Створити сім’ю з чоловіком та зареєструвати офіційний шлюб, народити дитину (а краще кількох) і підтримувати сімейне вогнище, які би бурі та незгоди не намагалися його загасити. Такими частина суспільства досі бачить три головні завдання жінок крізь призму так званих традиційних цінностей. Хто і що підживлює ці стереотипи? Чим це небезпечно і як звіритися, чи не обирають ваші цінності замість вас?
«Традиційні цінності» — це такий собі збірний ціннісний образ, що поєднує важливість сім’ї та шлюбу, чіткий гендерний розподіл обов’язків і доволі стереотипізовані уявлення про ролі чоловіка й жінки в родині (так, мова про жінку-берегиню й чоловіка-годувальника).
Частина українців/ок протиставляють традиційні українські цінності європейським або західним. І більшість (78%) вважає, що їх важливо поширювати та зміцнювати. Хоча чіткого переліку традиційних цінностей ми не знайдемо в жодних офіційних документах, підручниках чи монографіях. Тобто це сформований роками концепт, що має коріння в традиціях, релігії, радянських і пострадянських наративах.
Між свободою як цінністю та «берегинею» як образом
У 2023 році найважливішими цінностями українці/ки називали свободу, безпеку й справедливість — показують результати дослідження Фонду «Демократичні ініціативи». Підтверджують такий вибір і дані від Rating Group за 2025 рік, де чотири головні цінності українців/ок — це безпека родини, життя в мирі, свобода та національна безпека.
Попри це та поширення в нашому суспільстві ідей гендерної рівності, в медіа й далі часто наділяють жінок стереотипними ролями. Пропонують лайфхаки для прибирання, які «має знати кожна господиня», рецепти «для зайнятих господинь» і допомагають розв’язувати проблеми, які близькі кожній господині. І навіть якщо в текстах онлайн-медіа на тему побуту не згадується стать, на фото з продуктами, стравами чи засобами для прибирання частіше зображуватимуть жінок.
Схожа ситуація і з телеефіром. Який канал ми не увімкнули б, неодмінно побачимо, як мама чи бабуся лікує малечу у рекламі ліків для дітей або як жінка завантажує білизну в пралку у рекламі прального порошку.
Хвиля переосмислення стереотипізованих ролей, імовірно, ще не дійшла й до публічної комунікації влади. Особливо вразливе місце — вітання з нагоди традиційних українських свят. Там жінки — «душа нашого народу, опора родини, берегині українських традицій і культури» чи берегині домашнього вогнища, що надихають чоловіків на добрі справи. Та й взагалі лише на жіночій вірі, мудрості, силі й терпінні тримається світ.
Переконання, що саме жінка має берегти домашній затишок, входить до п’ятірки найпоширеніших очікувань, тиск яких жінки відчували в перші місяці після пологів. При цьому 36% жінок вказали, що не чули таких вимог від когось конкретного — тобто вони вже підсвідомо були сформовані.
Дехто скаже, що це просто відображення глибоко вкорінених культурних уявлень. Але насправді гендерні стереотипи підживлюють дезінформацію в рекламі, новинах тощо й закріплюють ці норми «за замовчуванням», без критичного осмислення.
Як не втрапляти на гачок пропаганди традиційних цінностей
Цінності — це фундамент нашого життя. Вони визначають нашу поведінку, скеровують дії та загалом утримують нас на плаву в найсильніший шторм. Але це працює лише тоді, коли цінності справді наші, а не нав’язані родиною чи суспільством.
Знати свої цінності
Щоб усвідомити свої цінності, фахівці/чині Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії радять на різних етапах життя ставити собі такі запитання:
- Що для мене у житті найважливіше?
- Що є сенсом мого життя?
- Яке життя я хочу прожити?
- Як я хочу його прожити?
- Який слід залишити?
- Якою людиною я хочу бути?
Якщо складно на основі відповідей виокремити конкретні цінності, можна піти іншим шляхом. У мережі є онлайн-тести, які допоможуть зорієнтуватися серед десятків можливих варіантів цінностей — наприклад, за шкалою Шолома Шварца. Чітко визначений набір цінностей працюватиме як імунітет: автоматично відсікатиме наративи, що їм заперечують, і людей, які їх не розділяють.
Критично сприймати інформацію й почистити свій інфопростір
У час, коли звідусіль розповідають, як жити та що робити, важливо вміти відгородитися від усього інфошуму й пропускати лише найцінніше. Якщо формувати оточення, то те, що розділяє ваші цінності. Якщо читати медіа, то якісні, зокрема з білого списку ІМІ. Адже медіа, чиї журналіст(к)и не аналізують джерела критично і глибоко не досліджують інформацію перед публікацією, можуть поширювати гендерну дезінформацію — наприклад, маніпулювати даними соцопитувань.
Стаття створена в межах проєкту «Зміцнення правдивості, прозорості та демократії для протидії дезінформації», що втілюється ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки уряду Канади.
