Здається, що ми живемо в епоху цифровізації та стрімкого розвитку штучного інтелекту, де більшість процесів відбувається онлайн. Проте висновки десятків досліджень свідчать про те, що для мільйонів людей доступ до цифрового світу обмежений. Деякі навіть не мають сучасного смартфона й тим паче власного комп’ютера. Натомість користуються застарілими пристроями або ділять їх ще з кимось із членів родини.
Жінки частіше за чоловіків беруть на себе догляд за дітьми й родиною, хатні справи забирають час і ресурс, який можна було би інвестувати в навчання. Гендерний дисбаланс пов’язаний із соціально-економічною нерівністю та різним доступом до фінансових і освітніх ресурсів.
Освітня ініціатива SheTop, що реалізує всеукраїнська громадська жіноча єврейська організація «Проект Кешер», задля цифрової незалежності подарувала техніку понад сотні українських жінок й провела навчальний курс, щоб надати точку опори для самореалізації.
DIVOCHE.MEDIA поспілкувалося з учасницями й викладачками проєкту, щоб пересвідчитися, що навіть після втрат, тривалої паузи в роботі чи невпевненості у власних силах лише один крок може відкрити нові можливості.
Цифровізація для всіх?
Онлайн-курси, дистанційна робота, фриланс, цифрові професії — усе це вимагає не лише доступу до техніки, а й базових цифрових навичок. Без них жінки часто залишаються в низькооплачуваних секторах, не можуть перекваліфікуватися або втрачають шанс вийти на ринок праці після перерви, пов’язаної з доглядом за дітьми чи вимушеним переїздом. Цифрова нерівність проявляється не лише у відсутності ноутбука чи підключення до мережі, а й у системному обмеженні доступу жінок до освіти, роботи й фінансової незалежності. Розрив відчутний у країнах із нижчим рівнем доходу, серед жінок із сільської місцевості, переселенок, представниць нацменшин, матерів-одиначок та пенсіонерок.
За даними International Telecommunication Union (ITU), жінки у світі на 6% рідше користуються інтернетом, ніж чоловіки. Доступ до мережі мають 71% жінок проти 77% чоловіків. Це явище називають гендерним цифровим розривом, часто пов’язаним з економічними, соціальними й культурними бар’єрами. Наслідок цього — обмежений доступ жінок до освіти, роботи й онлайн-послуг. Гендерний розрив залишається, а в країнах із кризовими умовами цей розрив ще більший.
Результати дослідження «Дія. Освіта» за листопад 2025 року свідчать про те, що лише 58% українців мають базовий рівень цифрової грамотності.
Спільне дослідження ПРООН та Міністерства цифрової трансформації України показує, що найнижчий рівень цифрових навичок мають люди старшого віку. Серед них переважають жінки, які частіше стикаються з труднощами в користуванні онлайн-сервісами й цифровими інструментами. Згідно з результатами опитування, рівень доступу до інтернету й електронних сервісів напряму пов’язаний із віком та доходом.
Відсоток людей, які користуються електронними державними послугами, за останній рік зріс — з 55% до 59%. Удвічі рідше — з 44% до 22% — українці пояснювали відмову від користування електронними послугами браком цифрових навичок. Проте залишаються інші бар’єри: недовіра до сервісів, відсутність пристроїв або доступу до інтернету, необізнаність про доступність послуг. Найактивніше державними електронними послугами користуються чоловіки молодшого віку з вищою освітою та більшими доходами, які мешкають у великих містах.
Розрив помітний і в користуванні інтернетом загалом: щодня це роблять 81% людей, але серед людей старшого віку — лише 53%, а 28% узагалі не мають онлайн-доступу. Крім того, у 2025 році люди із середнім та високим рівнем достатку стали користуватися інтернетом приблизно на 4% частіше, водночас серед людей із низькими доходами показник залишився без змін.
За даними European Institute for Gender Equality, рівень щоденного користування інтернетом серед жінок і чоловіків у Європі майже не відрізняється: онлайн щодня бувають 78% жінок і 80% чоловіків. Розрив стає помітнішим, якщо враховувати вік і рівень освіти. Серед людей із низьким рівнем освіти 27% жінок ніколи не користувалися інтернетом, тоді як серед чоловіків цей показник становить 21%. Це свідчить про те, що соціальні та освітні чинники суттєво впливають на цифрову нерівність.
Цифрова необізнаність впливає на ринок праці, обмежуючи доступ жінок до сучасних професій та конкретних вакансій. McKinsey Global Institute оцінює, що підвищення економічної участі жінок може додати до світового ВВП трильйони доларів. Україна має сильну цифрову інфраструктуру, але багатьом жінкам бракує доступу та навичок.
Нові навички й нові шанси
Після декрету, вимушеного переїзду, тривалої паузи в роботі або втрати впевненості в собі — у всіх різні історії, що приводять жінок до бажання покращити навички користування гаджетами. За їхньою фразою «Я нічого не вмію» приховані роки досвіду, компетенції та потенціал. Саме тут у гру вступає ініціатива SheTop. Під час чотирьох хвиль навчання 80 учасниць отримали ноутбуки та пройшли онлайн-навчання з базових цифрових навичок, необхідних для роботи, навчання та самореалізації. Ще 24 жінки творчих професій отримали ноутбуки або графічні планшети та спеціалізоване навчання з цифрового мистецтва або графічного дизайну. Окрім навчання, це ще й індивідуальна кар’єрна підтримка — допомога з підготовкою резюме, пошуком роботи та працевлаштуванням.
Менторка освітніх програм, викладачка курсу «Основи комп’ютерної грамотності» проєкту SheTop Дар’я Гальченко допомагає жінкам опановувати комп’ютер з нуля. Історія кожної з її студенток — приклад стійкості в складних життєвих ситуаціях. Переселенки, матері-одиначки, дружини, військові, жінки від 40 років, які опинилися в новій реальності, часто без роботи й стабільного доходу. Усі учасниці отримують ноутбуки, адже зараз відсутність техніки — це поширена проблема: хто втратив її разом зі зруйнованим житлом або під час виїзду з окупації, інші віддали дітям для дистанційного навчання.
«Війна збільшила розрив у цифровій нерівності: немає техніки, світла, доступу до мережі. Часто жінці не потрібні були певні цифрові навички в її минулій професії, але нині вони потребують зміни роботи, переїхали в інше місто. І ми їх навчаємо, адже сьогодні будь-яка робота передбачає базові цифрові навички», — пояснює Дар’я.
За словами менторки, більшість жінок у декреті або з малими дітьми мають обмежений час для навчання. Побутове навантаження, догляд за родиною, емоційна втома — усе це створює додаткові бар’єри. Страхи, що вже пізно або вона нічого не зможе навчитися, часто підживлює оточення. Так цифрова нерівність переростає в занижену самооцінку.
«Особливо гостро проблема стоїть у прифронтових регіонах — на Харківщині, Сумщині, Донеччині. Жінки підключаються до занять з укриттів під час обстрілів. Сам факт їхньої присутності на курсі — вже акт спротиву», — додає викладачка.
За спостереженнями Дар’ї Гальченко, базові труднощі учасниць курсу стосуються розуміння операційної системи, встановлення програм, користування хмарними сервісами та цифрової безпеки.
Учасниці курсу не приховували, що одна з найбільш болючих тем для них — інтернет-шахрайство. Фішингові повідомлення, допомога від ООН, вигадані виплати — жінки часто стають мішенню для подібних атак, тому навчити їх безпеки — обов’язкова частина курсу, що тривав понад два з половиною місяці.
Дар’я Гальченко називає справжнім показником успіху проєкту, що 80% учасниць знайшли роботу, додатковий заробіток або навіть змінили сферу діяльності. Зі слів менторки, українські жінки потребують державних програм підтримки для придбання техніки, безплатних курсів із цифрової безпеки, системної інформаційної кампанії проти шахрайства, а також інтеграції цифрових навичок у програми перекваліфікації.
Засновниця та власниця кадрової агенції CareerTechBoost Coaching and Consulting, викладачка курсу «Успішне працевлаштування» проєкту SheTop Олександра Микульська зі свого професійного досвіду знає, що жінки без базових цифрових навичок фактично опиняються поза сучасним ринком праці. Вони мають обмежений доступ до вакансій, не можуть працювати дистанційно, проходити онлайн‑навчання або користуватися цифровими сервісами.
«Базові цифрові навички відкривають доступ до ширшого спектра професій — від адміністративних ролей до дистанційної роботи. Світовий банк відзначає, що цифрові навички є одним із ключових факторів підвищення зайнятості та доходів населення, особливо для жінок та вразливих груп. Це не питання “таланту” чи “інтелекту”. Це питання доступу до інструментів і навчання. І саме тут освітні ініціативи змінюють правила гри», — каже Олександра.
Найчастіше це не відсутність досвіду, а невпевненість у собі, страх технологій, довга перерва в роботі та нерозуміння сучасного ринку праці. Багато жінок мають компетенції, але не вміють їх презентувати або не знають, де їх застосувати.
«Дуже важлива частина — кар’єрна підтримка. На курсі ми допомагаємо жінкам знайти відповіді на питання: “А де мені шукати роботу?”, “А чи мене не обмануть?”, “А як себе презентувати?” Тобто зі стратегії пошуку роботи, визначення своїх компетенцій. Я даю багато інформації про те, що у нас відбувається на ринку, ми готуємо резюме, далі готуємося до співбесіди. Насправді це не лише про нову роботу, а про довгостроковий кар’єрний розвиток кожної з цих учасниць. І мені дуже подобається підхід SheTop у цій багатокомпонентності, яка дійсно може привести людину до результату», — пояснює менторка.
За словами Олександри, перші зміни серед учасниць помітні ще під час навчання. Спочатку психологічні: зростає впевненість, зникає страх технологій, з’являється віра у власні можливості. Потім — практичні: резюме, подання на вакансії, співбесіди, нові навички.
«Ще під час навчання у нас були перші успішні офери в дівчат. Одна жінка каже: “Я вже шукаю роботу пів року”. Тут ми робимо резюме, і вона з цим новим резюме й супровідним листом отримала роботу. Найбільше я тішуся з тих, хто не вірив у себе, а тут знайшов у собі компетенції та сили спробувати. Одна дівчинка, в якої чоловік-військовий та маленька дитина, знайшла свою першу роботу. У неї не було можливості для фултайму, проте вона знайшла роботу в невеличкому онлайн-магазині консультанткою. Інша дівчина, наприклад, у рекрутинг пішла, зовсім у нову професію», — розповідає про успішні кейси викладачка курсу.
Від втрат до нових можливостей
У березні 2022 року снаряд влучив у спальню Кристини Двойних в її квартирі в Маріуполі. Тут вони з чоловіком-лікарем виховували доньку Алісу й очікували на появу сина. Жінка займалася сімейною мережею продуктових магазинів, у рідному місті їх оточувала міцна єврейська спільнота: рабин, садочок, свята, знайомі обличчя. Від цього життя залишилися лише спогади. З першими вибухами 24 лютого родина Двойних встигла перебратися до родичів за місто, а через місяць виїхали в Бердянськ, потім у Запоріжжя, де 31 березня Кристина народила сина Яна. У 2023 році встигли пожити в Ізраїлі, проте чоловік повернувся в Україну й шукав роботу в київських лікарнях. Пізніше до Києва приїхала й Кристина з двома маленькими дітьми.
«У Маріуполі в нас було все — власна квартира, щасливе життя. Після виїзду з окупації із собою був лише дитячий планшет. За кілька років декрету втратила деякі цифрові навички, мала трохи депресивний стан. Думала, чим займатися, як допомогти чоловіку покращити фінансовий стан родини?» — згадує Кристина.
І тут доля сама підкинула їй можливість розвитку. Знайома надіслала посилання на освітній проєкт із цифрової грамотності.
«Більше мене лякало, чи зможу я з дітьми приділити час навчанню. Проте психологічно я вже була готова до чогось нового. Але мене лякало, чи впораюсь я», — додає жінка.
І таки впоралась — заявку відібрали, надали ноутбук, а разом із ним повернули відчуття впевненості.
«Проєкт мене витягнув, дав психологічну опору й підтримку, що я щось можу, що я не безнадійна. У нашому спільному чаті ми підтримували одна одну. У кожної свої складні життєві обставини — хтось втрачав рідних, хтось міг розплакатися посеред лекції. Нам пощастило із м’якими та лояльними викладачками», — каже Кристина.
Нова техніка прийшла майже одночасно з пропозицією від знайомої долучитися до команди туристичної агенції. Крім того, жінка працює в єврейському благодійному фонді. В обох справах застосовує знання, отримані на курсі, — робота з Excel, Google-календарем, планування, онлайн-зустрічі тощо.
«Якби не цей курс, то не знаю, що б робила. Декрет, втома. Навчання все змінило, тому раджу кожній використовувати будь-яку можливість, що підкидає вам життя. Краще щось пробувати, ніж сидіти й думати», — наголошує Кристина.
Війна забрала в родини Двойних дім, проте не зламала Кристину. Це доказ того, що після втрат можна збудувати новий маршрут.
Юлія Литвиненко — підприємиця з Маріуполя, яка понад 20 років розвивала власний бізнес. Її родина жила модою: закуповувала одяг у Туреччині й Італії, розвивала фешн-ритейл, мала бутики в центрі міста. Та повномасштабне вторгнення це все знищило, і в 43 роки Юлія з рідними мусила починати з нуля. Спочатку знайшли прихисток в Івано-Франківську, далі перебралися до Києва.
«Спершу допомагала знайомим, згодом влаштувалася у компанію, пов’язану з виробництвом одягу. Також створила власний бренд піжам і почала продавати через маркетплейси. Паралельно ще зараз розвиваю власну маленьку кав’ярню. Раніше в мене були працівники, і я не займалася документами й табличками. Тепер довелося це все самій вивчати, та не було всіх потрібних цифрових навичок і ноутбука», — згадує жінка.
Сестра порадила подати заявку на SheTop — це стало переломним моментом.
«Тоді я була в глибокому психологічному виснаженні, мала страх починати життя з нуля, сором через відсутність цифрових навичок. Але навчання дало мені й технічні навички, й моральну підтримку. Поруч були жінки зі схожими історіями: хтось з окупованих міст, хтось без дому, хтось у пошуку нового фаху. Я дізналася, як завантажувати документи, обробляти фото, працювати з різними програмами. Паралельно ж я розвиваю власну кав’ярню, вивчаю програму обліку продажів, аналізую витрати, розраховую рентабельність», — ділиться Юлія.
Нині жінка розвиває кав’ярню, працює в комерційному відділі компанії, що займається одягом, і не полишає продаж у власному онлайн-магазині. Вона помічає цифрові прогалини у своїх ровесниць, які вимушено змінили професію і без базових навичок буквально втрачають можливості. Юлія вже не боїться цифрових інструментів та розуміє, де можна опанувати те, чого не знає, постійно вчиться.
Вона впевнена: якщо з’явився шанс, варто спробувати. Навіть якщо страшно чи здається, що запізно. Адже маленькі кроки можуть привести туди, куди людина не планувала.
«У самурая немає мети, є тільки шлях», — жартує випускниця проєкту SheTop.
Її історія — це не історія про біль і втрати, а приклад внутрішньої стійкості та впевненого бажання розвиватися.
До 2014 року Анна Вукс працювала у фінансовій сфері — банки, страхування, великі структури. Хоча за освітою жінка — психологиня. Потім — заміжжя, переїзд за кордон, розлучення і повернення додому в Білу Церкву вже вагітною. Соло-материнство не стало для Анни перешкодою займатися проєктами у сфері піару й маркетингу. Від початку повномасштабної війни залишилася в рідному місті й працювала в шелтері при єврейській школі, де допомагала переселенцям, координувала допомогу. У 2023 році її донька вже ходила до школи, а Анна хотіла більше працювати й розвиватися. Проте старий ноутбук, який дитячі руки неодноразово заливали водою, ледь працював. Тому проєкт SheTop подарував жінці й нову техніку, й точку зростання. Вперше за довгий час Анна відчула себе фахівчинею з реальними досягненнями.
«Цифрові навички полегшили моє щоденне робоче життя. Я краще працюю із документообігом. Раніше не використовувала штучний інтелект, але нині ця упередженість зникла. Методики, які давали в профорієнтаційних сесіях, навички з побудови кар’єри, допомагають зараз у проєктному менеджменті», — зазначає учасниця курсу.
Нині Анна очолює громадську організацію в Білій Церкві, де керує командою з шести людей, щомісяця до них звертаються щонайменше 100 людей. Зокрема допомагають переселенцям реєструвати знищене майно й подавати заявки на компенсацію через «Дію». І саме тут видно реальну цифрову прогалину українців.
«У людей — кнопкові телефони, один ноутбук на родину й страх перед онлайн-сервісами. Жінки 40+ років не мають базових цифрових навичок, тому що раніше на їхній роботі не було такої потреби», — ділиться Анна.
Зараз жінка вчиться водити автобус і планує отримати категорію для керування спецтехнікою, тому радить і іншим ніколи не зупинятися в прагненні розвитку: «Потрібно брати й пробувати. Життя показало, що стабільності в цьому світі нема. Немає нічого передбачуваного. Тому в сучасному світі жінка має вміти заробляти гроші своєю головою чи руками. Це питання виживання нас і наших дітей. Тому, якщо є можливість, якщо є якийсь мінімальний поклик, потрібно йти й отримувати нові знання».
Ці три історії жінок, які крізь страх і сумніви обрали можливості, підтверджують цінність цифрової освіти. Комп’ютер та навчання стали для жінок точкою опори в нестабільному світі, й тепер вони самі стають підтримкою для інших.
Ініціатива SheTop, реалізована Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська жіноча єврейська організація “Проект Кешер”» у партнерстві з Благодійною організацією «Благодійний фонд “Жіночі можливості в Україні”» за фінансової підтримки UJA — Federation of New York.
