«Бувало, телефонують із садочка: “Заберіть дитину о 16.00”. Як о 16-й? Та ж садок має до 19 працювати», — згадує Тетяна Копайгородська досвід роботи з першою дитиною. На той час вона працювала офіс-менеджеркою і змушена була постійно підлаштовуватись під роботу садочка. Жінки часто стикаються з різноманітними перешкодами на кар’єрному шляху. Якщо поруч немає рідних, які готові допомагати з дитиною, то робота стає складним випробуванням, а то й взагалі неможлива. Як Тетяні вдалося подолати складнощі і навіть відкрити власний бізнес? Чим зараз займається жінка і як їй допоміг проєкт Mom’s Monday?
Напередодні повномасштабного вторгнення Тетяна Копайгородська звільнилася з роботи. За словами жінки, не бачила там свого розвитку. Вона стала на облік у центрі зайнятості й почала моніторити вакансії. Шукала ближче до садочка, куди ходила донька Соломія. Коли росіяни вторглися в Україну, родині довелося виїхати до Львова. У новому місті Тетяна з чоловіком активно волонтерили. У вирі подій жінка не змогла взяти слухавку від центру зайнятості. Її зняли з обліку, бо «не відмітилась». А згодом Тетяна дізналась, що вагітна вдруге. Будинок родини у Києві постраждав від обстрілів, і Копайгородські повернулися в столицю ремонтувати орендовану квартиру. Згодом чоловік став військовим капеланом. Тож до всього додається ще й очікування коханого з фронту.
Немає системної культури підтримки матерів
Труднощі, з якими зіткнулася Тетяна, можуть бути знайомі багатьом жінкам. Коли життя підкидає складнощі, «ти просто мусиш все розгрібати», як каже Копайгородська.
«Ми не маємо системної культури підтримки матерів. Толерантного і дружнього ставлення для родин із маленькими дітьми, і до самих дітей зокрема», — наголошує голова і співзасновниця ГО «Генерація матерів Лада» Марина Марченко.
Жінки з дітьми стикаються з подвійними стандартами. З одного боку, говорять про демографічну кризу і необхідність народжувати. А з іншого — коли жінка опиняється у складній ситуації, розраховувати їй немає на кого. Іноді, прагнучи отримати хоч якусь роботу, жінки просять меншу зарплату, аби тільки їх взяли. Роботодавці часом запитують, чи є діти, чи жінка планує їх мати, адже ніхто не зацікавлений у тому, щоб відпускати на лікарняні, поки дитина хворіє. Жінка втрачає багато можливостей через те, що не завжди має з ким залишити дитину і не завжди може взяти малечу з собою.
«Жінки, які стають мамами, тимчасово випадають із професійного середовища. Це природно, тому що більше їхньої уваги приділяється дитині, але їм хочеться бути частиною суспільства та повертатись на роботу. Дехто залишився сам на сам із дитиною й не має іншого вибору, як раніше повертатися до роботи», — каже програмна директорка ГО «Генерація матерів Лада» Віталіна Нагорна.
Очільниця організації Марина Марченко розповідає, що ще до повномасштабного вторгнення в довідці ООН про демографічну кризу в Україні було зазначено: фінансові виплати самі собою не розв’язують проблему. Жінки бояться соціальної ізоляції, втрати професійної реалізації, саме тому вони можуть не наважуватися на дитину. Тож суспільство має стати дружнім до дітей, толерантним і відкритим, а не засуджувати матерів та знецінювати їхню роботу.
Mom’s Monday — як ковток свіжого повітря
Справжньою підтримкою і поштовхом до дій для мам із дітьми є різні освітні та розвивальні програми. Одна з таких — Mom’s Monday, яку проводять ГО «Генерація матерів Лада» у партнерстві з Фондом Олени Пінчук.
«Сестринство – це не лише про емоційну підтримку, а й про можливості, які ми відкриваємо одна для одної. У жіночій солідарності я бачу справжній ресурс: коли жінки об’єднуються, вони діляться знаннями, досвідом і вірою одна в одну. Саме таке опорне середовище допомагає жінці не залишатися наодинці зі страхами та сумнівами, зростати професійно, змінювати кар’єрний вектор або повертатися до роботи після паузи. Це відчуття безпеки й опори стає важливою основою для економічної незалежності та фінансової стабільності», — говорить директорка фонду Ольга Сердюк.
Програма складається з різних тематичних блоків, один із них присвячений професійному самовираженню.
Тетяна Копайгородська у час найбільшої розгубленості знайшла розраду в понеділках для мам. Вперше на лекції жінка прийшла, коли молодшому сину Єфрему було дев’ять місяців.
«Перші рази Єфрем там повзав, потім ходив, згодом уже з усіма говорив і давав “п’ять”. Він знав там кожен куточок», — згадує героїня.
Поїздки на ці зустрічі стали традицією. Няні знали Єфрема. Тетяна, збираючись їхати на подію, запитувала малого: «Поїдеш до Улі? Поїдеш до Валіка» (Уляна — няня у просторі, Валентин — працівник Dialog Hub, — прим. DIVOCHE.MEDIA). Хлопчик усміхався і радів.
«Це той простір, де ти можеш зустрітися з дорослими людьми. Послухати якісь приємні речі. Дітям можна погратися. Є відчуття активності в буднях мами», — каже Копайгородська.
Тетяна спочатку відвідувала Mom’s Monday як слухачка, а потім почала волонтерити: допомагала з реєстрацією учасниць, долучалась до дій, які необхідні були для комфортного перебування мам із дітьми.
«Я відчувала, що я важлива, бо я можу допомогти», — зазначає жінка.
Вона приходила в заклад, як до добрих друзів. Тетяна говорить, що для неї було цінним те, що інформація, озвучена на лекціях, заснована на фактах і доказах.
Жінка багато навчалась, хапалась за кожну можливість. Невдовзі їй запропонували роботу в громадській організації — займатися фандрейзингом і проєктною діяльністю. А минулого року Тетяна відкрила власну справу: отримала грант, за який купила обладнання для електроепіляції, пройшла навчання і тепер робить косметичні процедури.
На лекціях про кар’єру на «понеділках для мам» жінка фотографувала слайди лекторок. Коли передивилась їх, то виявилося, що вона виконала всі пункти самореалізації, які радили експертки.
Розуміння, що ти не одна
«Одна з найбільших цінностей таких форматів, як Mom’s Monday — це розуміння, що ти не одна. Що є хтось, хто проживає схожий досвід, стикається з такими ж труднощами і готовий разом із тобою шукати вихід», — каже засновниця і CEO платформи пошуку роботи та розвитку кар’єри Happy Monday Анна Мазур.
Платформа доєдналася своєю експертизою до Mom’s Monday, коли проєкт уже працював. Експертки Happy Monday почали долучатися до кар’єрних блоків. Серед тем, які завжди мають попит, — як скласти резюме, як проходити співбесіду тощо. Також жінки потребують впевненості у власних компетенціях і можливості повернутися на роботу після перерви. Анна говорить, що є запит на розуміння гнучких форматів зайнятості, де їх шукати, як працювати, коли немає підтримки, коли ні з ким залишити дитину.
Віталіна Нагорна пригадує, як одна жінка, яка до декрету працювала в IT-галузі, прийшла на карʼєрний блок порадитись — чи має вона право називати середню зарплату, а не нижчу, адже «була ж у декреті».
«Коли експертка дізналась більше про її досвід, вона сказала: “Ви можете просити навіть більше за середню. Ви — топова спеціалістка”. І одразу запропонувала порекомендувати її роботодавцям. Це був важливий момент — і для цієї жінки, і для всіх, хто тоді був у залі»,— розповідає програмна директорка ГО «Генерація матерів Лада».
А іншого разу захід відвідала мама з дівчинкою, якій було всього три тижні. Коли її запитали, чи не страшно було приходити, вона відповіла: «Ні, я дуже цього потребувала. Хочу бути не лише в ролі мами, я хочу розвиватися і в інших своїх соціальних ролях. І знала, що тут мені буде комфортно. Це для мене як ковток свіжого повітря».
Анна Мазур наголошує, що приклад «понеділків для мам» — це ще й демонстрація того, що проводити лекції та працювати в присутності дітей можливо. Так, спікеркам та експерткам може бути не просто на початку. Треба мати достатньо гнучкості, щоб налаштувати навчальний процес. Але це можливо.
Роботодавці мають забезпечити гнучкі умови
Професійний зміст, а не форма, гнучкий формат і відсутність дискримінації — це те, до чого варто рухатися.
«Моя подруга повернулась до віддаленої роботи, коли дитині було три місяці. Часто на дзвінках вона може тримати на руках дитину, чується дитячий плач. Але всі ставляться з розумінням. Можна перенести дзвінок, можна вирішити у форматі голосового повідомлення. Це нормально. Треба бути готовими до, можливо, менш професійної форми, але до професійного змісту», — розповідає Анна.
Експертка Happy Monday додає, що зміни умов на краще нині відбуваються, але не через розвиток свідомості роботодавців, а радше через шалений дефіцит кадрів.
«Відкритих вакансій більше, ніж було у 2021 році. Але це не про створення нових робочих місць, а про вивільнення поточних. Бо люди виїхали, мобілізувались, більше не можуть виконувати свої обов’язки. І тому роботодавці готові нарешті розглядати широке коло кандидаток і кандидатів», — пояснює вона.
Марина Марченко вважає, що гнучкість у роботі можна забезпечити завдяки дистанційному формату, перерозподілу графіку або перегляду показників ефективності.
«Насамперед важливо змінювати культуру, щоб догляд за дитиною був не лише жіночою відповідальністю, а розподілявся між батьками. Якщо партнерське батьківство стане нормою, роботодавці бачитимуть, що на лікарняний може піти і батько, і мати, і в такий спосіб ставлення до жінок і чоловіків буде зрівнюватися. Роботодавець очевидно оцінюватиме працівників за їхніми навичками та кваліфікацією, а не за тим, хто частіше буде брати лікарняний», — переконана очільниця ГО «Генерація матерів Лада».
Віддалена робота можлива не тільки для креативної сфери. Анна Мазур наводить приклад меблевої фабрики «Морган Феніче» на Рівненщині. Там великий швацький підрозділ, і швейні машинки розвезли жінкам додому.
«Вони перенесли виробництво в домівки дівчат, де вони могли працювати і бути з дітьми. З великим виробництвом це буде важче. Але є приклади, коли компанії створюють дитячі садочки для працівниць», — зазначає Анна.
Є кілька форматів таких просторів: просто кімната, де можна погратися з дитиною, або кімната, де можна залишити дитину на годину-дві, якщо щось трапилося. А є й повноцінний «корпоративний садочок» на підприємстві.
Дитячі кімнати є в НАБУ та Офісі генпрокурора. Серед бізнесів дитячі кімнати є, наприклад, в офісі мережі супермаркетів «Аврора» та у львівському офісі компанії ОККО.
«Це ще й економічно вигідно для роботодавця. Інвестуючи в такі умови, компанія отримує лояльних, мотивованих співробітників, які цінують турботу і можуть повністю реалізовувати себе і в професійному, і в сімейному житті. Бренд роботодавця значно зростає за умови наявності таких практик, що є зараз особливо актуальним у період кадрової кризи на ринку праці», — вважає Марина Марченко.
Анна Мазур пояснює, що не завжди про ці гнучкі формати роботи стає зрозуміло одразу з оголошення. Але в процесі перемовин можна про це домовлятися. Роботодавці зараз значно частіше йдуть назустріч.
«Нам потрібно змінити мислення. Ми маємо змінити наше ставлення до дітей, жінок і родин. Важливо не засуджувати жінок, не критикувати їх, а якщо не готові підтримати — просто не заважати. Ми маємо поважати материнство, цінувати дітей як маленьких дорослих і розуміти, що це все частина нашого суспільного розвитку і нашого майбутнього», — переконана Марина Марченко.
Потрібно, щоб хтось сказав: «Я в тебе вірю»
Тим, хто тільки задумується про повернення на роботу, Віталіна Нагорна радить спочатку поставити собі чесне запитання: чи дійсно ви зараз хочете розвиватися в кар’єрі? Чи, можливо, це тиск ззовні — від суспільства, мереж, знайомих, і вам просто ніяково, що ви досі в декреті й не маєте чіткого плану?
«Дуже важливо почути себе й зрозуміти свої потреби. Можливо, для вас справді настав час, можливо, робота — це необхідність. А можливо, ви просто дивитесь на всіх навколо, і вам здається, що вже час “повертатись у гру”, хоча всередині ще хочеться побути в моменті — з дитиною, у материнстві, без поспіху. І це теж окей», — наголошує програмна директорка ГО «Генерація матерів Лада».
Якщо ж жінка відчуває, що хоче діяти, то варто усвідомити відправну точку, які знання, навички, ресурси, підтримка вже є. Чи можете ви залишити дитину, наприклад, на декілька годин із бабусею, чи, можливо, залучите няню? А також варто визначити точку, до якої хочете прийти.
«Не ставте мету: “через три місяці я — топменеджерка”. Рухайтеся маленькими кроками. Наприклад — оновити резюме. Потім — розіслати його. Перед тим — визначити, куди саме надсилати. Тоді це буде спокійніше і для сімʼї, і для нервової системи. Бо сімʼю також потрібно підготувати», — зауважує Віталіна.
Експертка пропонує розпочати з волонтерства. Це дасть змогу спробувати, чи хочете цим займатися, чи ні. Ви зрозумієте, скільки часу реально маєте, скільки готові виділяти, чи вам підходить певна галузь.
Можна волонтерити в темі, яка вам близька, або ж навпаки — спробувати щось нове.
«Ми радіємо, коли волонтерка, яка попрацювала з нами місяць, потім влаштовується на роботу. Часто у відгуках вони діляться, що почали більше вірити в себе. Бо спочатку здавалося “я вже нічого не вмію”, “не зможу працювати”, а потім — змогла. Вони згадали про свої скіли, “відчули” їх на практиці й почали рухатися далі. Головне — не боятися пробувати. І не боятися змінювати рішення, якщо щось виявилось не так, як ви собі уявляли», — зазначає Віталіна.
Рухатися вперед може допомогти менторство. Анна Мазур згадує, що перед запуском менторських програм вона багато чого випробувала на собі. В той час менторство в Україні ще не було таким поширеним, тому подавалась на міжнародні програми.
«В мене була менторка зі США. Вона починала і закінчувала сесію фразою: “Girl, you can”. Здавалося б, банальщина. Але в нашому суспільстві часто цієї простої підтримки не вистачає. Потрібно, щоб хтось сказав: “Я в тебе вірю! В тебе вийде”», — розповідає Анна.
Експертка Happy Monday зауважує, що менторство — це зовнішня оцінка, інвентаризація цінностей. Часто буває, що менторки стають «HR-свахами» — пропонують менті своїм знайомим чи й беруть до себе на роботу.
Шукати менторок можна в професійних середовищах, соцмережах, медіа, розширюючи коло знайомств. Цьому якраз сприяють «понеділки для мам».
Тетяна Копайгородська також працювала з менторкою та переконана, що це допомогло рухатися не наосліп, а ніби з навігатором. Жінка закликає розвивати свої сильні сторони і кайфувати від роботи.
«Я працюю на трьох роботах, але через те, що люблю те, що роблю, це додає мені сили, а не виснажує», — говорить вона.
У громадській організації в Тетяни розумова, комунікативна й організаційна робота, а на сеансах епіляції — медитативний монотонний процес, який допомагає заземлитися і заспокоїтися. А ще торік вона грала в театрі.
«Найкраще, що може бути, — це знайти сенс у тому, що робиш, те, що драйвить. Це набагато цінніше, ніж будь-які фінансові плюшки. Варто шукати свою спільноту. Знайомства народжують класні проєкти. Спільнотність — класно діє на мам, які застрягли в рутині», — впевнена Тетяна Копайгородська.
