Дебютна книжка журналістки та єдиної кореспондентки з питань жінок у британських медіа Майї Оппенгайм «Кишеньковий довідник з патріархату» досліджує ключові проблеми нерівності та дискримінації.
Жінки в усьому світі й досі стикаються з системною нерівністю: вони частіше працюють у шкідливих і низькооплачуваних сферах, позбавлені підтримки та сприяння у вихованні дітей, подекуди не мають доступу до необхідних засобів гігієни, а кожна третя жінка зазнає фізичного або сексуального насильства, найчастіше з боку партнера. Та однаково безліч людей переконані, що сексизм і мізогінія уже викорінені й усюди запанувала рівність.
«Кишеньковий довідник з патріархату», що незабаром вийде у «Видавництві Старого Лева», пояснює, чому така впевненість хибна, і показує, як різні прояви патріархату пов’язані між собою. Над перекладом працювала Віта Шеремета.
Публікуємо уривок.
8
жіноче здоров’я
«Я зацікавлена у жіночому здоров’ї, бо я — жінка. Було б неабиякою дурістю не бути на власному боці».
Майя Енджелоу
Розум і тіло нерозривно пов’язані. І це не теорія спіритизму, а радше загальновизнаний факт у медичному дискурсі. Дослідження виявили, що хронічний біль і проблеми з психічним здоров’ям можуть взаємно посилюватися, причому ті, хто живе з хронічним болем, більш схильні до проблем зі сном і психічним здоров’ям, як‑от тривога, депресія і залежність. Хоч як важко відчувати біль, але те, що медичний працівник спростовує і применшує агонію, якої ви зазнаєте, робить випробування нестерпним. На жаль, у такій ситуації опиняється надто багато жінок через гендерний розрив у сфері охорони здоров’я — і ця проблема переплітається з іншими видами нерівності, причому расова нерівність у сфері охорони здоров’я також є серйозною проблемою.
Багато жінок у Великій Британії кажуть, що коли звертаються по медичну допомогу, до них належно не прислухаються, тож жінкам здається, що їхні проблеми ігнорують або від них відмахуються. Кілька досліджень засвідчили, що біль жінок часто сприймають набагато менш серйозно, ніж біль чоловіків. Імовірно, це наслідок поєднання мізогінії та системних проблем Національної служби охорони здоров’я, що пронизують її зверху донизу: медичні працівники виснажені й перевантажені роботою, а іноді їм бракує часу, щоб належно доглянути своїх пацієнтів. Ця мізогінія часто не є свідомою чи навмисною, але її наслідки руйнівні. А ще дані підтвердили, що жінки не лише змушені довше очікувати у відділеннях невідкладної допомоги. Їм також призначають ефективні знеболювальні рідше, ніж чоловікам. Є безліч інших прикладів того, як наукові дослідження тривалий час ігнорували жіночий організм, а дослідження багатьох станів, які впливають лише на жінок, фінансували гірше.
У липні 2022 року, після того як майже 100 000 осіб відповіли на заклик поділитися своїм досвідом, уряд представив першу в історії «Стратегію з питань жіночого здоров’я для Англії». Це стало знаком довгоочікуваного балансу терезів і явного прагнення виправити «десятиліття гендерної нерівності у сфері охорони здоров’я». Дослідники виявили: більш як 8 з 10 жінок вважають, що медичні працівники їх не слухають. У 127-сторінковому документі справедливо зазначено, що «історично систему охорони здоров’я та медичної допомоги розробили чоловіки для чоловіків». Консультація також виявила прірву у стані здоров’я між жінками у найбагатших і найбідніших регіонах. Під час консультацій тисячі жінок говорили, що їм «наполегливо доводиться відстоювати свої права» і що вони не могли отримати діагнозу, не наполігши на повторному розгляді проблеми.
Стратегія з’явилася після того, як 2020 року опублікували огляд Джулії Камберледж, який викрив, що десяткам тисяч жінок і немовлят завдали шкоди, якої можна було б уникнути, а серйозні проблеми зі здоров’ям применшували як «жіночі проблеми».
Однак через неналежний облік медичних даних справжній масштаб проблеми ніколи не буде розкритий. Грандіозне розслідування охопило все: від використання вагінальних сіток до гормонального тесту на вагітність Primodos і протиепілептичного препарату під назвою вальпроат натрію (sodium valproate), який зашкодив ще ненародженим дітям. Це розслідування пролило світло на тривожну низку скандалів у сфері охорони здоров’я, що розтягнулися на кілька десятиліть. Урядове розслідування виявило, що жінки часто спостерігали, як їхні симптоми несправедливо списували на психологічні проблеми або аргументували, що це «такий період життя», а «все, від чого страждають жінки, сприймалося як природний передвісник, частина або постсимптоматична фаза менопаузи». Що ще іронічніше, якщо взяти до уваги, що жінки, які справді страждають від симптомів менопаузи, часто бачать, як лікарі нехтують їхніми проблемами й ігнорують їх.
Тим часом бідолашні жінки після операції зі встановлення вагінальної сітки, розповідали медикам, які проводили огляд, що потерпають від «нестерпного хронічного болю… наче від бритви всередині тіла, від пошкодження органів, втрати рухливості та статевого життя, а також від депресії та суїцидальних думок». І це далеко не єдині скандали, від яких потерпіли переважно жінки.
Пригадаймо недобросовісного хірурга-мамолога Яна Патерсона, якого 2017 року визнали винним у 17 випадках умисних тяжких тілесних ушкоджень і 3 випадках ненавмисного заподіяння тілесних ушкоджень. Як виявило незалежне розслідування, за 14 років Патерсон провів непотрібні операції в Національній службі охорони здоров’я (NHS) і приватних лікарнях понад 1000 пацієнтам, сфабрикувавши або завищивши ризики розвитку раку, а також вимагаючи оплати за дорожчі процедури. Однак Патерсон — не єдиний приклад укоріненої упередженості та мізогінії в системі охорони здоров’я. Візьміть хоча б трагічні смерті понад 200 немовлят у госпіталях (Shrewsbury and Telford Hospital NHS Trust), яких можна було б уникнути. Це стало найбільшим скандалом у сфері охорони материнства в історії Національної служби охорони здоров’я (NHS). Розслідування виявило, що помилки призвели до того, що сотні немовлят народжувалися мертвими, швидко померли після народження або зазнали гострого ушкодження мозку.
Нерівність процвітає навіть серед самих жінок. Жахливе дослідження, опубліковане MBRRACE-UK у листопаді 2022 року, виявило: темношкірі жінки помирають під час пологів майже в чотири рази частіше, ніж білі; а рівень материнської смертності в неблагополучних районах зростає. Причому серед жінок, які живуть у найменш неблагополучних частинах країни, ризик померти — у 2,5 раза вищий, ніж у тих, що живуть у найбідніших районах. Через глибоко вкорінену мізогінію питання жіночого здоров’я іноді вважають тривіальними й нудними, та всі вищенаведені приклади свідчать: вкрай небезпечно відмахуватися від цих питань. Як не крути, а міфи про жіноче здоров’я досі побутують. Болючі місячні вважають нормою, хоча часто біль може бути ознакою певної хвороби. Такі хронічні захворювання, як ендометріоз, часто так і не діагностують, відтак жінки роками борються з симптомами, не розуміючи їхньої причини. А тим часом дослідження підтвердило, що менструальний біль може бути «таким самим сильним, як і серцевий напад», хоча болючість спазмів під час менструації все ще зазвичай применшують.
Нерівність у медицині також проявляється в тому, як часто у жінок не діагностують РДУГ та аутизм. У моїй статті згадано, що 2021 року десятки тисяч жінок самостійно пройшли тести на аутизм, відтак за діагностикою тепер звертається значно більше жінок, ніж чоловіків. Медики кажуть, така динаміка зумовлена тим, що багатьом жінкам не діагностували нейророзвиткових розладів у дитинстві й підлітковому віці, адже аутизм тоді помилково вважали «чоловічим» розладом. Тим часом, за словами експертів, жінок і дівчат систематично ігнорують і занедбують у сфері охорони здоров’я, бо вони частіше приховують свої симптоми або примиряються з ними.
Те саме стосується і РДУГу. Всі традиційні очікування щодо цієї нейровідмінності формуються довкола того, як вона проявляється у чоловіків. Та в жінок симптоми проявляються по-іншому. До того ж жінки більш схильні маскувати симптоми, якщо ті ускладнюють їхнє повсякденне життя.
Багато з цих проблем виходять за межі Великої Британії: Всесвітня організація охорони здоров’я застерігає, що «здоров’я жінок і дівчат дуже непокоїть, оскільки в багатьох суспільствах вони перебувають у несприятливому становищі через дискримінацію, зумовлену соціокультурними факторами». Організація зазначає, що «у жінок і дівчат підвищена вразливість до ВІЛ/ СНІДу», і наводить перелік деяких «соціально-культурних факторів», які перешкоджають жінкам отримати адекватну медичну допомогу. Це, зокрема, «нерівні владні відносини між чоловіками й жінками; соціальні норми, що звужують можливості отримати освіту й оплачувану роботу; виняткова увага до репродуктивної ролі жінок; потенційний або реальний досвід фізичного, сексуального й емоційного насильства».
Зумовлена історією, тривала гендерна й расова нерівність в охороні здоров’я досі міцно вкорінена, і необхідно багато часу, щоб її викорінити й переосмислити. Добре, що ці проблеми принаймні стали частіше обговорювати та глибше розуміти і що багато жінок у сфері охорони здоров’я та за її межами затято відстоюють зміни на краще.
