули через радянську владу, зробивши акцент на молодіжному форматі, а не на політиці. Так з’явився фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», ставши справжнім культурним вибухом, що відкрив дорогу новим жанрам і назавжди змінив музичний ландшафт країни.
«Ганьба» та «Шахтарське бугі»
На сцені першої «Червоної рути» у вересні 1989 року з’явилася дівчина зі сміливими текстами та фірмовим львівським суржиком. Це була бунтівна Сестричка Віка, яка з піснями «Ганьба» та «Шахтарське бугі» того року виборола перше місце в жанрі рок-музики. Своїми меседжами про соціальні потрясіння співачка ідеально влучила в атмосферу тогочасного хаосу.
«Було таке натхнення! Перше слово, що я можу сказати, — це натхнення. Натхнення і бажання змінити все навколо себе і себе в цьому».
За 20 років в інтерв’ю для телеканалу «Інтер» Вікторія Врадій розповіла, що перша «Червона рута» стала революцією у свідомості українців, саме тоді вона відчувала себе справді щасливою. Для неї 1989-й був початком свободи і великих надій.
«Дебютантка першої “червоної рути”»
Того ж року дебютувала композиторка Леся Горова та отримала диплом у жанрі авторської пісні. У 1994-му вийшов її перший альбом «Залишитися собою», вона реалізувала себе як композиторка та викладачка.
Пісня «Колискова» з першого альбому Лесі Горової впродовж трьох років лунала як музичний супровід телепередачі «На добраніч, діти!» (УТ-1).
«Українська ламбада» зі львова
У тому ж таки 91-му на «Червоній руті» виступила Ірчик зі Львова з танцювальними піснями «До третіх півнів» та «Українська ламбада». В образі попдіви Ірина Підлипна виконувала як просто диско, так і іронічні треки з жартівливим підтекстом, швидко здобувши популярність завдяки своїм сміливим хітам.
«Я вважаю, що найталановитіші люди живуть в Україні. І більшість співаків, які працюють у росії, походять саме звідси. Тому, на жаль, українська естрада почала розвиватись достатньо пізно, набагато пізніше, ніж російська, але в нас усе попереду. І якби ми почали слухати західну музику чи вчились на класиці, то ми б стояли набагато вище, ніж зараз стоїть москва, і певною мірою були б на рівні Заходу».
Авторська пісня лише з гітарою
Ще одна зірка «Червоної Рути» — Марічка Бурмака, яка виконала пісню на протестні вірші Олександра Олеся. Співачка перемогла у номінації «Авторська пісня», виступаючи лише з гітарою. Восени 1991 року вона записала свій перший альбом — «Марія». Платівка була витримана у стилі нью-ейдж, для якого характерне легке, розслаблене звучання та прості мотиви.
«Люди погодилися виступати безплатно, і, як-то кажуть, дарованому коню в зуби не дивляться, а тут ніби й дивляться. Тобто кажуть: “Ти цю пісню співаєш, а цю — ні”. Світло прекрасне, звук прекрасний — це робота операторів, але й вони так само скаржаться на організацію. Не хочеться, щоб через таку організацію якось страждали нові лауреати “Рути”».
Головні попдіви 90-х
Уособлення 90-х для майбутніх поколінь
Першою великою попдівою незалежної України вважається саме Ірина Білик. Вона ж увійшла в історію як одна з небагатьох артисток 90-х, що залишилися на сцені протягом десятиліть.
Виконавиця брала участь у культових фестивалях того часу — «Червоній руті» (1989) з власним репертуаром та «Слов’янському базарі» (1992) у складі гурту «Цей дощ надовго», де грав її майбутній чоловік та продюсер Юрій Нікітін. Згодом музиканти гурту створили агенцію «Нова», аби продюсувати Ірину як сольний проєкт.
Всеукраїнський тур «Так просто» став наймасштабнішим в історії на наступні 20 років, а Білик — уособленням 90-х для майбутніх поколінь: її епатажні образи та яскраві зачіски нагадували Мадонну, а пісні «Ти мій» та «А я пливу» стали народними хітами.
Український ла-ла-ла-ленд
З виступу на «Червоній руті — 95» розпочалася й кар’єра Наталії Могилевської. У 1996 році її новим продюсером став Олександр Ягольник, який змінив ліричний репертуар співачки на енергійні танцювальні треки. Саме тоді з’явився її дебютний альбом «Ла-ла-ла», що розійшовся величезним тиражем. Розрив із Ягольником у 1998-му не зупинив артистку — навпаки, вона взяла продюсування у власні руки.
Справжнє визнання прийшло завдяки пісні «Місяць» — ніжній і меланхолійній композиції, яку співали буквально всюди. Після нього Могилевська закріпилася в статусі зірки остаточно.
«А тепер усе інакше»: поява «Території А»
Перший щоденний
музичний хіт-парад
У 1991–1995 роки музична індустрія в Україні попри перші великі кроки ще перебувала на стадії формування. Ключовими майданчиками для музикантів лишалися фестивалі «Червона рута» та «Таврійські ігри», водночас радіо та телебачення ще не були такими популярними, особливо для музичного контенту.
Та все кардинально змінилося, коли у 1995 році продюсер Олександр Бригинець спільно з телеканалом ICTV запустив «Територію А». Програма стала першим в історії України щоденним музичним хіт-парадом. Незмінною ведучою програми була Анжеліка Рудницька.
Обличчя програми — щодня в ефірі від першого дня до останнього.
Перший проєкт у 1996 році створили бодибілдер Роман Матіяш та його кохана Ольга Гречко. «Двоє» стабільно посідала перші місця. Гастролі з DJ BoBo та Bad Boys Blue.
Замінила Наталію Лучнікову за два тижні до «Червоної рути — 95». Спеціальна нагорода за найоригінальніший вокал у танцювальному жанрі.
Гран-прі «Мелодії» — $4000 — одразу вклала в наступний хіт. «Саме у “Божевільній” я була собою».
Її відеокліпи постійно були в ротації та, як і більшість тодішніх попспівачок, Ольга не боялася бути епатажною.
Щоденний ефір забезпечував артистам небачену до того ротацію, а найкращих «Територія А» продюсувала та знімала їм кліпи. Саме так популярність отримали два знакові євроденс-дуети — «Фантом-2» та «Аква Віта».
Перший проєкт у 1996 році створили бодибілдер Роман Матіяш та його кохана Ольга Гречко. Їхня головна пісня «Двоє» стабільно посідала перші місця в радіо- та телевізійних хіт-парадах. Кар’єра розвивалася стрімко: артистів запрошували на гастролі за кордон, з ними виступали тогочасні єврозірки — DJ BoBo та гурт Bad Boys Blue.
Початок «Аква Віти» склався інакше: за два тижні до виступу на «Червоній руті — 95» колектив залишила солістка Наталія Лучнікова. Її замінила Ірина Філатова, яка з Ігорем Баланом створила «золотий склад» гурту. Філатова тоді отримала спеціальну нагороду за найоригінальніший вокал у танцювальному жанрі. І хоча пісня «Женьмінь Жібао» не стала фавориткою конкурсу, саме після неї розпочалася співпраця «Аква Віти» з агенцією «Територія А». В січні 1996-го гурт записав трек «А тепер усе інакше», з якого почався стрімкий злет дуету: гастролі, нескінченні концерти та натовпи фанатів.
Обидва гурти довго не протрималися та розпалися на піку популярності. «Фантом-2» раптово припинив існування через розрив стосунків між учасниками, а «Аква Віта» розірвала контракт із «Територією А», й у 2000 році гурт остаточно припинив існування в такому складі.
Зараз під іменем «Аква Віта» Ігор Балан виступає разом зі своєю донькою Алісою.
Ще однією зіркою хіт-параду стала Марина Одольська, яка стрімко розпочала кар’єру з перемоги на фестивалі «Червона рута» у 1995 році. Аби записати наступний хіт та підписати контракт із «Територією А», співачка віддала свій гонорар $4000 за гран-прі фестивалю «Мелодія» продюсеру Олександру Бригинцю. Результатом став хіт «Твій літак», написаний Юрком Юрченком, який зробив Марину однією з найпопулярніших артисток країни та обличчям тогочасного музичного телепростору.
Творчий пік співачки припав на вихід кліпу «Божевільна». Як говорить сама Марина, саме у цій пісні вона була собою. Попри оригінальний стиль та велику кількість хітів, як-от «Сумно мені» чи «Біль», згодом Марина залишила команду «Території А» та сольну сцену.
Також у 1995 році свою сольну кар’єру розпочала Ольга Юнакова, яка згодом стала однією з улюбленець «Території А». Її відеокліпи постійно були в ротації: як і більшість тодішніх попспівачок, Ольга не боялася бути епатажною. Наприкінці 90-х виконавиця розірвала контракт із «Територією А» та змінила танцювальний репертуар на більш ліричні й романтичні композиції. В інтерв’ю «Кава по-львівськи» вона розповіла, що пішла у вільне плавання, бо відчула відсутність розвитку: «За три роки нічого не змінилось, агенція тупцює на місці».
Падіння україномовної епохи
Коли ринок почав русифікуватися
Наприкінці 90-х музичний ринок почав поступово русифікуватися. Як пояснював продюсер «Території А» Олександр Бригинець, у 1998 році стався обвал місцевої валюти, і російські артисти почали демпінгувати ринок, виступаючи в Україні за менші гонорари. «Територія А» та подібні музичні ТБ-проєкти, що підтримували українську музику, у 2000-х зникли з ефірів. Артисти, які прагнули широкого визнання, дедалі частіше орієнтувалися на пострадянський простір та випускали пісні російською.
Головна попзірка Ірина Білик після неуспішного польськомовного альбому вирішила підлаштовуватися під нові реалії. За словами автора багатьох пісень виконавиці Костянтина Гнатенка, до запису російською мовою її підштовхнула лише потреба виживати: україномовний продукт часто ігнорувався медіа. У 2004 році розпочався новий етап — вийшов перший російськомовний альбом «Любовь. Яд», що став платиновим. Ірина змінила імідж, трансформувавшись у гламурну діву з мелодраматичним репертуаром.
«Україномовний продукт часто ігнорувався медіа. До запису російською мовою її підштовхнула лише потреба виживати».
Схожа доля спіткала й Наталію Могилевську, яка у 2001 році випустила перший винятково російськомовний альбом «Нетакая». Вже сьогодні ми розуміємо, що саме це дало їм можливість довше втриматися у шоубізнесі.
Частина артисток 90-х емігрувала за кордон: хтось через особисті обставини, хтось у пошуках кращої долі. Серед них — Руся, Сестричка Віка, Ірчик зі Львова, Ольга Юнакова та Ulia Lord. Хоч більшість не покинули музику, ніхто з них не повернув колишньої популярності.
Представниці сцени кінця 90-х
«Нормальна студентка,
яка просто божеволіє»
Катя Chilly
Сьогодні Катю Chilly часто асоціюють із хітом 2000-х «Понад хмарами», записаним разом із лідером гурту «Тартак» Сашком Положинським. Проте ще на «Червоній руті» 1997 року вона вразила незвичним тембром та неординарною манерою виконання, посівши перше місце серед попвиконавців.
Після фестивалю «Таврійські ігри» у 1997 році артистка випустила дебютний альбом «Русалки In Da House». У своїй музиці Катя Chilly поєднує фольклорний матеріал та електроніку.
Руслана
У 90-х Руслана ще не виграла Євробачення, але й до того її шлях уже був успішним. Дебютний альбом 1998 року «Мить весни. Дзвінкий вітер», за словами творців, став віддзеркаленням стосунків Руслани та її чоловіка і продюсера Олександра Ксенофонтова, де ніжні балади поєднувалися з експериментальним саундом. Головний хіт платівки «Світанок» приніс артистці «Золоту Жар-птицю». На записі цієї пісні композиторка створювала грув буквально власним тілом, вистукуючи біт. На той момент Руслана вже була еталонною попзіркою, яка несла українське в маси.
Юлія Лорд (Ulia Lord)
Тоді ж на телеекранах з’явився похмурий кліп на пісню «Танець душ» Юлії Лорд, поєднавши альтернативний поп з елементами року. Хоча вперше композиція пролунала на «Червоній руті — 97» у Харкові, саме після виходу відео вона стала всеукраїнським хітом.
Співачка активно співпрацювала з гуртом «Скрябін»: разом із Кузьмою вони записали ще один популярний трек «Брудний ангел», працювали над альбомами «Еутерпа», «Модна країна» та «Стриптиз».
«На сцені Катя Чилі — це божевільна русалка, а у житті Катя Чілі — божевільна дівчина. Нормальна абсолютно студентка, яка вчиться у вузі, але яка просто божеволіє від того, як класно жити і виступати, а не просто існувати».
«Заручена» завірусилась у TikTok у 2022
Разом з епохою ностальгії 90-ті стали по-справжньому модними
Вже після повномасштабного вторгнення українці почали рефлексувати над музичною індустрією і згадувати хоч і буремні, та безперечно яскраві 90-ті. У слухачів знову проявився інтерес до музики українською, багато тодішніх хітів спливли на поверхню. Зокрема, у 2022 році хіт Русі «Заручена» несподівано завірусився в TikTok, повернувшись у плейлисти зумерів та на вечірки в стилі 90-х.
Разом з епохою ностальгії в усьому світі 90-ті стали по-справжньому модними і надихають сучасних молодих артисток створювати українську музику.
втомлені голоси 90-х
Артистка SHMISKA зізнається, що не може сказати, ніби активно слухає українську музику 90-х, але серед того, що їй відгукнулося, виділяє Сестричку Віку.
«Вона настільки автентична, не боїться показатися крейзі й кітчевою, а для мене це дуже важливо на сцені. З творчих прийомів точно можу відмітити втомлений голос, ніби вона співає із закоченими очима та їй нудно водночас. Мені це дуже подобається, хоча сама я частіше співаю з відкритою емоцією».
«З тієї епохи я б взяла сценічні образи — люблю вайб 90-х в одязі. А от тотальний крах економіки і ще більші провали в індустрії точно не хотіла б повторювати».
Розмірковуючи про сучасну індустрію, SHMISKA зауважує, що попри появу грантів і нових можливостей українська сцена досі залишається нестабільною.
«Наразі, з мого досвіду, найкращий спосіб пробитися — це соціальні мережі, здебільшого TikTok. Це безкоштовна платформа, яка може дати дуже сильний буст навіть без лейблу чи бюджету. Але водночас в індустрії бракує всього: бюджету, гонорарів, безпеки, лейблів, нормальних умов контрактів, освіченості артисток у цих питаннях, колаборацій із закордонними компаніями і виходу на їхній ринок. У мене є відчуття, що вийти на міжнародний рівень з України складніше, ніж в інших країнах».
Якби співачка опинилася на сцені «Території А» у 1997 році, її пісня звучала б приблизно так само, як і зараз: трохи млосна, про почуття, з нотками кабаре.
На відміну від поширеного уявлення, SHMISKA не вважає 90-ті сміливішими за сучасність — радше навпаки, для неї це був час більшої замкненості в рамках.
Сміливість у музиці вона визначає дуже чітко: це здатність не фільтрувати себе, не «блюрити» слова і не підлаштовуватися під суспільну думку. Це про тексти, теми і позицію — про можливість говорити прямо.
TikTok-епоха має свої виклики
Артистка Влада Бучко розповідає, що їй складно обрати одну постать із 90-х, адже її захоплює одразу кілька дуже різних інтонацій.
«Я абсолютно дурію від свободи та стилю Сестрички Віки — вона мені дуже підходить за характером. І водночас мені так хочеться іноді наспівувати в тій цнотливій манері Русі ці милі рядки “Не стій під вікном…”. Мені здається, я якось поєдную їх у собі — не музично, а характерно. А ще я просто обожнюю ту Ірину Білик, яка сумно десь вітає з фразою “Ти мій…”».
Говорячи про пісні, які відкрилися для неї вже зараз, Влада сміється, що таких дуже багато і складно обрати одну. «Я навіть гублюся… мабуть, це “Вхід у змінному взутті” — як сам гурт, а не тільки пісні», — каже вона.
Щодо переосмислення, артистка говорить, що хотіла б попрацювати з піснею Наталії Могилевської «Місяць по небу ходить…». «Чомусь хочу зробити її набагато сумнішою, ніж вона є», — додає вона, ніби шукаючи в знайомому матеріалі іншу глибину.
Розмірковуючи про індустрію, Влада наголошує, що кожна епоха має свої виклики: «Зараз ми маємо TikTok та інтернет — те, чого не було тоді й що створює значно більшу конкуренцію». І додає, що гроші були потрібні артистам завжди, просто контекст постійно змінюється.
Із 90-х вона б забрала свободу експерименту й ту автентичність, яку мали виконавиці. «Вони не боялися пробувати і заявляти про себе таких, якими є, без намагання сподобатися. Не брала б самі 90-ті, ха-ха-ха», — зауважує Влада.
Уявляючи себе на сцені «Території А» у 1997 році, вона переконана, що була б «як Скрябін у спідниці» — за стилем і настроєм: «Хотілося б написати щось у дусі “Танцю пінгвіна” або “Говорили і курили” — пісню з характером, легкою іронією і впізнаваним вайбом».
На питання про сміливість Влада відповідає спокійно і без категоричності.
«Я думаю, вони були вільніші, бо ніколи раніше не мали цього відчуття свободи. Зараз ми теж вільні, але для нас це вже норма, тому наші експерименти мають інший вигляд. І це хороший процес — він не має повторюватися однаково в різні часи».
Вона додає, що дуже пишається сучасними артистами, які творять нову історію під час повномасштабної війни і не бояться бути не лише комерційними проєктами, а й мистецтвом.
Для себе Влада визначає сміливість дуже просто — це бути собою: «Я смілива не тільки в музиці, музика це просто відображає. Моя сміливість у тому, що я дуже волію бути собою і власноруч стягувати маски, якщо їх начіпляю. Настав час недосконалих героїв».
синтезатори та євроденс
Виконавиця Love, Mary поділилася, що її фаворитками серед співачок 90-х є Ірина Білик, Руся та Наталія Могилевська: «Я вже встигла запозичити у них деякі прийоми. Простоту, що чіпляє, поєднання комерційного звучання з авторською інтонацією та сміливі зміни іміджу».
«Кілька років тому я по-новому відкрила для себе Русю — особливо пісню “Заручена”, яка несподівано влучила. Вона вражає тим, наскільки прогресивно звучить навіть сьогодні: активне використання синтезаторів, драм-машин, європейського dance-звучання. Для початку 90-х це було дуже сміливо. І, чесно кажучи, це той випадок, коли розумієш, наскільки недооціненою може бути сцена того часу».
Якщо говорити про колаборації, артистка зізнається, що її давня мрія — заспівати разом з Іриною Білик, і вона досі залишається актуальною. Виконавиця також додає, що для переосмислення обрала б пісню «Човен» і зробила б її електронну версію.
«Сьогодні, безумовно, з’явилося більше інструментів для розвитку — стримінги, гранти, премії, але це не означає, що стало легше», — ділиться Love, Mary. Вона додає, що конкуренція значно зросла, і тепер важливо не лише створювати музику, а й уміти правильно себе показати.
«Одна з найбільших складностей для мене — це пошук правильного позиціювання в соцмережах, адже вони фактично стали продовженням сцени. Водночас великою перешкодою залишається фінансова складова, музика вимагає постійних інвестицій, а регулярність релізів без ресурсів стає майже неможливою. І, звісно, команда — знайти “своїх” людей складно, але без цього рух уперед теж ускладнюється».
Якби Love, Mary опинилася на сцені «Території А» у 1997 році, то виконала б свою пісню «Квіти» із легким електронним вайбом і хуковими рядками, які могли б органічно вписатися в той час. Також, за її словами, до неї пасував би кліп, знятий на стару камеру, трохи наївний, але чесний і експериментальний.
Розмірковуючи про сміливість, артистка зазначає, що 90-ті складно порівнювати із сучасністю. Тоді сміливість полягала у створенні нового без правил — у готовності «йти навмання» і формувати сцену з нуля. Сьогодні ж сміливість має інший вимір — це чесність, відкритість і здатність залишатися собою в перенасиченому інформаційному просторі.
Матеріал підготовлено разом із
