У Національному центрі «Український Дім» презентують виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму», що прагне повернути в історичний та мистецький обіг імена, які тривалий час залишалися в тіні.
«Коли закінчується зима — розпускаються квіти. Їх небагато, але ми всі знаємо, що буде весна, і квітів буде тисячі. Ми маємо бути щасливими, що переживаємо початок весни мистецтва…», — говорив про свою мистецьку школу Михайло Бойчук.
У центрі уваги виставки — Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші мисткині, чий внесок допоміг сформувати нову візуальну мову епохи.
Їхню присутність знищували, художню мову забороняли, імена викреслювали з канону. Стерті двічі — як модерністки і як жінки — ці мисткині опинилися на периферії історії мистецтва. Проєкт вперше об’єднує мистецькі практики 15 художниць-бойчукісток у спільному виставковому просторі, прагнучи проявити їхню творчість у всій складності й самостійності.
Виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму» розповідає про відсутність, що утворює порожнечі, і про присутність, без якої історія українського модернізму залишається незавершеною.
Відкриття виставки відбудеться 5 березня о 18.00. Ознайомитися з роботами бойчукісток можна буде до 12 квітня. Графік роботи: вівторок — неділя (11.00 — 19.00), понеділок — вихідний. Вхід вільний для пенсіонерів, дітей до 7 років, осіб з інвалідністю I–II групи, ветеранів, чинних військовослужбовців та учасників бойових дій, членів родин полеглих, полонених і зниклих безвісти воїнів, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працівників музеїв і закладів музейного типу, членів Національної спілки художників України, власників дійсних членських карток CIMAM, ICOM та AICA.
- Мистецька школа бойчукізму, заснована Михайлом Бойчуком, поєднувала традиції візантійського та давньоукраїнського сакрального малярства з новітніми тенденціями європейського модернізму — і стала одним із визначальних явищ у формуванні модерного українського мистецтва початку XX століття. Після масових розстрілів митців школи в період радянського терору бойчукізм було оголошено ворожим, а твори — приреченими на знищення. Архіви нищилися, розписи зафарбовувалися, імена зникали з публічного простору. В атмосфері страху й тотального контролю саме бойчукістки стали тихими хранительками пам’яті й зберегли в таємниці фрагменти спадку мистецької школи: ескізи, роботи та спогади.
